№ 2854749, 11.04.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11.04.2008 р.                                                                                                     № 8/22

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Скайлайн»

До Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін

від позивача: Холод В.А. директор, Купчик О.В. за дов. № 19 від 22.01.2008 р.

від відповідача: Рожкова О.М. за дов. № 33 від 19.02.2008 р., Петровська-Іваніченко О.С. за дов. № 229/9/10-012 від 25.03.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Скайлайн»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000492311/1 від 14.11.2007 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки №471/1-23-11-2566682 від 23.08.2007 року (далі - акт), на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам та суперечить вимогам чинного законодавства. Позивач зазначає, що податковий та бухгалтерський облік на підприємстві ведеться спільно та консолідовано по всім підрозділам і всі обсяги реалізації, в тому числі по аптечному пункту „Мальва”, згідно вимогам п.п. 4.1.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», були включені до консолідованого валового доходу. Крім того, позивач зазначає, що ніколи не при яких обставинах дані реєстру виданих податкових накладних по податку на додану вартість не можуть бути джерелом визначення валового доходу та податку на прибуток підприємств.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що факти порушень податкового законодавства зафіксовані актом перевірки. Відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення № 0000492311/1 від 14.11.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Як свідчать фактичні обставини справи, 23.08.2007 року ДПІ у Голосієвському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку ТОВ „Фірма Скайлайн” код ЄДРПОУ 25662682, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року. За результами проведення перевірки складено акт №471/1-23-11-25662682. Як вбачається з вказаного акту перевірки, в порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону 283 позивачем не включені суми доходу, отримані від реалізіції продукції дрібним оптом через аптечний кіоск „Мальва”,який належить ТОВ „Фірма Скайлайн”. Загальна сума не в ключеної суми складає –198 751 грн., у тому числі:

ІІ кв-л 2006 року –54 098 грн;

ІІІ кв-л 2006 року –52 137 грн.

ІУ кв-л 2006 року –33 163 грн.

І кв-л 2007 року –59 353 грн.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону 283, валовий доход включає - загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Однак, як свідчать фактичні обставини справи, податковий та бухгалтерський облік на підприємстві ведеться спільно та консолідовано по всім підрозділам. Структура валового доходу підприємства складається з 3-х основних частин:

-          готівка від реалізації продукції в роздріб;

-          реалізація продукції по безготівковому розрахунку;

-          реалізація продукції дрібним оптом через аптечний кіоск „Мальва”.

Відповідно даних декларації з податку на прибуток за 1-е півріччя 2006 року, доходи від продажів товарів (рядок 01.1) склали 10269803,00 грн., з них за 1-й квартал 5372813,00 грн. та за 2-й квартал - 4896990,00 грн. Валовий дохід при цьому за 2-й квартал (без ПДВ) складався з:

дохід в роздріб –2872379,35 грн.;

дохід від продажу оптом –1972136,66 грн.;

дохід від продажу дрібним оптом „Мальва” – 51216,61 грн.

Аналізуючи ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон 168) - договірна вартість товарів та послуг, визнана за вільними цінами, є базою для нарахування податку на додану вартість.

Відповідно п.8.1.1 ст. 8 Закону №283 –під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Тобто, відповідно до вищевказаного, суд дійшов висновку, що придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів поступово відносяться на зменшення скоригованого прибутку у межах норм амортизаційних відрахувань і не є валовими витратами. Тому, при проведенні з експлуатації основних фондів у зв’язку з їх продажем валові доходи також не виникають, якщо сума вартості таких основних фондів не перевищує балансову вартість відповідної групи (для ІІ, ІІІ та ІVгр.) Проте згідно переліку валових доходів, які наведені в п.4.1 ст.4 Закону 283, слідує що окремі події, які являються приводом для нарахування валових доходів не є „базою” для оподаткування ПДВ.

За наслідками господарської діяльності 2-го кварталу 2006 року, обсяги реалізації за даними декларації по податку на прибуток склали 4946395 грн., а за даними декларації по податку на прибуток –4896222,00грн. Різниця, яка склала 50173,00 грн., виникла внаслідок здійснення операції продажу основного фонду 2-ої групи –легкового автомобіля вартістю 50173,00, без ПДВ. Таким, чином суд погоджується з позивачем, що саме це не було враховано відповідачем.

Крім того, згідно вимогам п.п. 8.4.4 ст.8 Закону 283 - у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Аналізуючи норми закону та фактичні обставини, можна дійти висновку, що за наслідками продажу легкового автомобіля, балансова вартість 2-ої групи продовжила бути більше вартості проданого автомобіля, в зв’язку з чим підстав для збільшення валових доходів не було. Тобто причиною виникнення розбіжності між даними декларацій по ПДВ та податку на прибуток став продаж легкового автомобіля –основного фонду 2-ої групи.

З матеріалів справи вбачається, що в деклараціях за 9 місяців 2006 року, за 2006 рік, за 1-й квартал 2007 року немає тих розбіжностей, які відповідач вказав в запереченнях, а тому є підстав вважати прийняте податкове повідомлення рішення неправомірним.

Слід також зазначити, що відповідно до п.п.2.3.2. п.2.3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року №925/11205 „ Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства - за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

- у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Як вбачається з акту перевірки, первинні документи та облікові регістри позивача перевірялись вибірково і неврахування доходу встановлено тільки по підрозділу „Мальва”.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що висновок про неврахування доходів по підрозділу „Мальва” був зроблений відповідачем виключно через встановлення розбіжності між даними про обсяги реалізації за даними декларації по ПДВ та обсягами реалізації за даними декларації по податку на прибуток, без з”ясування причин таких розбіжностей.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0000492311/1 від 14.11.2007 р., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000492311/1 від 14.11.2007 р.

3.          Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Скайлайн»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови: 18.04.2008 р.