Решение № 28406721, 23.11.2012, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1003/8253/12

2/1003/2484/12

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2012 року Білоцерківський міськрайоний суд у складі:

головуючого судді Жарікова О. В. ,

при секретарі Гавриш О. П.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільно нажитого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що він з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований в відділі РАЦС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції 23.06.2007 року. За час перебування у шлюбі ними була придбана квартира № 4, що розташована в будинку № 14 а по вулиці Водопійній в м. Біла Церква, Київської області, яка зареєстрована на відповідача, вартість якої, згідно оцінки проведеної КП КОР Білоцерківське МБТІ, яка зазначена в договорі купівлі продажу, становить 21 854 грн. 00 коп.. Домовленості про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя між ними не досягнуто. Відповідач не пускає його в квартиру. В зв»язку з викладеним, позивач просить суд поділити майно, що є їхньою з відповідачем спільною сумісною власністю в рівних долях та визнати за ним право власності на ? квартири АДРЕСА_1 а в м. Біла Церква, Київської області, площею 55,8 кв. м., інвентарною вартістю 21854 грн. 00 коп. та визнати право власності на майно - ? квартири АДРЕСА_1 а в м. Біла Церква, Київської області, площею 55,8 кв. м., інвентарною вартістю 21854 грн. 00 коп. за ОСОБА_4.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві, просять їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в суді позов визнали частково та вважають, що позивач має право власності лише на ? спірної квартири.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши усі наявні докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23.06.2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. 27.11.2007 року сторони придбали у ОСОБА_5 квартиру № 4, що розташована в будинку № 14 а по вулиці Водопійній в м. Біла Церква, Київської області, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 27.11.2007 року. Як зазначили в судовому засіданні сторони та свідки квартира була придбана за 60 000,00 доларів США, які продавцю віддавалися в декілька етапів, різними сумами. Перша сума в розмірі 30 000,00 доларів США була передана продавцю квартири різними сумами, а інша сума в розмірі 30 000, 00 доларів США передана продавцю 27.11.2007 року, після оформлення договору купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_5 продала зазначену вище квартиру ОСОБА_4. Судом, також, встановлено, що за згодою сторін, 27.11.2007 року було оформлено на відповідача кредитний договір № 014/10-01/74/18755 від 27.11.2007 року на суму 30 450,00 доларів США, з метою отримання коштів та остаточного розрахунку за дану квартиру, після чого отримані кошти в сумі 30 000,00 доларів США, були передані продавцю квартири ОСОБА_5, в рахунок остаточного погашення боргу. Зазначений кредит, який був взятий для покупки квартири сплачувався та продовжує сплачуватися сторонами, що підтверджується копіями квитанцій, наданих до суду. Відповідно до копії витягу Білоцерківського МБТІ від 27.11.2007 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно власником квартири № 4, що розташована в будинку № 14 а по вулиці Водопійній в м. Біла Церква, Київської області зареєстрована відповідач ОСОБА_4.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні в своїх поясненнях зазначили, що позивач з відповідачем, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, 27.11.2012 року придбали квартиру № 4, що розташована в будинку № 14 а по вулиці Водопійній в м. Біла Церква, Київської області в ОСББ «Будівельник», у продавця ОСОБА_5. Кошти за квартиру сплачували поетапно. Першу частину коштів в розмірі 30 000,00 доларів США вони віддали ОСОБА_5 різними частинами, але в яких саме сумах та дату передачі коштів позивач конкретно не пам»ятає. Кошти продавцю квартири передавалися ним та матір»ю відповідача ОСОБА_6. Між ним, його батьками та відповідачем і її батьками була домовленість, що 15 000,00 доларів США буде надано ним та його батьками, а 15 000,00 доларів США буде надано відповідачем та її батьками. Кошти в сумі 9 500,00 доларів США та 5 500,00 доларів США були передані ним особисто продавцю з його заощаджень та заощаджень його батьків, а всього було передано 15 000,00 доларів США. Іншу суму грошей в розмірі 15 000,00 доларів США було передано продавцю матір»ю відповідача ОСОБА_6. Так як всієї суми на покупку квартири не вистачало, то сторони вирішили оформити кредит на 30 000,00 доларів США, який було оформлено на дружину позивача. Всього його батьками було надано на покупку та ремонт квартири близько 30 000, 00 доларів США, з яких 16 000,00 доларів США було витрачено на ремонт в даній квартирі та покупку меблів, 13 000,00 доларів США було виплачено відразу за кредит, який оформлений на відповідача, а 1000,00 доларів США було витрачено на потреби сім»ї. Позивач також зазначив, що відповідач сплачувала кредит коштами, які надавав їй він, так як вона ніде не працювала та знаходилася в декретній відпустці. Деякі платежі за кредит він оплачував особисто. Крім того, позивач і надалі продовжує оплачувати кредит за дану квартиру, хоча дружина з весни 2012 року та її батьки не пускають його до квартири та не дають можливості в ній проживати. Докази того, що кошти, які були сплачені за куплену квартиру, належали позивачу та батькам позивача, ні позивачем ні його представником суду надані не були.

