Решение № 28309295, 26.12.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р. Справа № 5016/1778/2012(9/79)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпром»/54017, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 23-А, кв. 79/

до відповідача: Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»/54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2а/

про стягнення 19617,66 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Данилова К.Ю.

від відповідача: Шкурко К.В.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 17481,74 грн. 3 процентів річних, нарахованих за період з 03.08.11р. по 29.08.12р., та 2135,92 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з серпня 2011 року по лютий 2012 року.

Заявлений позов позивач обґрунтовує наступним. Відповідач прострочив виконання свого зобов'язання з оплати товару за договором поставки від 16.10.08р. № 16-2/10/08. У зв'язку з цим, рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.11.11р. у справі № 5016/2589/2011(12/150) з відповідача на користь позивача було стягнуто 533978,52 грн. основного боргу, 32361,92 грн. пені, 61407,54 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.10р. по 30.06.11р., 17865,87 грн. 3% річних за період з 20.06.10р. по 02.08.11р., 6456,14 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. З набуттям вказаним рішенням господарського суду законної сили (з 28.02.12р.), вся сума стягнутих цим рішенням суду грошових коштів в розмірі 652305,99 грн. набула в силу ч. 5 ст. 11 ЦК України природи грошового зобов'язання відповідача, на яку згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають нарахуванню 3% річних.

Відповідач проти задоволення позову позивача заперечив, мотивуючи це тим, що ст. 625 ЦК України передбачає нарахування 3% річних саме на суму боргу, а не повторно, на стягнуту рішенням суду інфляцію, 3% річних, пеню, судові витрати.

У додаткових поясненнях від 26.12.12р. № юр/2146 відповідач вказав, що в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 22.11.11р. у справі № 5016/2589/2011(12/150) відповідачем було сплачено позивачу 239198,48 грн.

Ухвалою суду від 10.09.12р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 08.10.12р. о 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 08.10.12р. розгляд справи був відкладений на 22.10.12р. о 14 год. 30 хв. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів по справі.

У судовому засіданні 22.10.12р. судом оголошувалась перерва до 23.10.12р. о 16 год. 00 хв. У судовому засіданні 23.10.12р. судом оголошувалась перерва до 24.10.12р. о 17 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 24.10.12р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.08.12р. у справі № 5016/1193/2012(9/45).

Ухвалою суду від 04.12.12р. провадження у справі було поновлено, а розгляд справи призначений на 17.12.12р. о 14 год. 00 хв.

У судовому засіданні 17.12.12р. судом оголошувалась перерва до 26.12.12р. о 14 год. 00 хв.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.11.11р. у справі № 5016/2589/2011(12/150), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.12р., з відповідача на користь позивача було стягнуто 652305,99 грн., з яких:

- 533978,52 грн. основного боргу;

- 61407,54 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.08.10р. по 30.06.11р.;

- 17865,87 грн. 3% річних, нарахованих за період з 20.06.10р. по 02.08.11р.;

- 32361,92 грн. пені, 6456,14 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Даними рішеннями судів встановлено, що 16.10.08р. між сторонами був укладений договір № 16-2/10/08 з додатками, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а останній -прийняти та оплатити цей товар. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар вартістю 950165,40 грн., за який останній розрахувався частково в сумі 416186,88 грн., відповідно заборгованість відповідача складає 533978,52 грн., яка і була стягнута вищевказаним рішенням місцевого господарського суду.

Відповідач здійснив часткове виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 22.11.11р. у справі № 5016/2589/2011(12/150), а саме:

- 01.06.12р. -на суму 160625,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.06.12р. № U707806, розпорядженням державного виконавця від 31.05.12р. № 968/1/30850759 та поясненнями сторін;

- 08.06.12р. -на суму 54732,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.06.12р. № U721572, розпорядженням державного виконавця від 06.06.12р. № 968/1/30850759 та поясненнями сторін;

- 30.07.12р. -на суму 4919,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.07.12р. № U974049, розпорядженням державного виконавця від 26.07.12р. № 968/1/30850759 та поясненнями сторін;

- 02.11.12р. -на суму 18920,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.10.12р. № U1440031, розпорядженням державного виконавця від 05.10.12р. № в/п 1-968 та поясненнями сторін.

Отже, станом на час вирішення даного спору матеріалами справи підтверджено, що несплаченою залишилась стягнута рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.11.11р. у справі № 5016/2589/2011(12/150) сума основного боргу в розмірі 413107,51 грн., що підтверджується також листом ВПВР УДВС ГУЮ у Миколаївській області від 16.11.12р. № 11.1-41/20004 та визнається сторонами.

