№ 28674576, 18.06.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

18 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/2341/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Щербацької Ольги Сергіївни

позивача: Мар"євич К.М.- представник за довіреністю

відповідача: Романович С.С. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Барського споживчого товариства "Магазин-бар"

до: Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасуванням рішення

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Барського споживчого товариства "Магазин-бар" до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасуванням рішення.

Ухвалою від 23.05.2012 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами перевірки додержання Барським споживчим товариством "Магазин-бар" вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, транспортування, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами 12.04.2012 року складено акт №008/02/21/3-32289220. Відповідно до зазначеного акту позивачем порушено вимоги статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії у період з 02.03.2012 року по 06.03.2012 року. На підставі виявленого порушення відповідачем застосовано до Барського споживчого товариства "Магазин-бар" фінансові санкції у розмірі 1700 грн. Із рішенням про застосування фінансових санкцій №020018 від 19.04.2012 року позивач не згоден у зв'язку з тим, що, як зазначено у позовній заяві, 26.02.2012 року останній звернувся до відповідача із заявою про видачу йому ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а 07.04.2012 року позивач отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Проте позивач посилається на норми статті ч. 9 ст. 16 Закону України, якою передбачено право ліцензіату на провадження своєї діяльності на підставі довідки про прийняття заяви про переоформлення ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, яка видається органом ліцензування у разі подання заяви про переоформлення ліцензії. Однак, як зазначено в матеріалах позовної заяви, відповідачем не було надано позивачу відповідної довідки, що і стало причиною порушення, вказаного в акті №008/02/21/3-32289220. На підставі зазначеного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у Вінницькій області №020018 від 19.04.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

12.04.2012 року Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у Вінницькій області було проведено перевірку Барського споживчого товариства "Магазин-бар" на предмет додержання вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, транспортування, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами перевірки складено акт №008/02/21/3-32289220 (а.с.7-10), відповідно до якого позивачем порушено вимоги статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії у період з 02.03.2012 року по 06.03.2012 року.

На підставі акту про результати фактичної перевірки № 008/02/21/3-32289220 Регіональним управлінням Департаменту САТ ДПС України у Вінницькій області були прийняті рішення про застосування фінансових санкцій від 19.04.2012 року № 020018 та № 020019 про застосування до Барського споживчого товариства "Магазин - Бар" фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. та 5000 грн. відповідно за порушення вимог законодавства, що регулює порядок обігу алкогольних напоїв.

Із зазначеним позивач не згоден та як пояснив в судовому засіданні представник позивача, 26.02.2012 року останній звернувся до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у Вінницькій області із заявою про видачу йому ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

07.04.2012 року позивач отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, копію якої надав в судовому засіданні.

Проте представник позивача зазначив, що товариство позивача діяло відповідно до норм статті ч. 9 ст. 16 Закону України, якою передбачено право ліцензіату на провадження своєї діяльності на підставі довідки про прийняття заяви про переоформлення ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, яка видається органом ліцензування у разі подання заяви про переоформлення ліцензії.

Натомість, відповідачем не було надано позивачу відповідної довідки, що і стало причиною порушення, вказаного в акті №008/02/21/3-32289220.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходи з наступного.

Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних та тютюнових виробів" визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон), роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання усіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Абзацом 5 ч. 2 ст. 17 Закону передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу до суб'єктів підприємницької діяльності у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії.

Крім того, абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу до суб'єктів підприємницької діяльності у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва" встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва згідно з додатком відповідно до якого мінімальний розмір роздрібної ціни на вино складає 18 грн., натомість вартість придбаної пляшки вина становить 16 грн.

Відповідно до ст. 17 Закону у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення про застосування фінансової санкції, сума штрафу стягується на підставі рішення суду. Дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін в судовому порядку.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону затверджений постановою Кабінету міністрів України від 02.06.2003 року № 790 "Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".

Суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, повинні дотримуватися законодавчо-встановлених правил здійснення зазначеної діяльності, а у разі порушення, нести відповідальність передбачену Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Також, в ході судового засідання було встановлено, що позивач не звертався 26.02.2012 року до Регіонального управління Департаменту з заявою на одержання ліцензії.

Як вбачається з матеріалів справи, датою звернення позивачем до Регіонального управління Департаменту є 29.02.2012 року.

Крім того, в позовній заяві позивач зазначає про те, що ліцензію отримав 07.04.2012 року.

Однак, судом встановлено, що зазначений документ позивачем отримано 15.03.2012 року, що підтверджується копією Розпорядження про оформлення ліцензії №999292/1170 від 29.02.2012 року.

В адміністративному позові позивач посилається на статтю 16 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", яка носить назву "Переоформлення ліцензії". При цьому зазначає, що ним подано заяву на переоформлення ліцензії. Дане посилання теж не відповідає дійсності з огляду на те, що відповідно до згаданої статті підставами для переоформлення ліцензії є:

зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов'язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця;

зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи - підприємця;

зміни, пов'язані з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, вказаного в частині третій статті 9 цього Закону.

За таких обставин правовідносини, які склались у даному випадку не стосуються жодним чином переоформлення ліцензії оскільки підприємству видавалась нова ліцензія строком на один рік.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій винесено відповідно до норм чинного законодавства та на підставі порушень вчинених позивачем, у зв'язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна