Постановление суда № 2850163, 26.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-26458/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Рибченка О. А.,

                                               Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 06.04.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2006р. у справі № 5/20-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аттіс”

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – не з’явились,

встановив:

      Товариством з обмеженою відповідальністю “Аттіс”подано позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Ужгороді № 189/23-0/31682702/1501-0006762341/1 від 23.01.2006р. в частині визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 23566 грн. 97 коп., в т. ч. 17033 грн. основного платежу та 6533 грн. 97 коп. штрафних (фінансових санкцій) і № 190/23-0/31682702/1502-0006772341/1 від 23.01.2006р. в частині визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 19478 грн. 01 коп., в т. ч. 12985 грн. 34 коп. основного платежу та 6492 грн. 67 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

      Постановою Господарського суду Закарпатської області від 06.04.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2006р. у справі № 5/20-А позов задоволено повністю.

      Судові рішення обґрунтовані тим, що позивач правомірно, на підставі документів первинного обліку проводив коригування валового доходу в сторону зменшення, що відповідно відображав і в податкових накладних, а також обґрунтовано збільшував на встановлені розбіжності залишки брухту на складі і, як наслідок, зменшував валові витрати на суму збільшених залишків запасів.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., пп. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5, пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, п. 11.3. ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 1.4. ст. 1, пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, пп. 7.3.1. п. 7.3., пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

      Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 09.11.2005р. № 415/23-0/10/31682702 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за четвертий квартал 2003р. та перше півріччя 2005р. в якому зазначено, зокрема, про донарахування позивачу 18095 грн. податку на прибуток у зв’язку з виявленням розбіжностей в тоннажі при відправленні останнім металобрухту та прийнятті його металопереробними підприємствами, а також про донарахування у зв’язку з цим 13693 грн. 34 коп. податку на додану вартість.

      Відповідно до преамбули Закону України “Про металобрухт” цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, який є найважливішою стратегічною та енергозберігаючою сировиною для металургійного виробництва, і спрямований на захист інтересів підприємств вітчизняної металургійної галузі та забезпечення екологічної безпеки довкілля при утворенні, збиранні та використанні металобрухту.

      Приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів (ч. 11 ст. 4 вказаного Закону).

      Згідно п. 4.1. ст. 4, п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами; валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

      Таким чином, дії позивача стосовно коригування валового доходу в сторону зменшення, відображення цього в податкових накладних, а також  збільшення на встановлені розбіжності залишки брухту на складі і, як наслідок, зменшення валових витрат на суму збільшених залишків запасів, як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, зважаючи на специфіку операцій з металобрухтом, наявність первинних документів по його прийманні-передачі, є правомірними та не суперечать вимогам чинного законодавства, а також, Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України від 25.02.2003р. № 14/65, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19.03.2003р. за № 219/7540 та положенням ДСТУ 4121-2002.

      Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 1 ст. 69, ч. 2 ст. 71 КАС України).

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у                м. Ужгороді без задоволення, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 06.04.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2006р. у справі № 5/20-А – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 03.03.2008р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             Міненко О. М.