Постановление суда № 28573538, 29.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2012 р. м. Київ К-4333/10

К-4333/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2009

та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.06.2009

у справі № 2а-2196/09/08/0170 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський консервний завод ім. 1 Травня»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.06.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2009, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК від 08.04.2008 № 0003581503/0; від 22.08.2008 № 0007861503/0; від 08.07.2008 № 0006481503/0; від 18.09.2008 № 0006481503/1; від 08.12.2008 № 0006481503/2; від 19.09.2008 № 0006961503/0; від 19.09.2008 № 0006961503/1; від 08.12.2008 № 0006961503/2; від 26.09.2008 № 0009131503/0; від 21.10.2008 № 0009131503/1; від 25.11.2008 № 0009131503/2; від 29.12.2008 № 0009131503/3; від 09.10.2008 № 0009321503/0; від 09.10.2008 № 0009331503/0; від 09.10.2008 № 0009341503/0; від 04.12.2008 № 0009321503/1; від 04.12.2008 № 0009331503/1; від 04.12.2008 № 0009341503/1.

Висновок судів про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що відповідач не має права скеровувати суми коштів, які в платіжних дорученнях платником податку визначені як сплата сум поточних податкових зобов`язань, в оплату податкового боргу, який виник у попередніх звітних періодах.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить скасувати ухваленні у справі судові рішення, а позов залишити без задоволення, вважаючи, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми пункту 7.7 ст. 7 та підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки від 26.03.2008 № 2117/15-3/05528579, від 14.08.2008 № 5990/15-3/05528579, від 23.06.2008 № 4846/15-3/05528579, від 15.07.2008 5346/15-3/05528579, від 15.09.2008 № 6881/15-3/05528579, від 02.10.2008 № 7347/15-3/05528579, про порушення норм підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, а саме: несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов`язань із земельного податку у сумі 32395,14 грн. (за квітень 2006 року - грудень 2007 року), 3742,46 грн. (за вересень 2007 року),11227,38 грн. (за червень-серпень 2007 року), 7484,94 грн. (за серпень, вересень 2007 року), 3742,46 грн. (за жовтень 2007 року) та 34744,02 грн. (за листопад 2007 року -липень 2008 року) відповідно.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.04.2008 № 0003581503/0; від 22.08.2008 № 0007861503/0 про застосування штрафу у розмірі 107,71 грн. за затримку на 273 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 215,42 грн.; від 08.07.2008 № 0006481503/0; від 18.09.2008 № 0006481503/1; від 08.12.2008 № 0006481503/2 - про застосування штрафу у розмірі 5388,59 грн. за затримку на 244 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 10777,17 грн.; від 19.09.2008 № 0006961503/0; від 19.09.2008 № 0006961503/1; від 08.12.2008 № 0006961503/2 - про застосування штрафу у розмірі 1815,16 грн. за затримку на 269 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 3630,30 грн.; від 26.09.2008 № 0009131503/0; від 21.10.2008 № 0009131503/1; від 25.11.2008 № 0009131503/2; від 29.12.2008 № 0009131503/3 про застосування штрафу у розмірі 1871,23 грн. за затримку на 273 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на землю у розмірі 3742,46 грн.; від 09.10.2008 № 0009321503/0, від 04.12.2008 № 0009321503/1 про застосування штрафу у розмірі 11530,81 грн. за затримку на 257 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 23061,62 грн.; від 09.10.2008 № 0009331503/0, від 04.12.2008 № 0009331503/1 про застосування штрафу у розмірі 1557,66 грн. за затримку на 78 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 7788,32 грн.; від 09.10.2008 № 0009341503/0, від 04.12.2008 № 0009341503/1 про застосування штрафу у розмірі 389,42 грн. за затримку на 16 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 3894,16 грн.

У судовому процесі встановлено, що в картках особового рахунку позивача як платника податків обліковувалась сума податкового боргу з податку на землю, а при оплаті ним самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань за вище вказані звітні податкові періоди податковий орган в обліку сплачених сум податкових зобов'язань спрямовував суми поточних платежів на погашення податкового боргу, який виник раніше податкового періоду, за який здійснювалась оплата.

Відповідно до пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, зазначена норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Встановленим обставинам суди попередніх інстанцій дали правильну юридичну оцінку, застосувавши пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III та зробивши висновок, який відповідає обставинам справи і є юридично правильним, визнали неправомірним застосування до позивача штрафів за прострочення сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вищенаведені податкові періоди, які, як встановлено у судовому процесі, сплачені в строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.06.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак