№ 2854758, 26.03.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26.03.2008 р.                                                                                                     № 8/48

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

до           1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Артем-Банк»

2) Приватного підприємства «Атлантіка-С»

про визнання господарських зобов’язань недійсними та стягнення грошових коштів у сумі 1000000,00 грн.

За участю представників сторін

Від позивача: Шаліна С.І. за дов. № 1650/9/10-110 від 27.09.2007 р., Кононенко В.Л. за дов. № 199/9/10-110 від 30.01.2008 р.

Від відповідача 1: Мініч Г.Г. за дов. № 19/06-35-01 від 04.02.2008 р., Кішинець В.А. за дов. № 19/06-33-02 від 02.02.2007 р.

Від відповідача 2: Лічман Т.В. за дов. від 02.07.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

          Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артем-Банк»та Приватного підприємства «Атлантіка-С»про визнання господарських зобов’язань за договором № 4 від 16.01.2004 р. недійсними та стягнення в дохід держави з відповідача 1 кошти в сумі 1000000,00 грн. та відповідача 2 кошти в сумі 1000000,00 грн.

Позовні вимоги, позивач мотивує тим, що господарські зобов’язання за договором № 4 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артем-Банк»та Приватним підприємством «Атлантіка-С»належть визнати недійсними, оскільки були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що договірні зобов’язання були виконані в повній мірі, що підтверджується первинними документами.

Відповідач 2 просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до договору Товариству з обмеженою відповідальністю «Артем-Банк» були надані послуги відповідно до рекламної кампанії, за що і були отримані кошти Приватним підприємством «Атлантіка-С». Відповідач 2 також зазначив, не задекларувавши доходи від проведеної у 2004 р. рекламної кампанії та не відобразивши зобов’язання з податку на додану вартість, у 2007 р. подав до податкового органу декларації з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

СДПІ у місті Києві по роботі з ВПП було проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Артем-Банк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2006р.

За результатами перевірки було складено Акт від 12.04.2007 р. № 368/43-20/262530023.

В ході проведення перевірки встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артем-Банк»та Приватним підприємством «Атлантіка-С»укладено договір № 4 від 16.01.2004 р. про проведення комплексної рекламної кампанії.

Згідно з умовами договору Приватне підприємство «Атлантика-С»(рекламорозповсюджувач) прийняв на себе зобов’язання за завданням Товариства з обмеженою відповідальністю «Артем-Банк»(рекламодавець) організувати та провести рекламну кампанію.

Розділом 3 договору передбачений перелік заходів, які повинні бути проведені рекламорозповсюджувачем, до яких належать, зокрема: здійснення підготовки, розробки та узгодження з рекламодавцем плану проведення кампанії; виготовлення та розміщення узгодженої рекламної продукції в засобах масової інформації на території України.

Відповідно до Медіа-плану, який є невід`ємною частиною договору, конкретизований перелік робіт, а саме: рекламорозповсюджувач розробляє сценарій, проводить зйомку, монтаж, розміщення рекламного ролику в системах кабельного телебачення міста Києва, який повинен висвітлювати діяльність та спектр банківських послуг рекламодавця.

З урахуванням об’єктивних чинників, які впливають на вартість робіт рекламорозповсюджувача, керуючись положеннями господарського законодавства України про самостійність та незалежність суб’єктів господарювання у визначенні цін на види продукції (робіт, послуг), які пропонуються на ринок України, сторонами було досягнуто згоди відносно ціни договору, яка орієнтовно склала 1500000,00 грн. і залежала від фактичного результату рекламної кампанії, тобто обсягу проведених робіт.

На виконання взятих перед відповідачем 1 зобов’язань відповідачем 2 був виконаний наступний обсяг попередньо узгоджених сторонами робіт: досягнуто домовленості з Головою Українського фонду культури Гавриловим Ю.В. про використання ініціатив і цільових програм Київської міської організації Фонду, зокрема програми «Спадщина», яка включає в себе цикл різного роду заходів і дій, направлених на збереження і примирення пам’ятників історії, культури і архітектури з метою формування позитивного іміджу рекламодавця шляхом привернення уваги телеглядачів до участі останнього у ряді соціально-значимих ініціатив і рухів; розроблено зйомку та монтаж рекламного ролику; розміщено затверджений сторонами рекламний матеріал на каналах телебачення міста Києва (ІVК та КТМ).

Оплата проведеної відповідачем 2 рекламної кампанії була здійснена відповідачем 1 у розмірі 1000000,00 грн. відповідно до рахунку-фактури № 16/4 від 30.01.2004 р. та № 11/4 від 26.02.2004 р.

