Постановление суда № 28294955, 30.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Іванків О.В.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"30" жовтня 2012 р. Справа № 1702/7258/11

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Євпак В.В.

Мацького Є.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "11" січня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 січня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано право ОСОБА_4 на підвищення пенсії, яке передбачене ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі двох мінімальних заробітних плат, з 13 березня 2011 року і по 22 липня 2011 року, з урахуванням фактично здійснених виплат та зміни розміру мінімальної заробітної плати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення у цій справі, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Позивач звернувся до суду із позовом у серпні 2011 року, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, проживає у зоні добровільного гарантованого відселення. ОСОБА_4 отримує доплату до пенсії відповідно до ст.39 Закону №796-ХІІ, що не заперечується відповідачем, але у розмірах, встановлених постановою КМУ.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсія непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні добровільного гарантованого відселення, підвищується на 2 мінімальні заробітні плати.

Водночас сума, з якої здійснювався розрахунок виплати позивачу, передбаченої Законом № 796-XII, визначалася згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначеною постановою, всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ, який встановлює розмір доплат як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретний розмір такої доплати в твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру доплати застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону №796-ХІІ, а не постанова КМУ від 26.07.1996 р. за №836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення. Постанову винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Главою 6 КАС України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст. 183-2 КАС України, яка є імперативною нормою, встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.

Крім того, зазначені у частині першій ст. 183-2 КАС України адміністративні справи щодо яких застосовується скороченне провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку передбаченому частиною четвертою ст. 183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.

При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст. 183-2 КАС України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостій цієї статті.

Тому порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні не є перешкодою для апеляційного її розглду в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою - десятою ст. 183-2 КАС України.

Відповідно до частини десятої ст. 183-2 КАС України, у разі оскарження постанови прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним та оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "11" січня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: В.В. Євпак Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області вул.Соборна,28, смт.Володимирець, Рівненська область,34300