Постановление суда № 28234385, 20.12.2012, Апелляционный суд Киевской области

Дата принятия
20.12.2012
Номер дела
22-ц-5270/12
Номер документа
28234385
Форма судопроизводства
Гражданское
Государственный герб Украины

Справа № Провадження №22-ц-5270/12 22-ц/1090/7202/12 Головуючий у І інстанціїДубас Т.В.Категорія45Доповідач у 2 інстанції Коцюрба20.12.2012 ______________

УХВАЛА

Іменем України

03 грудня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Яворського М.А.

Суддів - Коцюрби О.П., Сліпченка О.І.

При секретарі - Клименко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Київське ремонтно-реставраційне виробниче підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасник», ОСОБА_3, Споживчий кооператив житлово-рекреаційного призначення «Дельфін», Гаражно - будівельний кооператив «Дружба», Інспекція державно-архітектурного контролю у Київській області, про поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, придбаного подружжям під час шлюбу.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

Встановила:

ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Київське ремонтно-реставраційне виробниче підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасник», ОСОБА_3, Споживчий кооператив житлово-рекреаційного призначення «Дельфін», Гаражно -будівельний кооператив «Дружба», Інспекція державно-архітектурного контролю у Київській області, про поділ спільного сумісного майна подружжя.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, придбаного подружжям під час шлюбу.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово подавала заяви в порядку ст.31 ЦПК України.В останній заяві від 18 липня 2012 року вона просила суд:

Визнати за нею, ОСОБА_1:

- право приватної власності на 1/2 частину земельної ділянки та житлового будинку з господарськими прибудинковими спорудами, які знаходяться в АДРЕСА_1, придбані на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 1982 року, посвідченого першою Київською обласною державною нотаріальною конторою за реєстровим №7702 та зареєстрованого в Київському міжміському бюро технічної інвентаризації 19 січня 1993 року під №80;

- право приватної власності на земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_2,: цільове

призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських

споруд, площею 0,15 га.;

- право приватної власності на елінг НОМЕР_1 в літері М, загальною площею 108,4 кв.м. і гараж НОМЕР_2 в літері Н, загальною площею 15,8 кв.м., в споживчому кооперативі житлово-рекреаційного призначення «Дельфін», який знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Алушта, с. Лучисте, Судацьке шосе, 4 км;

- право приватної власності на частку в розмірі 24,965%, в статутному капіталі Київського ремонтно-реставраційного виробничого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасник», ідентифікаційний код: 14289464, зареєстрованого за адресою: м. Київ. Контрактова площа, 4.

Визнати за ОСОБА_2:

- право приватної власності на 1/2 частину земельної ділянки та житлового будинку з господарськими прибудинковими спорудами, ясі знаходиться в АДРЕСА_1, придбані на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 1982 року, посвідченого першою Київською обласною державною нотаріальною за реєстровим №7702, зареєстрованого в Київському міжміському бюро технічної технічної інвентаризації 19 січня 1993 року під №80;

- право приватної власності на гараж по вул. Миру №102, в гаражно -будівельному кооперативі «Дружба»;

право приватної власності на майнові права на приміщення НОМЕР_3 та НОМЕР_4 у будівлі рекреаційного призначення під літ. «Ч», розташовані в Споживчому кооперативі житлово-рекреаційного призначення «Дельфін», який знаходтьсґя за адресою: Республіка Крим, місто Алушта, с. Лучисте, Судаць «є шосе, 4 км;

право приватної власності на частку в розмірі 24,965% в статутному капіталі Київського ремонтно-реставраційного виробничого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасник», ідентифікаційний код: 14289464, зареєстрованої о за адресою: м. Київ, Контрактова площа, 4;

право приватної власності на автомобіль ГА3-24 номерний знак НОМЕР_5.

Під час розгляду справи, ОСОБА_2 подав заяву в порядку ст.31 ЦПК України та заяву про залишення частини вимог без розгляду, та просив суд, в задоволення первинного позову ОСОБА_1 відмовити, визнати за ним, ОСОБА_2, право власності на:

елінг НОМЕР_1 в літері М, загальною плсщею 108,4 кв.м. і гараж в літері Н, загальною площею 15,8 кв.м. в споживчому гаражно-лодочному кооперативі риболовів-любителів «Дельфін», який знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Алушта, с. Лучисте, Судацьке шоссе, 4 км;

земельну ділянку, кадастровий № 3222457401:02:004:0062, площею 0,1542 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. В решті позовних вимог сторонам відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Києв-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2012 року, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити по справі нове рішення про задоволення її позовних вимог, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Зазначила, що при розгляді справи, Києво-Святошинським районним судом Київської області порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з законом.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 21 грудня 1980 року, вона з ОСОБА_2 вступила в шлюб, зареєстрований Немирівським районним відділом ЗАГСу Вінницької області, актовий запис № 99.

