№ 28500079, 09.01.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/6928/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Одеського ордена «Знак пошани»Заводу продовольчого машинобудування підприємства з колективною власністю до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеського ордена «Знак пошани»Заводу продовольчого машинобудування підприємства з колективною власністю (далі -Завод «Продмаш») до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Суворовському районі м. Одеси), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 року № 0001812202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 21735 грн. та податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 року № 0001822202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17389,5 грн..

У своєму позові позивач зазначив, що оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки заводу по взаємовідносинах з ПП «Юніком Плюс»за період з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року від 25.10.2012 року № 2771/22-2/13884220, в якому, на думку позивача, міститься низка недоведених та викривлених фактів та обставин справи. Щодо висновку, викладеному в акті перевірки стосовно відсутності у його контрагента ПП «Юніком Плюс»власних основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також про незнаходження вказаного підприємства за місцезнаходженням позивач зазначив, що вказані обставини не недоліками роботи цього підприємства, а свідчать про ефективну організацією праці, яка передбачає завезення товарів в замовлених обсягах та номенклатурі безпосередньо від їх виробників або посередників до споживачів, оминаючи проміжні склади посередників. Щодо відсутності ПП «Юніком Плюс»за його місцезнаходженням позивач зазначив, що ці доводи податкового органу спростовуються витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.01.2012 року. Крім того, позивач зауважив, що проаналізувавши надані до перевірки первинні документи, відповідач не надав їм будь-якої негативної оцінки, та на підтвердження відповідності зазначеної документації вимогам чинного законодавства надав до суду відповідні докази. Крім того, в обґрунтування правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість позивач пояснив, яким чином придбаний товар використовувався ним у господарській діяльності, що, на його думку, спростовує висновок відповідача про нереальність правочинів, укладених із ПП «Юніком-Плюс». Поряд з цим, позивач вказує на порушення процесуальних норм проведення перевірки, оскільки не вбачає будь-яких підстав для проведення позапланової перевірки діяльності підприємства. Окрім цього, на думку позивача, відповідач міг скористатися правом звернутися до суду з позовом про визнання правочину недійсним з підстав, про які вказано в акті перевірки, однак цього не зробив.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 178-180), в яких зазначив, що ним була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Одеського ордена «Знак пошани»Заводу продовольчого машинобудування підприємства з колективною власністю Заводу «Продмаш»по відносинам з контрагентом-постачальником ПП «Юніком Плюс»за період з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 25.12.2012 року № 2771/22-2/13884220. З цього приводу відповідач зазначив, що ним було отримано акт від 06.04.2011 року № 465/23-513/36919295 про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Юніком Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2010 року по 30.11.2010 року, в якому зазначалось про відсутність у вказаного підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності ,основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також про незнаходження підприємства за власним місцезнаходженням, у зв'язку з чим угоди, укладені цим підприємством, виходячи з положень ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, мають ознаки нікчемності. В ході перевірки відповідачем були досліджені первинні документи щодо взаємовідносин позивача із вказаним контрагентом, які випливають із умов укладеного між ними договору від 25.02.2010 року № 3, за результатом здійснення яких ПП «Юніком Плюс»протягом травня-червня 2010 року було виписано податкові накладні на загальну суму 69553,14 грн., в тому числі ПДВ - у розмірі 11592,19 грн. На підставі отриманої інформації, а також враховуючи відсутність номерів та дат подорожніх листів у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, що на думку відповідача, свідчить про порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», відповідачем зроблено висновок про порушення Заводом «Продмаш»вимог п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством завищено суму валових витрат по документах, отриманих від ПП «Юніком Плюс»за період діяльності з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року, на загальну суму 57961 грн. та відповідно занижено суму податку на прибуток на загальну суму 14490 грн. З урахуванням вищевикладених обставин відповідач також вказує на порушення позивачем пп. 7.4.1. , пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим підприємством завищено суму податку на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму 11593 грн..

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

З 12.10.2012 року по 18.10.2012 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Заводу «Продмаш»»по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ПП «Юніком Плюс», код ЄДРПОУ 36919295, за період з 0.05.2010 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.10.202 року № 2771/22-2/13884220 (а.с. 16-33).

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, внаслідок чого заводом «Продмаш»завищено суму валових витрат, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на загальну суму 14490 грн.; пп. 7.2.1. п. 7.2., пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, а саме завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Юніком Плюс»за період з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 11593 грн., в тому числі у травні 2010 року -у сумі 6079 грн., у червні 2010 року -у сумі 5514 грн..

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси були прийняті податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 року № 0001812202, яким заводу «Продмаш»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 21735,00 грн., в тому числі за основним платежем -у сумі 14490 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -у сумі 7245 грн. (а.с. 12), та податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 року № 0001822202, яким заводу «Продмаш»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 17389,50 грн., втому числі за основним платежем -у сумі 11593 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -у сумі 5796,50 грн. (а.с. 14).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2.ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону передбачено, що 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В свою чергу, відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

З акта перевірки вбачається, що висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість»обґрунтовуються ним відомостями, отриманими щодо контрагента позивача ПП «Юніком Плюс», які свідчать про відсутність у нього умов для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим угоди, що укладались таким підприємством, в тому числі й з позивачем, на думку відповідача, не направлені на реальне настання правових наслідків.

Судом встановлено, що 25.02.2010 року між позивачем (покупець) та ПП «Юніком Плюс»(постачальник) було укладено договір поставки № 3, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується в погоджений строк поставити і передати у власність покупцеві товар в кількості, за ціною відповідно до рахунку, що має статус Специфікації, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов цього договору (а.с. 63-66).

