Постановление суда № 28512358, 29.12.2012, Центральный районный суд города Симферополя

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/10464/2012

29.12.2012 року м. Сімферополь

Суддя Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим Лебедь О.Д. розглянувши заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором займу.

На адресу суду надійшла заява позивача щодо забезпечення позову, відповідно до вказаної заяви позивач просить накласти арешт на усе майно, що належить відповідачу, у тому числі і на 1\2 частку домоволодіння АДРЕСА_1

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого знаходиться справа, у день її надходження без сповіщення відповідача і інших осіб, що приймають участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте забезпечення позову можливе лише після відкриття провадження у справі.

Зі змісту частини 1 статті 151 ЦПК України убачається, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позовів», розглядаючи заяви про забезпечення позовів, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна погроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Але, усупереч вимогам статті 151 ЦПК України, позивач не надав суду переконливих доказів про те, що невжиття заходів для забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду і існує реальна погроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, крім того, суду не надано жодних доказів того, що 1\2 частка домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачу.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що у задоволенні клопотання про забезпечення позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 151, 153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення його позову до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором займу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд АРК. через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Суддя