Від цього шлюбу, у них народились дочки: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В червні 2011 року вона дізналась про те, що її шлюб з ОСОБА_2 розірвано, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області і Книзі реєстрації розірвань шлюбів було зроблено відповідний актовий запис за №433 від 15 вересня 2010 року та видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6.

Питання про розподіл спільного сумісного майна, придбаного сторонами в період шлюбу, на сьогоднішній день не вирішено, в зв'язку з чим вона звернулась до суду з даною позовною заявою з метою поділу спільного сумісного майна в судовому порядку.

Вказала на те, що в період шлюбу, вона з ОСОБА_2 придбали наступне майно та майнові права:

житловий будинок з господарськими прибудинковими спорудами, який знаходиться в с. Новосілки, Києво-Святошинського району, Київської області по АДРЕСА_1, придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 1982 року, посвідченого першою Київською обласною державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 7702 та зареєстрованого в Київському міжміському бюро технічної інвентаризації 19 січня 1993 року під №80. Земельна ділянка, площею 0,07 га., розташована по АДРЕСА_1, яка була придбана разом з будинком на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу.

Житловий будинок разом з земельною ділянкою площею 0,07 га., придбано за 40 тис.крб. Ринкова вартість даного будинку та земельної ділянки на даний момент складає 2 800 000 грн. Сума ринкової вартості визначена виходячи з аналізу пропозиції продажу аналогічних об'єктів нерухомості за лютий місяць 2012 року в с. Новосілки, Києво-Святошинського району, Київської області.

Земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_2, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,15 га. Зазначене майно придбано на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 грудня 2001 року №6337. Земельну ділянку придбано за 40 тис. грн. Ринкова вартість даної земельної ділянки на даний момент складає 1 200 000 грн. Сума ринкової вартості визначена виходячи з аналізу пропозиції продажу аналогічних об'єктів нерухомості за лютий місяць 2012 року.

Гараж по вул. Миру, №102 в м. Києві, в гаражно-будівельному кооперативі «Дружба». Копії правовстановлюючих документів на момент звернення до суду надати не можливо, оскільки вони знаходяться у ОСОБА_2. Придбано дане нерухоме майно в період часу з 1994 по 2001 рік. Вартість придбання (побудови) гаражу їй невідома. Ринкова вартість гаражу на даний момент складає 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) грн. Сума ринкової вартості визначена, виходячи з аналізу пропозиції продажу аналогічних об'єктів нерухомості за лютий місяць 2012 року по вул. Миру, №102 в м. Києві, в гаражно-будівельному кооперативі «Дружба».

Елінг НОМЕР_1 в літері М, загальною площею 108,4 кв.м. і гараж НОМЕР_2 в літері Н, загальною площею 15,8 кв.м. в споживчому кооперативі житлово-рекреаційного призначення «Дельфін», який знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Алушта, с. Лучисте, Судацьке шосе, 4 км. Вказане майно набуто на підставі свідоцтва про право власності від 06 березня 2004 року, серії САА №597459, зареєстрованому в Сімферопольському міжміському бюро реєстрації і технічної інвентаризації, реєстраційний №5276773. Елінг без ремонту придбано за 30 тис. грн. Ринкова вартість даного елінгу на даний момент складає 1 600 000. Сума ринкової вартості визначена, виходячи з аналізу пропозиції продажу аналогічних об'єктів нерухомості за лютий місяць 2012 року в Автономній Республіці Крим, місто Алушта, с. Лучисте.

Майнові права на приміщення НОМЕР_3 та НОМЕР_4 у будівлі рекреаційного призначення літ. Ч, розташованої у споживчому кооперативі житлово-рекреаційного призначення «Дельфін», який знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Алушта, с. Лучисте, Судацьке шосе, 4 км.. Придбане дане нерухоме майно в період часу за час перебування в шлюбі. Майнові права на приміщення (елінг) придбано за 220 тис. грн. Ринкова вартість даного елінгу на даний момент складає І 600 000 (один мільйон шістсот тисяч) грн. Сума ринкової вартості визначена, виходячи з аналізу пропозиції продажу аналогічних об'єктів нерухомості за лютий місяць 2012 року в Автономній Республіці Крим, місто Алушта, с. Лучисте.

