Решение № 28361613, 13.11.2012, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 421/860/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 листопада 2012 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Берелет В.В.,

при секретарі Кучер Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички цивільну справу за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням, -

ВСТАНОВИВ:

З 07 серпня 2006 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України курсантом ДДУВС. 01 вересня 2009 року сторони уклали договір про підготовку фахівця у ДДУВС, згідно якого ОСОБА_1 навчався за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання повинен відпрацювати за місцем розподілу не менше як три роки, а у разі дострокового звільнення з органів внутрішніх справ відшкодувати витрати за весь період навчання. Після закінчення університету відповідач направлений за місцем працевлаштування до Заводського райвідділу Дніпродзержинського МУ на посаду слідчого СВ. У 2011 році ОСОБА_1 звільнений із займаної посади за власним бажанням. Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держаного бюджету витрати, пов'язані з навчанням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 23184,62 грн. та судові витрати.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає, що позивач не виконував своїх зобов'язань, передбачених договором про підготовку фахівців у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ від 01 вересня 2009 року. У судовому засіданні пояснив, що звільнився з органів внутрішніх справ Заводського РВ за власним бажанням, через хворобу; просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що вони з відповідачем є друзями, йому достовірно відомо, що відповідач звільнився з органів внутрішніх справ Заводського РВ через неналежні умови праці.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що відповідач є її рідним сином. З 2006 року по 2010 рік навчався у ДДУВС, після закінчення якого був призначений на посаду слідчим СВ Заводського РВ Дніпродзержинського міського управління. Із-за неналежних умов праці, відповідач часто хворів, тому звільнився з РВ за власним бажанням.

Заслухавши відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного. У судовому засіданні встановлено, що 01 вересня 2009 року між Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 укладено договір про підготовку фахівця, згідно з яким ОСОБА_1 навчався за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання, повинен відпрацювати за місцем розподілу не менше як три роки, а у разі дострокового звільнення з органів внутрішніх справ відшкодувати витрати за весь період навчання. З 01 вересня 2009 року у відповідності з підписаним договором відповідач ОСОБА_1 перебував на державному утриманні у період навчання на здобуття вищої освіти за державним замовленням за напрямком «Правознавство»на посаді курсанта ДДУВС. Після закінчення навчального закладу згідно наказу ректора університету № 233 від 26 червня 2010 року «Про відрядження випускників ДДУВС про проходження служби в ОВС»ОСОБА_1 направлений за місцем працевлаштування до УМВС України в Дніпропетровській області. Наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 154 від 27 червня 2010 року ОСОБА_1 призначений на посаду слідчого СВ Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління. Згідно наказу № 162 від 13 вересня 2011 року ГУ МВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 звільнений із займаної посади за власним бажанням, тобто до закінчення встановленого трирічного терміну перебування на службі по закінченню навчання.

У п 2.3.6 договору зазначено, що у разі звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчався до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 договору, курсант, зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утримання за період навчання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. На підставі ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Відповідно до постанови КМУ від 01 березня 2007 року №313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом та особою.

Виходячи з наведеного, у відповідності до договору відповідач несе зобов'язання по відшкодуванню фактичних витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі згідно затвердженого розрахунку.

Відповідач ОСОБА_1 навчався у ДДУВС з 01 вересня 2006 року по 26 червня 2010 року; витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, становлять 23 184, 62 грн.

Враховуючи те, що між сторонами укладено договір, який відповідачем підписаний особисто, що свідчить про згоду ОСОБА_1 з усіма істотними умовами договору, те, що останній не виконав його умови, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 повинен відшкодувати позивачеві витрати за навчання.

Стаття 10 ЦПК України, закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їх порушуваних, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, в тому числі й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до вимог ст.. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 231,85 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 610, 623 ЦК України, ст.ст.10, 11, 15, 60, 209, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Держаного бюджету на рахунок: ГУДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ, МФО 805012, ЄДРПОУ 08571446, р/р 31257272210008 - витрати, пов'язані з навчанням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 23184,62 грн. та 231,85 грн. - судових витрат, всього 23416, 47 грн. (двадцять три гривні чотириста шістнадцять гривень 47 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення або з дня отримання його копії.

Суддя: В. В. Берелет