Спір у справі виник з причин того, відповідач невчасно розрахувався з позивачем за товар, отриманий за договором від 16.10.08р. № 16-2/10/08.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.11.11р. у справі № 5016/2589/2011(12/150), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.12р., з відповідача на користь позивача було стягнуто 652305,99 грн., з яких:

- 533978,52 грн. основного боргу;

- 61407,54 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.08.10р. по 30.06.11р.;

- 17865,87 грн. 3% річних, нарахованих за період з 20.06.10р. по 02.08.11р.;

- 32361,92 грн. пені, 6456,14 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як встановлено судом відповідач здійснив часткове виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 22.11.11р. у справі № 5016/2589/2011(12/150), а саме:

- 01.06.12р. -на суму 160625,29 грн.;

- 08.06.12р. -на суму 54732,92 грн.;

- 30.07.12р. -на суму 4919,39 грн.;

- 02.11.12р. -на суму 18920,88 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нарахований до стягнення з відповідача встановлений індекс інфляції на суму основного боргу в розмірі 533978,52 грн. за період з серпня 2011 року по лютий 2012 року (включно), який становить 2135,92 грн.

Перевіривши даний розрахунок, господарський суд встановив, що за вказаний період встановлений індекс інфляції, нарахований на суму основного боргу в розмірі 533978,52 грн., становить 2132,14 грн., а тому позов позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню у вказаній сумі.

Також, позивачем нараховані до стягнення з відповідача 3 проценти річних в сумі 17481,74 грн. за період з 03.08.11р. по 29.08.12р. наступним чином:

- з 03.08.11р. по 27.02.12р. на суму 533978,52 грн. з розрахунку 365 днів у році;

- з 28.02.12р. по 01.06.12р. на суму 652305,99 грн. з розрахунку 365 днів у році;

- з 02.06.12р. по 08.06.12р. на суму 491680,70 грн. з розрахунку 365 днів у році;

- з 08.06.12р. по 30.07.12р. на суму 436947,78 грн. з розрахунку 365 днів у році;

- з 31.07.12р. по 29.08.12р. на суму 432028,39 грн. з розрахунку 365 днів у році.

Господарський суд вважає, що даний розрахунок виконаний позивачем невірно та з порушенням норм чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

Як встановлено судом рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.11.11р. у справі № 5016/2589/2011(12/150), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.12р., з відповідача на користь позивача було стягнуто 652305,99 грн., з яких:

- 533978,52 грн. основного боргу;

- 61407,54 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.08.10р. по 30.06.11р.;

- 17865,87 грн. 3% річних, нарахованих за період з 20.06.10р. по 02.08.11р.;

- 32361,92 грн. пені, 6456,14 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Даний захист прав позивача був застосований судом у зв'язку з встановленням факту порушення відповідачем цивільного (господарського) обов'язку з своєчасної оплати товару, який виник на підставі договору від 16.10.08р. № 16-2/10/08.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У постанові Верховного суду України від 12.12.11р. у справі № 07/238-10 вказано, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.11.11р. у справі № 5016/2589/2011(12/150) на користь позивача вже стягнута компенсація (плата) за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних від простроченої суми, а тому повторне нарахування цих же компенсацій на вже відшкодовані компенсації (втрати) не відповідає приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що ці нарахування здійснюються саме на суму боргу, а також вищенаведеним загальним засадам цивільного законодавства України - справедливості, добросовісності та розумності.

Тим більш, що ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування виникнення у відповідача на підставі вказаного рішення суду нового цивільного обов'язку зі сплати грошової суми (боргу) в розмірі 652305,99 грн., чітко визначає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Натомість, позивач не вказав суду жодного акту цивільного законодавства, який би визначав виникнення у особи нового зобов'язання зі сплати суми боргу на підставі рішення суду про стягнення з цієї особи 3% річних, інфляційних нарахувань, а також судових витрат.

Крім цього, покладення судових витрат на сторону передбачено процесуальним законом, який не передбачає нарахування на ці витрати плати за користування.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За цих обставин, позов позивача в частині стягнення з відповідача 3 процентів річних підлягає частковому задоволенню в сумі 16522,32 грн., розрахованих наступним чином:

- з 03.08.11р. по 31.12.11р. на суму боргу 533978,52 грн. з розрахунку 365 днів у році;

- з 01.01.12р. по 27.02.12р. на суму боргу 533978,52 грн. з розрахунку 366 днів у році;

- з 28.02.12р. по 31.05.12р. на суму боргу 533978,52 грн. з розрахунку 366 днів у році;

- з 01.06.12р. по 07.06.12р. на суму боргу 491680,70 грн. з розрахунку 366 днів у році;

- з 08.06.12р. по 29.07.12р. на суму боргу 436947,78 грн. з розрахунку 366 днів у році;

- з 30.07.12р. по 29.08.12р. на суму боргу 432028,39 грн. з розрахунку 366 днів у році.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2а, код 31159920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпром»(54017, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 23-А, кв. 79, код 33730050) нарахований на суму боргу встановлений індекс інфляції в сумі 2132 (дві тисячі сто тридцять дві) грн. 14 коп., три проценти річних в сумі 16522 (шістнадцять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 32 коп. та судовий збір в сумі 1530 (одну тисячу п'ятсот тридцять) грн. 47 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 28.12.2012р.

Суддя Д.О.Бездоля