Відповідач та представник відповідача в своїх поясненнях зазначили, що відповідач є власницею квартири № 4, що розташована в будинку № 14 а по вулиці Водопійній в м. Біла Церква, Київської області. Вважають, що позивач має право лише на ? спірної квартири, так як всі кошти на покупку квартири дали батьки відповідача, з своїх особистих заощаджень. Дана квартира була куплена у громадянки ОСОБА_5 за 60 000,00 доларів США, в період спільного проживання в шлюбі з позивачем. Кошти за квартиру віддавалися поетапно. Перші 30 000,00 доларів США з серпня місяця по листопад місяць 2007 року продавцю передала її мати ОСОБА_6, а іншу частину коштів в розмірі 30 000,00 доларів США, після отримання кредиту в банку, передала продавцю особисто вона. Ні позивач, ні його батьки, кошти на покупку квартири не давали. Ремонтом в квартирі вони займалися з позивачем, а меблі в квартиру вони купували з позивачем та батьками разом. Відповідач стверджує, що перша сума коштів за квартиру передавалася продавцю її матір»ю ОСОБА_6, та що позивач не передавав продавцю взагалі ніякі кошти за покупку квартири, хоча вона сама і не була присутня при передачі коштів продавцю жодного разу. Скільки разів та в яких сумах її мати передавала кошти продавцю відповідач не пам»ятає. Гроші передавалися частинами по домовленості з продавцем. Докази того, що кошти, які були сплачені за куплену квартиру, належали батькам відповідача, ні відповідачем, ні її представником суду надані не були.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона продала свою квартиру № 4, що розташована в будинку № 14 а по вулиці Водопійній в м. Біла Церква, Київської області молодій сім»ї ОСОБА_4. Її чоловік знав про продаж квартири. Гроші домовилися передавати за квартиру частинами, так як у покупців не було всієї суми для покупки квартири. Кошти передавалися їй на протязі трьох місяців різними сумами, але в яких сумах та дати передачі коштів вона не пам»ятає. В загальній сумі за цей період часу їй було передано 30 000,00 доларів США позивачем ОСОБА_3 та матір»ю відповідача - ОСОБА_6. Відповідач в цей період часу гроші їй не приносила. Чиї це були гроші позивача та його батьків чи відповідача чи її батьків вона не знає, так як її це не цікавило. Коли їй потрібні були гроші, то вона телефонувала ОСОБА_6, після чого позивач ОСОБА_3 чи сама ОСОБА_6 їй привозили гроші. 27.11.2007 року вони оформили договір купівлі-продажу квартири, а покупці квартири оформили кредит та ОСОБА_4 передала їй останню суму коштів за покупку квартири в розмірі 30 000,00 доларів США в цей же день. Після цього, ними разом були знищені всі розписки, які були написані нею за отримання грошей. Свідок вважала, що квартиру купила молода сім»я ОСОБА_4, а не інші особи.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона являється головою ОСББ «Будівельник», в будинку, де розташована спірна квартира. В квартирі з 2007 року проживала молода сім»я ОСОБА_4 Артур, Олена та їх дитина. Відповідач у справі ОСОБА_4 з дитиною і надалі проживає в даній квартирі, а позивача ОСОБА_3 з березня місяця 2012 року вона не бачила. З моменту покупки квартири сторони робили разом ремонт в квартирі, разом завозили будівельні матеріали на ремонт квартири та сплачували комунальні послуги. Сварок в даній сім»ї не було, так як ні вона особисто, ні їх сусіди сварок не чули.

