Решение № 28254900, 18.12.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.2012р. Справа № 5008/861/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мастер - Пак", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю „МіЛЛ Карпати", с. Ракошино, Мукачівський район

про стягнення загальної суми 101 391,41 грн. (в тому числі сума 66 648,03 грн. - основний борг, сума 27 497,36 грн. - нараховані проценти та сума 7 246,02 грн. -нарахована пеня)

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: явка на власний розсуд

від відповідача: Завідфолуші Ю.Ю. -представник за дов. від 01.10.2012р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Мастер - Пак", м. Харків (далі -позивач) звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „МіЛЛ Карпати", с. Ракошино, Мукачівський район (далі - відповідач) про стягнення загальної суми 101 391,41 грн. (в тому числі сума 66 648,03 грн. - основний борг, сума 27 497,36 грн. - нараховані проценти та сума 7 246,02 грн. -нарахована пеня).

Позивач, як у поданому позові (а.с.3-8), так і в додатковому письмовому поясненні від 20.10.2012р. (а.с.40-41) позовні вимоги, зокрема, обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного Договору про виготовлення та постачання продукції №28/2011 від 03.02.2011р., позивачем було передано відповідачеві, по періоду з 14.02.2011р. по 12.03.2012р., продукцію на загальну суму 286 944,96грн., відповідно до видаткових накладних зазначених у позовній заяві. З урахуванням часткового виконання відповідачем зобов"язання з оплати отриманої продукції, станом на день звернення до суду із позовною заявою (24.09.2012р.) заборгованість відповідача перед позивачем з отриманої продукції становить суму 66 648,03грн..

Також позивач посилається на правомірність нарахування відповідачеві пені, відповідно до умов вищезазначеного Договору, та яка становить суму 7 246,02грн., так і процентів у нарахованій сумі 27 497,36 грн., нарахування яких передбачено вимогами ч.2 ст.625 ЦК України та які, відповідно до умов вищезазначеного Договору, становлять розмір - 73 проценти річних, та просить задоволити позов також в частині нарахованої пені у сумі 7 246,02 грн. та нарахованих процентів у сумі 27 497,36 грн.

Представником відповідача, у дане судове засідання, подано письмовий відзив від 17.12.2012р., підписаний керівником відповідача (а.с.131).

Даним письмовим відзивом, як відповідач, так і його представник, визнали наявність заборгованості у заявленій сумі основного боргу.

Разом з тим зазначають, що оскільки видаткові накладні від 14.02, 11.03, 01.04, 26.05, 25.06,28.09 та 07.12.2011р. не містять посилання, як на підставу виникнення зобов"язання - Договір №28/2011 від 03.02.2011р., тому вважається, що поставка продукції за такими видатковими накладними, які містять всі істотні умови (перелік, асортимент та кількість товару, ціну за одиницю товару, загальну ціну товару), є позадоговірними та оплата отриманої продукції за такими видатковими накладними здійснювалась відповідачем відповідно до отриманих рахунків, посилання на які є у довіренностях відповідача на отримання даної продукції. За таких обставин вважають, що нарахування позивачем штрафних санкцій, передбачених даним Договором, від сум несвоєчасно оплаченої відповідачем отриманої продукції за такими видатковими накладними, є безпідставним.

Також відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій (процентів та пені), оскільки вважає, що такі є надмірно великими порівняно із збитками кредитора.

Представник відповідача у даному судовому засіданні додатково зазначив, що при зменшенні розміру нарахованих штрафних санкцій ( процентів та пені) від сум несвоєчасно оплаченої відповідачем отриманої продукції за видатковими накладними по періоду 2012р., які містять посилання на підставу виникнення зобов"язання -вищезазначений Договір, суд має врахувати також і ступінь виконання відповідачем зобов"язання з видаткових накладних 2012р. по періоду в якому було отримано продукцію за такими видатковими накладними, про що зазначено в акті звірки взаєморозрахунків станом на 12.03.2012р.

Провадження у справі, відповідно до вимог ст.79 ГПК України, зупинялось, з підстав зазначених в ухвалі суду від 29.10.2012р. по справі №5008/861/2012 (а.с.116 - 117) та провадження у справі поновлювалось, з підстав зазначених в ухвалі суду від 23.11.2012р. по справі №5008/861/2012 (а.с.121 - 122).

