Постановление суда № 28306050, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 року м. Київ К-23452/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Лосєв А.М.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010

у справі №2а-38063/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макфа-Україна»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова

третя особа Харківська митниця

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова від 30.03.2007 №0000071610/0 про завищення бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2006 року в розмірі 234484,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт виїзної позапланової перевірки №243/16-32018768 від 20.03.2007 за висновком якого позивачем порушено вимоги пунктів 4.1, 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з неправильним визначенням бази оподаткування по товарам імпортного походження, реалізованих на території України.

Зокрема, позивач здійснюючи розмитнення імпортованого товару, сплатив податок на додану вартість, виходячи з митної вартості такого товару, яка була визначена митницею, після чого реалізував придбаний товар контрагентам -резидентам України, беручи за основу його фактурну вартість, яка є нижчою за митну.

Виходячи з викладеного відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем своїх зобов'язань з податку на додану вартість та завищення бюджетного відшкодування за грудень 2006 року у розмірі 234484,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спору) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З огляду на наведене суд першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. База оподаткування податком на додану вартість позивачем визначена вірно -відповідно до пункту 4.1.статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»-із договірної вартості цих засобів, яка не нижча за звичайні ціни.

Пункт 4.3 названого Закону, на який посилається податковий орган, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

За таких обставин, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді А.М.Лосєв

О.М.Нечитайло