Свідок ОСОБА_8- мати позивача пояснила, що їх дітям сину ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_4, - відповідачу у справі, було вирішено купити квартиру. Сторонами була вибрана квартира, яку вони вирішили купити. З сватами батьками відповідача, була домовленість, що першу суму коштів в розмірі 30 000, 00 доларів США вони віддадуть продавцю спірної квартири порівну, - по 15 000,00 доларів США. Для цього ними був проданий автомобіль, взята предоплата за продаж квартири її чоловіка, яка знаходиться в м. Бєлгород, Російської Федерації, яка пізніше ними була продана. Гроші передали сину, який віддав їх продавцю квартири. З продавцем квартири вони з чоловіком особисто не спілкувалися, так як з нею мав справи їх син. Батьки відповідача теж віддали за спірну квартиру 15 000,00 доларів США. Як їй відомо батько відповідача зі своїми родичами за 30 000,00 доларів США продав землю, яка їм дісталася в спадщину, кошти між ними, тобто родичами батька відповідача були порівну поділені на трьох по 10 000,00 доларів США. Вказані кошти і ввійшли в зазначені 15 000,00 доларів США, які передавалися продавцю квартири. Так як всієї суми грошей все рівно не вистачало на оплату за квартиру, то було вирішено оформити кредит в розмірі 30 000,00 доларів США, які потім були передані продавцю. Гроші на ремонт квартири та інше дали вони з чоловіком. Взагалі її чоловік в загальній сумі передав сину на покупку, ремонт квартири та інші потреби 34 000,00 доларів США. Відповідач на покупку та ремонт квартири гроші взагалі не давала, так як не працювала, спочатку була вагітна, а потім коли народилася дитина займалася вихованням дитини та не мала змоги заробляти гроші. Батьки відповідача гроші на ремонт квартири не давали.

Свідок ОСОБА_9 батько позивача, дав пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_8.

Свідок ОСОБА_6 мати відповідача ОСОБА_4 пояснила, що вона, її чоловік та дочка вирішили придбати квартиру для сім»ї її дочки. Відповідна квартира ними була знайдена. З продавцем квартири домовилися викупити квартиру, сплативши кошти частинами. Первинна сума в розмірі 30 000,00 доларів США була передана нею особисто продавцю квартири ОСОБА_5 Більше ніхто крім неї гроші не приносив продавцям квартири. Гроші в сумі 30 000,00 доларів США це були їх з чоловіком заощадження, крім того, вони продали автомобіль за 10 000, 00 доларів США, та 5 000,00 доларів США вона взяла в борг у свого брата. Так як всієї суми грошей всерівно не хватало на покупку квартири, то вирішили взяти кредит в розмірі 30 000,00 доларів США, який оформили на її дочку. Батьки позивача спочатку не знали про покупку квартири, а коли дізналися, то були проти покупки квартири їх дітям. 27.11.2007 року було оформлено кредит та відразу договір купівлі-продажу квартири. Гроші були передані продавцю квартири дочкою та її чоловіком, так як при оформлені кредиту та договору купівлі-продажу квартири свідок була відсутня. За кредит розраховувалася дочка, а вона їй тільки давала кошти на сплату кредиту.