Корпоративні права та майнові права на частку у статутному капіталі Київського ремонтно-реставраційного виробничого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасник», ідентифікаційний код: 14289464, зареєстроване за адресою:

м. Київ, Контрактова площа, 4, зареєстроване 10 жовтня 1994 року в розмірі 49,93% статутного капіталу товариства. Розмір внеску до статутного капіталу товариства становить 895,39 грн. Ринкова вартість даного внеску та вартість корпоративних прав на даний момент не оцінювалась. У 1991 році, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_2, на спільні сімейні кошти став одним із засновників МП «Сучасник», яке у 1994 році було перереєстроване в Київське ремонтно-реставраційне виробниче підприємство - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасник», ідентифікаційний код: 14289464, зареєстроване Подільською районною у місті Києві Державною адміністрацією 10 жовтня 1994 року, зі статутним капіталом в розмірі 895,39 гривень. За таких обставин, в рахунок вкладу ОСОБА_2. до статутного капіталу Київського ремонтно-реставраційного виробничого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасник»були інвестовані кошти, придбані спільно в шлюбі. Ці заощадження були частиною спільного сімейного бюджету, який використовувався спільно на утримання сім"ї та дітей. Вона хоч і не була учасником товариства, але своєю особистою працею забезпечувала його діяльність, перебуваючи на посаді бухгалтера з 1994 року та головного бухгалтера з 2005 року по травень 2011 року. Розмір заробітної плати при цьому був завжди нестабільним, а інколи значно меншим від розміру мінімальної заробітної плати. Крім того, дуже часто зарплата виплачувалась із запізненням. Працювати приходилося дуже багато, особливо при підготовці до роботи в умовах Податкового Кодексу, але іона вважала, що своєю працею на даному підприємстві робить вклад в розвиток підприємства, що частково належить її сім'ї. Оскільки ОСОБА_2 вводив її в оману і не повідомив про здійснене ним розлучення та одруження на іншій особі, вона не здійснювала пошуку гідно оплачуваної роботи, продовжуючи працювати на даному підприємстві. За цих обставин, вважає, що має право на поділ корпоративних прав ОСОБА_2 в уставному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське ремонтно-реставраційне виробниче підприємство «Сучасник».

Автомобіль ГАЗ-24 номерний знак НОМЕР_5, зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 11 березня 1999 року. Вартість, за яку придбано автомобіль їй не відома, оскільки про його існування вона дізналась лише у лютому 2012 року з відповіді УДАІ, тобто ОСОБА_2. приховував від неї це майно. Ринкова вартість даного автомобіля складає 8000 грн. Сума ринкової вартості визначена виходячи з аналізу пропозиції продажу аналогічних об'єктів за лютий місяць 2012 року.

Частиною 1 ст. 70 СК України, визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування»

В порядку збирання відомостей про зареєстроване за ОСОБА_2. майно, нею було виявлено цінне майно, яке було придбано в період шлюбу та про яке їй не було відомо до лютого 2012 року (коли вона отримала відповідь з УДАІ ГУ МВС України в Київській області від 03 лютого 2012 року № 18/1041). Таким майном є автомобіль ГАЗ-24 номерний знак НОМЕР_5, що згідно зазначеної відповіді УДАІ зареєстровано за ОСОБА_2 11 березня 1999 року. Таким чином, підтверджується факт приховування ОСОБА_2 спільного майна - автомобіля ГАЗ-24 номерний знак НОМЕР_5

209585, що дає підстави для відступлення судом від засади рівності часток подружжя на підставі ч. 2 та 3 ст. 70 СК України.

Також, разом з нею проживає донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, і проживають вони у квартирі іншої доньки, про що свідчить довідки, видані ОСББ «Новий ЕДКМ»від 26 жовтня 2011 року №136 та №137.

