Постановление суда № 28529951, 11.12.2012, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1990/22-ц-1382/12Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/1990/1382/12 Доповідач - Бахметова .Х.Категорія - 40

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бахметової В.Х.

суддів - Ткач О. І., Гірського Б. О.,

при секретарі - Майка Р.Ю.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 3 липня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: приватне підприємство "Тернопіль - Ком сервіс", Тернопільська міська рада про визнання особи такою, що втратила права користування жилим приміщенням,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 03 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, зустрічний позов задовольнити та визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянти зазначають, що ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживала з жовтня 2010 року по квітень 2011 року, тому заміна замка у вказаному приміщенні у квітні 2011 року була здійснена після спливу, визначеного законом 6-місячного строку відсутності позивачки у квартирі без поважних причин.

В судовому засіданні ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1 та свої, адвокат ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на обставини викладені в ній.

ОСОБА_3 та її адвокат ОСОБА_5 не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважають, що рішення суду першої інстанції є законним, відповідає матеріалам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

В листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 посилаючись на те, що після реєстрації шлюбу 12.10.1984 року із сином відповідача ОСОБА_2 вона вселилась у спірну квартиру як член сім'ї наймача ОСОБА_1, а саме як дружина його сина. У 1999 році шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано. Вона проживала у вказаній квартирі до квітня 2011 року, оскільки ОСОБА_1 без її відома замінив вхідний замок в дверях та чинив їй перешкоди у користуванні квартирою. Тому ОСОБА_3 вважає, що має право, як колишній член сім'ї наймача, на проживання у спірній квартирі.

В грудні 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання її такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 посилаючись на те, що з моменту розірвання шлюбу між позивачкою та ОСОБА_2, вона проживала у квартирі по жовтень 2010 року як колишній член сім'ї наймача, займаючи окрему кімнату. Однак, ОСОБА_3 систематично порушувала правила співжиття, влаштовувала скандали, не несе матеріальних обов'язків щодо оплати комунальних послуг за житло. Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживає без поважних причин з жовтня 2010 року. Враховуючи те, що ОСОБА_3 без поважних причин відсутня у спірній квартирі більше шести місяців, а тому ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять визнати її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

Задовольняючи позов ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на проживання у спірній квартирі як член сім'ї наймача -як дружина ОСОБА_2, незважаючи на факт розірвання шлюбу між ними, відповідно до вимог чинного житлового законодавства, а тому дії ОСОБА_1 щодо створення перешкод ОСОБА_3 у користуванні вказаною квартирою спричиняють порушення її житлових прав, які підлягають захисту.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Згідно ч.4 ст.9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27 серпня 1971 року ОСОБА_1 видано ордер № 14 на право зайняття трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 44,6 кв.м., зокрема ним та членами його сім'ї, а саме дружиною ОСОБА_6 та їхніми дітьми, ОСОБА_2 і ОСОБА_7

01 березня 1991 року ОСОБА_3 поселилась у спірне житло та була зареєстрована в якості невістки та дружини ОСОБА_2

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано 09 червня 1999 року.

Згідно ч.2,3 ст. 64 ЖК УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Із пояснень ОСОБА_3 в суді першої інстанції та в апеляційній інстанції вбачається, що зжовтня 2010 року по квітень 2011 року вона в спірній квартирі проживала, однак були періоди коли у вказаний період часу була тимчасово відсутня, оскільки у зв'язку з характером та видом діяльності часто перебувала у відрядженнях (займається реалізацією косметичної продукції). На початку квітня 2011 року відповідач поміняв вхідний замок, що позбавило її можливості потрапити у спірну квартиру та проживати у ній по даний період часу.

В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 зазначив, що із жовтня 2010 року ОСОБА_3 у вказаній квартирі не проживала, проте періодично з'являлась в ній. В квітні 2011 року він поміняв замок у вхідних дверях та в подальшому не впускав ОСОБА_3 у квартиру. Крім цього, він визнав той факт, що умисно чинив ОСОБА_3 перешкоди у користуванні спірною квартирою та в подальшому буде здійснювати аналогічні дії.

Таким чином, враховуючи те, що згідно вимог ст. 64 ЖК УРСР ОСОБА_3 має право на проживання у спірній квартирі та те, щоОСОБА_1 визнав факт заміни вхідного замка у квартирі у квітні 2011 року і вчинення інших перешкод у користуванні вказаним приміщенням, суд першої інстанції, зробивши вірні висновки про встановлені обставини та докази у справі правомірно здійснив захист порушених житлових прав позивачки шляхом задоволення заявленого нею позову.

Згідно ч.1 ст.71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою, оскільки ними не доведено факту не проживання її у вказаній квартирі понад 6 місяців без поважних причин.

Таким чином, суд першої інстанції, вірно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення суду є законним та обґрунтованим і колегія суддів не вбачає підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 3 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області В.Х. Бахметова