На підтвердження виконання взятих за договором робіт відповідачем 2 були надані контрагенту акти приймання виконаних робіт:

від 30.01.2004 р. на суму 500000,00 грн. (в т.ч. ПДВ та податок на рекламу);

від 25.06.2004 р. на суму 100000,00 грн. (в т.ч. ПДВ та податок на рекламу);

від 30.07.2004 р. на суму 200000,00 грн. (в т.ч. ПДВ та податок на рекламу);

від 28.10.2004 р. на суму 200000,00 грн. (в т.ч. ПДВ та податок на рекламу);

від 25.11.2004 р. на суму 250000,00 грн. (в т.ч. ПДВ та податок на рекламу);

від 24.12.2004 р. на суму 250000,00 грн. (в т.ч. ПДВ та податок на рекламу).

Крім того, на підтвердження факту трансляції замовленого рекламного матеріалу на телеканалах кабельної мережі м. Києва, відповідачем 2 були надані у розпорядження відповідача 1 ефірні довідки про трансляцію рекламної продукції рекламодавця.

Суд вважає, позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції щодо нездійснення рекламної кампанії за договором посилається на листи ТОВ «Телерадіокомпанія «ТВ Плюс Кіно»б/н (вх. СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 10.04.2007 р. № 3647/10, № 69/3 від 25.06.2007 р. та № 43/3 від 26.04.2007 р.).

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У своєму листі від 26.04.2007 р. № 43/3 ТОВ «Телерадіокомпанія «ТВ Плюс Кіно»було підтверджено взаємовідносини ТОВ «Телерадіокомпанія «ТВ Плюс Кіно»та ПП «Атлантіка-С»у січні 2004 року. Дана обставина підтверджується доданою до вказаного листа копією акту приймання робіт від 30.01.2004 року. Отже, у січні 2004 року ТОВ «Телерадіокомпанія «ТВ Плюс Кіно» надавалися ПП «Атлантіка-С»послуги щодо розміщення рекламних матеріалів.

Як вбачається з матеріалів позову, податковий орган зазначає, що податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість рекламорозповсюджувача, що виникли при виконанні умов договору ним задекларовані не були.

Відповідно до п.п.4.4. Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Відповідач 2 не задекларувавши доходи від проведеної у 2004 р. рекламної кампанії та не відобразивши зобов’язання з податку на додану вартість, у 2007 р. подав до податкового органу декларації з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість.

Крім того, слід зазначити, що порядок відображення операцій по договору у податковому обліку відповідача 2 жодним чином не впливає на заперечення правомірності відображення цих же операцій у податковому обліку відповідача 1.

Відповідачем 1 суми витрат по договору віднесено до складу валових витрат на підставі пп.5.4.4. п.5.4., пп.11.2.1. п.11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В разі помилкового не відображення суми отриманих від відповідача 1 грошових коштів згідно договору у складі валових доходів відповідного податкового періоду, відповідач 2 згідно п.5.1. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», має право у наступних податкових періодах надати уточнюючий розрахунок або такі уточнені показники зазначити у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

Також, відповідач 1 в запереченнях на позов вказав, що 03.11.2004 р. УПМ ДПА у м. Києві капітаном податкової міліції Кулішем О.А. були вилучені оригінали первинних бухгалтерських документів по розрахункам з Приватним підприємством «Атлантіка-С»(протокол виїмки від 03.11.2004 р.) та за даним фактом у 2005 р. було проведено позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Артем-Банк»податковими органами, про що складено акт від 23.05.2005 р. № 15/26-52/26253023 «Про результати позапланової документальної перевірки з питань правильності нарахування та своєчасної сплати до бюджету податку на прибуток ТОВ «Артем-Банк»при здійсненні взаємовідносин з ПП «Атлантіка-С»при проведенні комплексної рекламної кампанії по договору № 4 від 16.01.2004 р. у 2004 році». Відповідно до проведеної перевірки та складеного акту податковим органом не ь

Було винесено податкового повідомлення-рішення, що свідчить про відсутність порушень збоку відповідача 1.

          Додатково, у 2007 році проведеною дослідчою перевіркою матеріалів планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Артем-Банк»податковим органом винесено відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України (Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів) на підставі п. 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України, за відсутністю в діянні злочину.

Відсутність відповідача 2 за адресою, зареєстрованою ним в державних органах як його місцезнаходження, на яку у позові в обґрунтування своєї позиції посилається позивач, не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки чинними законодавством, а саме ст. 207 Господарського кодексу України передбачений чіткий перелік обставин, відповідно до яких правочин визнається недійсним, а саме: господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не вбачає підстав для визнання договору укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артем-Банк»та Приватним підприємством «Атлантіка-С»недійсним, оскільки сторонами не порушені вимоги чинного законодавства та спірний договір не суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідачів, тому позовні вимоги позивача щодо визнання господарських зобов’язань за договором № 4 від 16.01.2004 р. недійсними та стягнення в дохід держави з відповідача 1 кошти в сумі 1000000,00 грн. та відповідача 2 кошти в сумі 1000000,00 грн. не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови: 28.03.2008 р.