№ 2854790, 26.01.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26.01.2009 р.                                                                                                     № 6/477

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м.Києва

до Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва третя особа Дніпровська районна у м. Києві рада

простягнення податкової заборгованості

Представники:

від позивача: Кирієнко Т.П.

від відповідача: Алмакаєв П.С.

третя особа Сербуль О.Ю.

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.01.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення податкової заборгованості в розмірі 2833057,99 грн. за рахунок майна боржника.

В обґрунтування позову представник позивача зазначав, що відповідач протягом 2007 -2008 р.р. подавав податкові декларації з податку на додану вартість, податку на прибуток та з податку на частину прибутку, в яких самостійно визначав податкові зобов’язання. Однак, у визначені Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ строки, вказані зобов’язання сплачені не були, в результаті чого виник податковий борг на загальну суму 2833057,99 грн.

Відповідач визнає наявність податкового боргу, однак заперечує в задоволенні позовних вимог в частині щодо його стягнення за рахунок активів боржника.

В ході судового розгляду представником Дніпровської районної у м. Києві ради було подане клопотання щодо залучення вказаної ради в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача. В обґрунтування заявленого клопотання представник Дніпровської районної у м. Києві ради зазначив, що активи Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, які перебувають у податковій заставі, належать Дніпровській районній у м. Києві раді відповідно до рішення Київради від 27.12.2001 р. № 208/1642 (Додаток 5). Відповідач по справі № 6/477 не має будь-якого майна, а користується майном Ради на праві господарського відання. Тому, представник Дніпровської районної у м. Києві ради вважає, що рішення по справі може вплинути на права та законні інтереси вказаної Ради.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2008 р. по справі №6/477 Дніпровська районна у м. Києві рада була залучена в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Представник третьої особи проти позовних вимог заперечує, вказує на те, що активи Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва належать на праві власності Дніпровській районній у м. Києві раді, і знаходяться у відповідача лише у тимчасовому користуванні.

Також, в судовому засіданні 20.01.2009 р. представником відповідача - Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, було заявлене клопотання про необхідність проведення звірки розміру податкового боргу з позивачем - Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва. Суд задовольнив вказане клопотання та зобов’язав відповідача надати в наступне судове засідання, яке відбулося 26.01.2009 р. акт звірки. Однак, відповідач акту звірки або обґрунтованих пояснень щодо неможливості проведення взаємозвірки до суду не надав.

Натомість позивач надав витяг зі зворотного боку облікової картки платника КП УЖГ Дніпровського району м. Києва, згідно якої податковий борг відповідача на час розгляду справи не зменшився. Тому, суд прийняв рішення за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва є юридичною особою та знаходиться на обліку, як платник податків у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має перед Державним бюджетом податковий борг у розмірі 2833057,99 грн., який виник з наступних підстав.

Відповідач протягом 2007 р. –2008 р. подавав податкові декларації з податку на додану вартість з податку на прибуток та з податку на частину прибутку з самостійно визначеними податковими зобов’язаннями, а саме

- декларація з податку на прибуток підприємства № 145480 з сумою податкового зобов’язання 1457776,00 грн.;

          - розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2007 році № 173896 з сумою податкового зобов'язання 117 791,00 грн.

- декларація з податку на прибуток підприємств № 173894 з сумою податкового зобов'язання 117 624,00 грн.           - податкова декларація з податку на додану вартість № 113835 з сумою податкового

зобов'язання 447 750,00 грн.

          - податкова декларація з податку на додану вартість № 134216 з сумою податкового

зобов'язання 901 738,00 грн.

          - податкова декларація з податку на додану вартість № 165008 з сумою податкового

зобов'язання 147 379,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон України №2181-ІІІ), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок..

Відповідно до п.5.4 ст.5 Закону України №2181-ІІІ, податкове зобов'язання не сплачене у передбачений законом термін вважається сумою податкового боргу.

Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст. З Закону України № 2181-ІІІ, активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Податкові вимоги від 27.11.2007 р. № 1/2759 та від 29.12.2007 р. № 2/3051 до суду не оскаржувались.

Таким чином, сума податкового боргу відповідача складає 2833057,99 грн.

Згідно п.п.6.2.1. п.6.2 ст.6 Закону України у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Згідно даної норми та у відповідності до п.п.6.2.2. - п.п.6.2.5 п.6.2 ст.6 Закону України відповідачу на адресу було надіслано першу податкову вимогу №1/2759 від 27.11.2007 р. та другу податкову вимоги № 2/3051 від 29.12.2007 р. У зв’язку з несплатою боргу все майно відповідача та майнові права знаходяться у податковій заставі.

Відповідно до п.4 «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253 (з наступними змінами та доповненнями), податкові вимоги № 1/2759 та № 2/3051 було направлено по пошті на адресу відповідача, які були ним отримані.

Як встановлює п.п. 8.6.5 п. 8.6 ст. 8 Закону України № 2181-ІІІ, податковий керуючий має право здійснювати перевірки стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі, провадити опис (виділення) активів для їх продажу у випадках, передбачених цим Законом, одержувати від боржника повну інформацію про операції із заставленими активами, а в разі їх відчуження без згоди податкового органу (за умови коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з нормами цього Закону) отримувати пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. Податковий орган в межах своїх повноважень, передбачених нормами Закону України № 2181-ІІІ, здійснив опис активів платника за адресою: м. Київ, вул.. Каховська, 73 (акт опису активів від 30.01.2008 р. № 2/24 наявний в матеріалах справи).

Відповідно до п.5.1 глави V Інструкції НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. за №22, примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувані на підставі виконавчих документів, виданих судами, а згідно ст.4 Закону України «Про державну виконавчу службу»від 24.03.1998 № 202/98-ВР (із змінами та доповненнями) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Відповідно абзацу 3 п.п. 8.2.1. п.8.2. ст..8 Закону України № 2181-ІІІ, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені законом, суми податкового зобов’язання, визначеної контролюючим органом –з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення визначеного у податковому повідомленні.

Підпунктом 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України № 2181-ІІІ передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи та державні виконавці у межах їх компетенції.

Відповідно до ст. 238 Господарською кодексу України (ГК України), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання зокрема такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 241 ГК України встановлено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Також ч. 1 ст. 242 ГК України встановлено, що у разі порушення суб'єктом господарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, з суб'єкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф у розмірі до п'ятдесяти відсотків належної до сплати суми збору (обов'язкового платежу).

Як встановлюють п. 11 ст. 10 та п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України; подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, позивач при стягненні податкового боргу з відповідача діяв у межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства України.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчать про наявність податкового боргу у відповідача. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається при їх обґрунтуванні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з урахуванням положень зазначеної статті необхідно позов задовольнити повністю, оскільки у позивача наявні докази існування боргу у відповідача, в зв’язку з несплатою ним податкового зобов’язання по податку на прибуток, податку на додану вартість та з податку на частину прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі та стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва заборгованість в розмірі 2833057,99 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

1.           Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02105 м. Київ вул.. Челябінська, б. 9-г, ЄДРПОУ 03366612, р/р 26009303331707 філія Дніпровського відділення ПІБ в м. Києві, МФО 322142) податкову заборгованість в розмірі 2833 057,99 грн. (два мільйони вісімсот тридцять три тисячі п’ятдесят сім грн. 99 коп.) на р/р 34122999700005, одержувач УДК у Дніпровському районі м. Києва, код одержувача 26077906 в ГУ ДКУ у м. Києві МФО 820019, до Державного бюджету України (призначення платежу 33344424; 99999999) за рахунок активів боржника.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           Добрянська Я.І.