При цьому, згідно зі змістом цього договору при перевезенні товару постачальником вартість витрат на перевезення та супутніх витрат входить до ціни товару, зазначеного у рахунку. Передача товару здійснюється за видатковою накладною на підставі довіреності, наданої покупцем.

На виконання зазначеного договору ПП «Юніком Плюс»здійснювалось постачання продукції, зокрема, скребків капролонових, болтів, гайок, емалі, ґрунту, розчиннику, листів б 4, б 1 , б2, б3, б 6, полос, швелерів, куточків, фарби, чугунку переробного тощо, про що свідчать накладні, які складались сторонами у договорі (а.с. 70-76).

З матеріалів справи вбачається, що за фактом оплати поставленого товару, що було першою порівняно з фактом поставки подією, контрагентом позивача ПП «Юніком Плюс»як платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.02.2010 року № 100268221 серії НБ № 463419, іпн -369192915536 (а.с. 37), видавались податкові накладні (а. с. 67-69). Зміст номенклатури товарів та їх кількість у зазначених податкових накладних відповідає номенклатурі та кількості товарів, визначених у накладних. При цьому дата виписки цих податкових накладних збігається із датою зарахування на рахунок постачальника оплати за вказаний товар, що відповідає встановленим пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»положенням, згідно з якими датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Зазначене підтверджується наданими до суду рахунками, на підставі яких здійснювалась оплата товару, та платіжними дорученнями (а.с. 81-86).

Крім того, на підтвердження факту товарності вказаних господарських операцій позивачем до суду надані товарно-транспортні накладні, що свідчать про перевезення придбаного у ПП «Юніком Плюс»товару (а.с. 77-80).

Посилання відповідача на відсутність подорожних листів та той факт, що вказані товарно-транспортні накладні складені із порушенням вимог чинного законодавства, а саме, без зазначення номерів та дат подорожніх листів у відповідних накладних, суд оцінює критично, оскільки, виходячи з Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02. 2009 року № 207, дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу є документом, необхідним для безпосереднього здійснення перевезення, тоді як первинним документом, який засвідчує факт господарської операції з перевезення вантажів, єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичний документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є відповідна товарно-транспортна накладна.

При цьому форма товарно-транспортної накладної N 1-ТН, затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 року № 488/346, є лише типовою формою, а незазначення відомостей про подорожні листи у відповідній накладній не є прямим доказом нездійснення відповідної господарської операції з перевезення.

Додатковим свідченням фактичності придбання у ПП «Юніком Плюс»товару є надані позивачем документи, які підтверджують рух придбаних ним товарно-матеріальних цінностей по підприємству, зокрема, приходними ордерами (а.с.87-92), згідно з якими куплені товари оприбутковувались на підприємстві, лімітними картками (а.с.93-102), згідно з яких здійснювалась видача товарно-матеріальних цінностей до цехів, звітами про розкрій металу (а.с. 103-104), а також калькуляціями ціни на вироблену позивачем продукцію, які включають у собі вартість використаних товарно-матеріальних цінностей, в тому числі придбаних у ПП «Юніком Плюс»(а.с. 122-145). Виготовлена продукція оприбутковувалась за актами приймання-передачі на складі (а.с. 105-107), та реалізовувалась покупцям, що підтверджується відповідними накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт та доказами зарахування коштів на рахунок позивача (а.с. 108 -121).

Зазначені вище документи одночасно є підтвердженням використання придбаних у ПП «Юніком Плюс»товарів в оподатковуваних господарських операціях позивача, що є обов'язковою умовою віднесення витрат на придбання таких товарів до складу валових, та сум податку на додану вартість, сплачених у ціні такого товару, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що господарські операції позивача з його контрагентом ПП «Юніком Плюс»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, та позивачем дотримано умов, встановлених податковим законодавством для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Поряд з цим, з акта перевірки вбачається, що виявлені порушення з боку позивача пов'язуються податковим органом із відсутністю, на думку відповідача, у контрагента позивача ПП «Юніком Плюс» необхідних умов для провадження ним господарської діяльності, що свідчить про нікчемність укладених ним угод.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Втім, відповідачем не надано до суду жодних документальних підтверджень доводів, викладених ним в акті перевірки від 25.10.2012 року № 2771/22-2/13884220, складеному за результатами перевірки позивача, та в акті від 06.04.2011 року № 465/23-513/36919295 про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Юніком Плюс»щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2010 року по 30.11.2010 року (а.с.181-202), тоді як сам по собі акт перевірки не є доказом тих обставин, про які в ньому зазначено, а становить собою лише документ, який акумулює певну відому інформацію з приводу діяльності підприємства та не має преюдиціального значення.

Чинним законодавством України взагалі не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, окрім тих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов у ПП «Юніком Плюс»має оціночний характер, що базується на припущенні.

Вищезгадані обставини свідчать про те, що викладені відповідачем в акті перевірки відомості не відповідають вимогам п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, згідно з яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Посилання відповідача на норми ст. 228 Цивільного кодексу України є безпідставними. Так відповідно до вимог зазначеної норми права правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, наявність вини та умислу позивача або його контрагенту в укладенні правочину, який направлений на порушення публічного порядку належним чином відповідачем не доведено, що підтверджує відсутність правового підтвердження висновків щодо визнання укладеного зазначеними особами правочину нікчемним на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Юніком Плюс», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд вважає безпідставними висновки відповідача, викладені ним в акті перевірки, який, в свою чергу, став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Одеського ордена «Знак пошани»Заводу продовольчого машинобудування підприємства з колективною власністю до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 07.11.2012 року № 0001812202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 21735 гривень та від 07.11.2012 року № 0001822202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17389 гривень 50 копійок.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 09.01.2013 року.

Суддя С.М. Корой

09 січня 2013 року

.