Строк розгляду спору продовжувався відповідно до вимог ч.3 ст.69 ГПК України, відповідно до ухвали суду від 06.12.2012р. по справі №5008/861/2012, з підстав зазначених у даній ухвалі суду (а.с.128 - 129).

Розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 18.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України.

Вивчивши та проаналізувавши подані по справі доказові матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мастер-Пак", як Виконавцем (далі - позивачем), та Товариством з обмеженою відповідальністю „МіЛЛ Карпати", як Замовником (далі - відповідачем), було укладено Договір №28/2011 від 03.02.2011р. про виготовлення та постачання продукції (далі -Договір, а.с.12-14), предметом якого було виготовлення та передавання у власність Замовника плівки поліпропіленової та пакетів поліетиленових з флексографічним друком.

Відповідно до умов даного договору Виконавець зобов"язується виготовити та передати дану продукцію, а Замовник зобов"язується прийняти у власність та оплатити дану продукцію на умовах договору (п.1.1 р.1 Договору). Вимогами п. 1.2 р.1 Договору передбачено, що асортимент, ціна, маса та найменування продукції зазначаються у відвантажувальних документах на кожну окрему партію продукції.

Оплата проводиться за даним Договором наступним чином: 50% попередня оплата під час замовлення та 50% оплата протягом 14 календарних днів після прийому-передачі виготовленої продукції, шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця (п.2.2 р.2 Договору).

Датою оплати продукції вважається дата зарахування грошових коштів за неї на розрахунковий рахунок Виконавця (п.2.3 р.2 Договору).

Загальна сума Договору складає суму всіх видаткових накладних (п.2.4 р.2 Договору).

Отже даний Договір містить всі істотні умови та є укладеним.

30.12.2011р. ТОВ „Мастер-Пак" та ТОВ „МіЛЛ Карпати" було укладено додаткову угоду, якою встановлено строк дії до 31.12.2012р. основного вищезазначеного Договору (а.с.15).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також дане правило закріплено в Господарському кодексі України. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Вимогами ст.530 Цивільного кодексу України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання та зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (п.1 даної статті). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Вимогами п.2 даної статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем, по періоду з 14.02.2011р. по 12.03.2012р., відповідно до зазначених позивачем у позовній заяві видаткових накладних було передано відповідачеві продукцію на загальну суму 286 944,96грн., що також підтверджується долученими до позовної заяви засвідченими копіями видаткових накладних ( а.с. 16 -32) та що не заперечується відповідачем та його представником.

Відповідачем було частково проведено оплату отриманої продукції на загальну суму 220 296,93грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи витягами з банківського рахунку позивача та із зазначенням у них платіжних документів відповідача (а.с. а.с. 49-83, 85-104).

Як вбачається з даних витягів по банківському рахунку позивача, відповідачем отриману продукцію за видатковими накладними: №МП-0488 від 11.03.2011р., №МП-2136 від 28.09.2011р., №МП-1165 від 26.05.2011р., №МП-1432 від 25.06.2011р., №МП-0701 від 01.04.2011р., №МП-0322 від 14.02.2011р. та №2790 від 07.12.2011р., було оплачено не в повному обсязі та несвоєчасно, в результаті чого по періодах зазначених у позовній заяві, виникали відповідні зазначені суми заборгованості ( а.с. 4 - 6) та станом на початок 2012р. сума заборгованості за такими видатковими накладними становила 6 002,00 грн., що підтверджено сторонами в акті звірки взаєморозрахунків станом на 12.03.2012р. (а.с.33).

Отриману відповідачем продукцію за видатковими накладними: від 18.01.2012р. на суму 3 147,00грн., від 20.01.2012р. на суму 2 103,00грн., від 27.01.2012р. на суму 3 177,00грн., від 02.02.2012р. на суму 6 264,00грн. та від 02.02.2012р. на суму 4 191,00грн., було оплачено відповідачем у повному обсязі та своєчасно, що підтверджено даними витягами по банківському рахунку позивача та сторонами в акті звірки взаєморозрахунків станом на 12.03.2012р. (а.с.33).

Отриману відповідачем продукцію: за видатковою накладною № 578 від 12.03.2012р. на суму 50 674,54грн. було оплачено не в повному обсязі та несвоєчасно та за видатковою накладною № 579 від 12.03.2012р. на суму 17 591,40грн. не було оплачено повністю, що підтверджено даними витягами по банківському рахунку позивача та сторонами в акті звірки взаєморозрахунків станом на 12.03.2012р. (а.с.33), в результаті чого по періодах зазначених у позовній заяві, виникали відповідні зазначені суми заборгованості за такими видатковими накладними ( а.с.7).