Свідок ОСОБА_10 батько відповідача пояснив, що він, його дружина та дочка вирішили купити квартиру для сім»ї дочки. Ними була знайдена відповідна квартира, з господарями якої вони домовилися сплачувати кошти за квартиру частинами. Позивач був проти покупки квартири. Перша сума в розмірі 30 000,00 доларів США була сплачена сім»ї ОСОБА_5 ним та дружиною за декілька разів. Ним була продана спадщина земля за 10 000,00 доларів США. Вказані кошти ввійшли в дані 30 000,00 доларів США, а інші кошти, які ввійшли в дану суму це особисті заощадження. Так як всієї суми грошей всерівно не хватало на покупку квартири, то ними було оформлено кредит в розмірі 30 000,00 доларів США, який був оформлений на дочку, після чого кошти в зазначеній сумі були передані продавцю квартири та в цей же день 27.11.2007 року було оформлено договір купівлі-продажу квартири.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що в 2007 році його сестра ОСОБА_6 звернулася з проханням дати в борг кошти в розмірі 30 000,00 доларів США. Однак, так як такої суми грошей в нього не було, то він дав сестрі 5 000,00 доларів США, які вона до нового року повернула йому. Гроші дав сестрі для покупки квартири її дочки, так як батьки позивача були неспроможні дати кошти на покупку квартири.

Свідок ОСОБА_12 чоловік ОСОБА_5 пояснив, що спірна квартира раніше належала його дружині. Гроші за покупку квартири передавала сім»я Диких тоді, коли йому потрібні були гроші для проведення будівельних робіт в будинку, в який вони з дружиною повинні були переїхати жити. Батьків позивача він не бачив. При оформленні договору купівлі-продажу квартири позивача та його батьків не було. Всього за квартиру їм було сплачено чи 60 000,00 чи 63 000, 00 доларів США, точної суми він не пам»ятає. Гроші передавалися різними сумами від 1 000,00 доларів США до 8 000, 00 доларів США. При цьому з дружиною присутній був він. Останні кошти були передані в жовтні місяці 2007 року.

Відповідно до п.п.3 п. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до п. 7 ст. 57 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Відповідач та представник відповідача визнали позов частково, мотивуючи його тим, що позивач має право лише на ? частину спірної квартири, так як половина суми в розмірі 30 000,00 доларів США на покупку квартири була сплачена колишній власниці квартири ОСОБА_5 з коштів відповідача, які їй були надані її батьками подружжям Диких, посилаючись на свої пояснення, пояснення свідків. Однак, як встановлено в судовому засіданні ні відповідачем, ні її представником до суду не були надані докази, - документи, які б підтверджували вказаний факт, а пояснення сторін та свідків, які були дані в судовому засіданні щодо того, кому саме належали кошти в сумі 30 000,00 доларів США, які в період часу з серпня місяця 2007 року по 27.11.2007 року, були сплачені за покупку квартири, мають значні протиріччя.

Враховуючи вимоги ст. 60 СК України, а також ті обставини, що спірна квартира придбана позивачем та відповідачем у період шлюбу, вказана спірна квартира є спільним сумісним майном подружжя і частки кожного із подружжя, відповідно до ст. 70 СК України є рівними, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, і тому суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на ? частини квартири № 4, що розташована в будинку № 14 а по вулиці Водопійній в м. Біла Церква, Київської області, як на частку у спільному сумісному майні подружжя та визнати за відповідачем право власності на ? частини квартири № 4, що розташована в будинку № 14 а по вулиці Водопійній в м. Біла Церква, Київської області, як на частку у спільному сумісному майні подружжя.

Відповідно до ст. 79, 88 ЦПК України, підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача 218 грн. 54 коп., сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 60, 70 СК України, ст. 372 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 213-215, 294, 296 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Поділити майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частини квартири № 4, що розташована в будинку № 14 а по вулиці Водопійній в м. Біла Церква, Київської області.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частини квартири № 4, що розташована в будинку № 14 а по вулиці Водопійній в м. Біла Церква, Київської області.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 218 грн. 54 коп., сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_13