№ 28247246, 26.12.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/3718/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р.

м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Хрущ Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Укрінтерсофт» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

27.11.2012 Приватне підприємство «Укрінтерсофт» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові ДПС) і просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС форми «Р» від 16.11.2012 № 0004692320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 124 428,00 грн. (112 308,00 грн. за основним платежем та 12 120,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0004702320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 113 198,00 грн. (99 667,00 грн. за основним платежем та 13 531,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що прийняті ДПІ у м. Чернігові ДПС податкові повідомлення-рішення, є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надані всі первинні документи, згідно з якими отримані від контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтарія» (далі - ТОВ «Монтарія») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспорт-експрес» (далі - ТОВ «Транспорт-експрес») товари і послуги пов'язані та були використані в межах господарської діяльності, а тому позивач мав право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Угоди між позивачем та вищезазначеними контрагентами, як на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень так і на момент звернення до суду у встановленому порядку недійсними не визнані, а тому відсутні будь-які підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 113 198,00 грн. (основний платіж 99 667,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 13 531,00 грн.). Позивачем виконувались вимоги Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України), у тому числі щодо документального підтвердження понесених витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платником виконані в повному обсязі, що свідчить, як про відсутність податкового правопорушення, так, і необґрунтованість акту перевірки в частині неправомірного донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій за його не сплату та як наслідок оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити та зазначила, що ДПІ у м. Чернігові ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ операцій з ТОВ «Монтарія» за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року та з ТОВ «Транспорт-експрес» за лютий 2012 року, березень 2012 року та податку на прибуток за відповідні періоди. За результатами складено акт перевірки та встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 112 307,00 грн. та занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у загальній сумі 99 667,00 грн. В ході перевірки були використані акти Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), а саме: від 01.08.2011 № 1760/23-04/37270391 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Монтарія» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за січень - травень 2011 року», від 07.09.2011 № 1986/23-04/37270391 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Монтарія» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за червень та липень 2011 року», від 18.07.2012 № 820/2223/35745362 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Транспорт-експрес» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за лютий 2012 року» та від 23.07.2012 № 855/2240/35745362 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Транспорт-експрес» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за березень 2012 року». В ході проведення вищезазначених перевірок встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Монтарія», ТОВ «Транспорт-експрес» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Монтарія» та ТОВ «Транспорт-експрес» з постачальниками та покупцями. Таким чином операції купівлі-продажу ТОВ «Монтарія», ТОВ «Транспорт-експрес» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними. Таким чином, в порушення вимог ПК України позивачем занижено: податок на прибуток на загальну суму 112 307,00 грн. та ПДВ, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 99 667,00 грн., а тому винесені ДПІ у м. Чернігові ДПС податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що скасуванню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач 23.01.2002 зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЄ № 909342 (том № 1 а.с.19). Згідно вищезазначеного витягу видами діяльності позивача за КВЕД є: 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 62.01 Комп'ютерне програмування; 62.02. Консультування з питань інформатизації; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.10 Складське господарство; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 17.10.2012 № 3028 та № 3027, згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно до наказу від 17.10.2012 № 3045 проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ операцій з ТОВ «Монтарія» за квітень - липень 2011 року, з ТОВ «Транспорт-експерт» за лютий - березень 2012 року та податку на прибуток за відповідні періоди, за результатами якої складено акт від 30.10.2012 № 2275/22/31819126 (далі - акт перевірки) (том № 1 а.с.9-16).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток усього у загальній сумі 112 307,00 грн. у тому числі за 2 квартал 2011 року на 83 499,00 грн., за 2-3 квартал 2011 року на 88 069,00 грн. та 1 квартал 2012 року на 24 239,00 грн.;

2. п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 99 667,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 16.11.2012 № 0004692320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 124 428,00 грн. (за основним платежем 112 308,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 120,00 грн.) (том № 1 а.с.17);

від 16.11.2012 № 0004702320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 113 198,00 грн. (за основним платежем 99 667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 13 531,00 грн. (том № 1 а.с.18).

Судом встановлено, що 31.03.2011 між позивачем (Клієнт) та ТОВ «Монтарія» (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування, відповідно до якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконувати чи організовувати виконання визначених цим договором послуг по експедируванню товарно-матеріальних цінностей (далі - вантаж) Клієнта та надавати послуги необхідні для здійснення доставки вантажу (том № 1 а.с.46-47).

Виконання даного договору підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, а оплата проведена згідно платіжних доручень (том № 1 а.с.53-63, 65-66, 68,70,72).

03.01.2012 між позивачем (Клієнт) та ТОВ (Транспорт-експрес) укладено договір транспортного експедирування № 3, відповідно до якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконувати чи організовувати виконання визначених цим договором послуг по експедируванню товарно-матеріальних цінностей (далі - вантаж) Клієнта та надавати послуги необхідні для здійснення доставки вантажу (том № 1 а.с.73-74).

Виконання договору підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, а оплата проведена згідно платіжних доручень (том № 1 а.с.79-86, 89-90, 92-93).