Оскільки по періоду станом на 12.03.2012р. за видатковими накладними від 12.03.2012р. № 578 та № 579 існувала у відповідача перед позивачем заборгованість у сумі 67 148,03грн., позивачем вживались заходи щодо її погашення відповідачем у добровільному порядку, шляхом пред"явлення письмової вимоги від 09.07.2012р. (а.с.34 - 35). Відповідачем було проведено 17.07.2012р. часткову оплату суми 500грн., що підтверджено витягом по банківському рахунку позивача (а.с.104). Інша сума 66 648,03грн. залишилась заборгованістю станом на день звернення позивача до суду із позовною заявою (24.09.2012р.).

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем з отриманої продукції становить суму 66 648,03грн., як на день звернення позивача до суду із позовною заявою (24.09.2012р.), так і на день розгляду даної справи у даному судовому засіданні, тому, з урахуванням вищезазначених норм ЦК України та ГК України, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 66 648,03 грн. по основному боргу, є такими, що належним чином позивачем відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України підтверджені матеріалами справи, не заперечені та не спростовані відповідачем та його представником, а тому вказана сума основного боргу підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Вимогами п.1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком та у ст.549 цього ж Кодексу наведено поняття неустойки (штрафу, пені) та пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п.2 ст.549 ЦК України).

Відповідно вимог п.2 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки (штрафу, пені), встановлюється Договором.

Вимогами п.6.2 Договору передбачено, що за порушення Замовником термінів розрахунку передбачених п.2.2 Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості партії продукції за кожний день прострочення.

Відповідно до вимог п.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (штрафу та пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована відповідачеві пеня в загальній сумі 5 933,87 грн. від простроченої суми заборгованості за видатковою накладною № 578 від 12.03.2012р. та пеня в сумі 1 312,15 грн. від простроченої суми заборгованості за видатковою накладною № 579 від 12.03.2012р., розрахунок яких наведено у позовній заяві (а.с.7 -8), що відповідає вимогам п.6.2 Договору та вимогам п.6 ст. 232 ГК України, оскільки підставою виникнення зобов"язань за вищезазначеними видатковими накладними є укладений Договір №28/2011 від 03.02.2011р. (а.с. 30 -31).

Суд, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов"язання на загальну суму 220 296,93грн., від загальної суми 286 944,96грн. отриманої продукції по періоду з 14.02.2011р. по 12.03.2012р. за видатковими накладними, зазначеними позивачем у позовній заяві (а.с.3), що свідчить про сумлінне виконання відповідачем зобов"язання при наявності у нього грошових коштів на рахунку, на підставі норм ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України та відповідно до норми п. 3 ст. 83 ГПК України, з урахуванням інтересів сторін, частково задовільняє клопотання відповідача, зазначене у письмовому відзиві від 17.12.2012р. щодо зменшення розміру, зокрема, нарахованої пені, та обмежує розмір пені, нарахованої від простроченої суми заборгованості за видатковою накладною № 578 від 12.03.2012р. та за видатковою накладною № 579 від 12.03.2012р., яка підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку на користь позивача до 5 000,00 грн..

В іншій сумі 2 246,02 грн. - нарахованої пені від простроченої суми заборгованості за видатковою накладною № 578 від 12.03.2012р. та за видатковою накладною № 579 від 12.03.2012р., суд відмовляє у задоволенні позову у даній частині позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимогами п.6.3 Договору передбачено, що крім відповідальності, передбаченої п.6.2 Договору, Замовник у разі несвоєчасного остаточного розрахунку у відповідності з п.2.2 Договору, сплачує на користь Виконавця проценти у розмірі 0.2 % від вартості неоплаченої продукції за кожен день.

Отже умовами Договору сторонами передбачено інший розмір процентів, ніж зазначений у ч.2 ст. 625 ЦК України та що відповідає вимогам даної норми ЦК.

Загальний розмір таких річних складає 73 %, із розрахунку 0.2 % х 365 днів.

Суд зазначає, що нарахування даних процентів, відповідно до вимог п.6.3 Договору, можливе:

1. при наявності факту неоплаченої отриманої продукції у відповідній сумі;

2. при наявності виникнення зобов"язання з отриманої продукції за супровідними документами, відповідно до укладеного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткові накладні: №МП-0488 від 11.03.2011р. на суму 15 430,20грн. (а.с.16), №МП-2136 від 28.09.2011р. на суму 27 766,92грн. (а.с.18), №МП-1165 від 26.05.2011р. на суму 18 060,50грн. (ас.20), №МП-1432 від 25.06.2011р. на суму 49 006,60грн. (а.с.22), №МП-0701 від 01.04.2011р. на суму 28 587,59грн. (а.с.26), №МП-0322 від 14.02.2011р. на суму 19 040,00грн. (а.с.24) та №2790 від 07.12.2011р. на суму 15 552,00грн. (а.с.28), не містять такої підстави виникнення зобов"язання, як укладений Договір №28/2011 від 03.02.2011р., а містять посилання на таку підставу, як рахунок -фактура. Також дані рахунки -фактури зазначені відповідачем у довіренностях на отримання продукції за вищезазначеними видатковими накладними (а.с. а.с. 19, 21, 23, 25, 27 та 29) та відповідачем у платіжних документах на оплату такої продукції також зазначались такі рахунки -фактури, що підтверджується витягами по банківському рахунку позивача ( а.с. 49 -97), тоді як оплата відповідачем отриманої продукції за видатковими накладними: від 18.01.2012р. на суму 3 147,00грн., від 20.01.2012р. на суму 2 103,00грн., від 27.01.2012р. на суму 3 177,00грн., від 02.02.2012р. на суму 6 264,00грн. та від 02.02.2012р. на суму 4 191,00грн. та частково за видатковою накладною № 578 від 12.03.2012р., здійснювалась із зазначенням у платіжних документах такої підстави, як Договір, що підтверджується витягами по банківському рахунку позивача ( а.с. 98 -104).

З огляду на вищезазначене, вважається отримання відповідачем від позивача продукції за вищезазначеними видатковими накладними від 14.02.2011р., від 11.03.2011р., від 01.04.2011р., від 26.05.2011р., 25.06.2011р., від 28.09.2011р. та від 07.12.2011р. по факту, без наявності за такими видатковими накладними зобов"язання з укладеного Договору №28/2011 від 03.02.2011р., а тому не може вважатися правомірним нарахування позивачем відповідачеві процентів від сум несвоєчасно оплаченої відповідачем отриманої продукції, які зазначені у позовній заяві, за такими видатковими накладними (а.с. 4 -6).

За таких обставин у стягненні нарахованої по періоду з 01.03.2011р. по 05.01.2012р. суми 3 125,47грн. процентів, слід відмовити.

Оскільки підставою виникнення зобов"язань за видатковою накладною № 578 від 12.03.2012р. та за видатковою накладною № 579 від 12.03.2012р. є укладений Договір №28/2011 від 03.02.2011р. (а.с. 30 -31), тому є правомірним нарахування позивачем відповідачеві процентів від сум несвоєчасно оплаченої відповідачем отриманої продукції, які зазначені у позовній заяві, за такими видатковими накладними (а.с. 7) та яка сума таких нарахованих процентів становить 24 371,89грн., що відповідає вимогам п.6.3 Договору та яка підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку на користь позивача та з урахуванням тієї обставини, що вимогами ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України не передбачено права на її ( нарахованої суми процентів) зменшення, яка не є штрафною санкцією (штрафом та пенею).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача відшкодування на користь позивача суми 2 027,83грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 193, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 546, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 22, 33, 43, 44, 49, 69 ч.3, 77, 79, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МіЛЛ Карпати"/ Мукачівський район, с. Ракошино, вул. Леніна, ідентифікаційний код 36414958, р/р 26005601327468 в ЗАТ „ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мастер - Пак" / м. Харків, вул. Примакова, 46, ідентифікаційний код 25181787, р/р26001961052797 у філії ПУМБ м. Харкова, МФО 350385 / загальну суму 96 019,92 грн. (в тому числі сума 66 648,03 грн. - основний борг, частково сума 24 371,89 грн. -нарахованих процентів та частково сума 5 000,00 грн. -нарахованої пені) та суму 2 027,83 грн. у відшкодування сплаченого судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову, відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили в порядку встановленому відповідно до ст.85 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені вимогами ст. 93 ГПК України.

Рішення суду виготовлено в повному обсязі та підписано 24.12.2012р.

Суддя В.І. Карпинець