З матеріалів справи вбачається, що позивач надає послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Дозволеними видами робіт за ліцензією є: внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Позивачем (Орендар) укладено ряд договорів оренди транспортних засобів з Орендодавцями (ОСОБА_1, ОСОБА_2), відповідно до яких у порядку та на умовах, визначених Договорами, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування транспортні засоби, зазначені у пункті 1.2 Договорів (том № 1 а.с.94-100).

В подальшому між позивачем (Суборендар) та ПП «Спецтранс» (Орендар) укладено договори суборенди транспортних засобів від 01.10.2010. Даними Договорами регулюються правовідносини, пов'язані із переданням Орендарем Суборендареві у строкове платне користування майно (автомобілі). Причепи, що орендуються будуть використовуватися Суборендарем для вантажного перевезення грузів. Територія вантажних перевезень визначається адміністративно-територіальними межами України. (том № 1 а.с.101-106).

Крім того, 01.10.2010 між ПП «Спецтранс» (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено ряд договорів оренди транспортних засобів (додаткових угод до даних договорів оренди), відповідно до яких у порядку та на умовах, визначених даними Договорами, Орендодавець передає належний йому на праві власності, а Орендар приймає на умовах платного тимчасового користування транспортний засіб. (том № 1 а.с.107-122). До кожного орендованого транспортного засобу надані тимчасові реєстраційні талони та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (том № 1 а.с.123-141).

Також, між позивачем (Виконавець) та ПП «Спецтранс» (Замовник) укладено договори № 13 від 03.01.2011 та № 07 від 02.01.2012 на автотранспортне обслуговування, відповідно до яких Виконавець зобов'язується своїм (власним чи орендованим) автомобільним транспортом перевозити вказані Замовником вантажі з пунктів відправлення у пункти призначення, а Замовник зобов'язується оплачувати Виконавцю суму виконуваних їм перевозок. Пунктами відправлення та прибуття вантажу є вказані Замовником підприємства (у тому числі магазини, кіоски, склади), які знаходяться на території України. (том № 1 а.с.142-143).

Виконання даних договорів підтверджується товарно-транспортними накладними, посвідченнями якості, товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв, накладними, видатковими накладними, маршрутними листами, актами передачі продукції та тари на відповідальне зберігання, навантажувальним листом (том № 1 а.с.144-250, том № 2 а.с.1-250, том № 3 а.с.1-250, том № 4 а.с.1-37).

З акту перевірки вбачається, що за квітень - липень 2011 року та лютий - березень 2012 року позивачем задекларовано податковий кредит по ПДВ в сумі 393 298,00 грн.

Підставою для висновків ДПІ у м. Чернігові ДПС про порушення позивачем норм ПК України є акти перевірок контрагентів позивача ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, якими встановлено нікчемність правочинів.

Необхідно зазначити, що згідно ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Частино 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки транспортно-експедиційні послуги придбавались останнім для їх подальшого використання у власній господарській діяльності з надання послуг з перевезення вантажів.

Крім того, посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС на ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

території України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому

числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням

та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі

таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів

спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі

отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих останньому постачальниками.

Отже, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності податкової накладної, що належним чином оформлена.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних вказаних контрагентів та виключення сум ПДВ за ними зі складу податкового кредиту.

Посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС на акти ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо контрагентів позивача, а саме: від 01.08.2011 № 1760/23-04/37270391 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Монтарія» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за січень - травень 2011 року», від 07.09.2011 № 1986/23-04/37270391 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Монтарія» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за червень та липень 2011 року», від 18.07.2012 № 820/2223/35745362 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Транспорт-експрес» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за лютий 2012 року» та від 23.07.2012 № 855/2240/35745362 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Транспорт-експрес» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за березень 2012 року» не береться судом до уваги, оскільки правочини здійснені між позивачем та ТОВ «Монтарія», ТОВ «Транспорт-експрес» в передбаченому законом порядку нікчемними не визнані.

Крім того, на момент укладення договору між позивачем та вищезазначеними контрагентами, останні були зареєстровані у встановленому законом порядку (том № 1 а.с.48-52,75-78).

Враховуючи вищезазначене є безпідставними і висновки ДПІ у м. Чернігові ДПС щодо наявності порушення вимог позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку) по операціям з вказаними контрагентами.

Підпунктом е) 138.10.3. пункту 138.10 статті 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Всі передбачені вище вимоги (у тому числі щодо документального підтвердження понесених витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю) позивачем виконані в повному обсязі, що свідчить про неправомірне донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій за його не сплату.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам ДПІ у м. Чернігові ДПС, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 16.11.2012 № 0004692320 та № 0004702320.

Відповідно до ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (форми «Р») від 16.11.2012 № 0004692320, яким ПП «Укрінтерсофт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 124 428,00 грн. (112 308,00 грн. за основним платежем та 12 120,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (форми «Р») від 16.11.2012 № 0004702320, яким ПП «Укрінтерсофт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 113 198,00 грн. (99 667,00 грн. за основним платежем та 13 531,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Укрінтерсофт» (код ЄДРПОУ 31819126) судовий збір в розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: підпис О.М.Тихоненко

З оригіналом згідно

Постанова суду від 18.12.2012 не набрала законної сили.

Суддя: О.М. Тихоненко