До жовтня місяця 2011 року вона працювала на підприємстві, де ОСОБА_2 є директором. Однак, зважаючи на обставини, за яких вона дізналась про відносини між батьками, вона звільнилась з зазначеного підприємства, на даний момент є непрацюючою та перебуває повністю на її утриманні. Крім того, що ОСОБА_2 приховував спільне майно, він ще витрачав спільно нажите майно на шкоду інтересам сім'ї, а саме: обмежив її доступ до їх спільного будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1, порушує право на користування цим же житловим будинком своїй доньці ОСОБА_4, яка в цьому будинку зареєстрована та бажає ним користуватись. Зазначені дії виразились у тому, що ОСОБА_2, не поставивши її до відома, розірвав з нею шлюб і так само без її відому уклав шлюб з іншою жінкою та розпочав з нею і її неповнолітньою донькою спільно проживати у вказаному будинку, який належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя. Також, зазначені особи, з якими ОСОБА_2 проживає у спільному з нею будинку в супереч її волі та їх доньок, користуються їх особистими речами, які знаходяться у цьому будинку, а саме: носять їх одяг, використовують шкільні зошити доньок, користуються предметами домашньої обстановки та вжитку (меблями, посудом, побутовою технікою тощо), чим псують їх. На її вимогу та доньок ОСОБА_5 і ОСОБА_4, ОСОБА_2. та особи, які з ним співмешкають, відмовились припинити використовувати спільне майно на шкоду сім'ї. Зазначене підтверджується талонами-корінцями від 19 жовтня.2011 року про реєстрацію в ЖРЗПЗ райвідділу міліції за номерами 1578 та 1588 заяв громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо перешкоджання у доступі до будинку в АДРЕСА_3, копії яких додаються.

Відповідно до з ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Серед обставин, що мають істотне значення, зазначає, що на її утриманні знаходяться непрацездатні батьки, а мати вже більше року важко хворіє та потребує постійного догляду з лікуванням за значний кошт, що підтверджується особистою карткою матері та квитанціями на придбання ліків та медичне обстеження.

Також вона зараз перебуває у скрутному матеріальному становищі в наслідок затримки виплати по зарплаті, що підтверджується відповідною довідкою з місця роботи, що ускладнює можливість забезпечувати належний рівень проживання, утримування безробітної дитини та допомагати хворій матері.

Враховуючи такі обставини, (приховування ОСОБА_2 майна - автомобіля ГАЗ-24, використання ним сумісно нажитого майна не на користь сім'ї, псування цього майна, утримання ОСОБА_1 непрацездатних батьків тощо), вважає за можливе просити суд про відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя в разі виникнення спору між нею і ОСОБА_2 з приводу вартості майна та майнових прав, які знаходяться у спільній сумісній власності сторін і підлягають розподілу у таких пропорціях: присудити ОСОБА_1 57,25% спільного майна, а ОСОБА_2 присудити 42,75% спільного майна.

При вказаному розподілі з врахуванням обставини відступлення від засад рівності часток подружжя, при поділі майна, у приватну власність ОСОБА_1. переходить майно на загальну вартість 4 200 223. 71 грн., а у приватну власність ОСОБА_2 переходить майно на загальну вартість 3 136 223 грн 72 коп.

Свої зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивує наступним.

Вважає, що первинний позов в значній мірі стосується майна, яке не є об'єктом права сумісної власності подружжя та майна, яке є його особистою власністю. Частина позовних вимог первинного позову стосуються неіснуючих майнових прав.

21 грудня 1980 року він вступив в шлюб з ОСОБА_1, який було зареєстровано Немирівським районним відділом ЗАГС у Вінницької області, актовий запис № 99.

Рішенням Києво-Святошинського суду від 07 липня 1992 року у справі №2-800/1992 їх шлюб було розірвано Рішення набрало чинності 18 липня 1992 року.

Цим рішенням встановлено, що сім'я розпалась, шлюб носить формальний характер, зберегти сім'ю немає можливості. Тобто, судом, станом на 07 липня 1992 року встановлено факт припинення сімейних відносин сторін.

Відповідно до ч. З ст. 61 ЦІЖ України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Враховуючи наявність неповнолітніх дочок, він продовжував проживати під одним дахом з ОСОБА_1 Між нами продовжувались відносини батька і матері спільних дітей. Метою спільного проживання було належне утримання та виховання дітей, надання їм належної освіти, забезпечення житлом, тощо. Припинення шлюбних відносин чоловіка з дружиною аж ніяк не припиняє їх відносини як батьків дітей.

ОСОБА_1 12 квітня 2000 року за її бажанням, була знята з реєстрації (виписана) з будинку АДРЕСА_1 і 23 травня 2000 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_4. Пізніше вона була зареєстрована в АДРЕСА_5.

В державному акті на право на право приватної власності на земельну ділянку в АДРЕСА_6 від 28 березня 2002 року виданого ОСОБА_1, на підставі рішення Гатненської сільської ради від 17 жовтня 2001 року №8/27-6, вказано що вона мешкає в АДРЕСА_4. Тобто, це ще раз офіційно підтверджує факт їхнього роздільного проживання.

Пізніше, вона зареєструвалась в АДРЕСА_5.

Житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до його господарськими будівлями та спорудами, набутий за договором купівлі-продажі від 29 грудня 1982 року, посвідченим, державним нотаріусом Першої Київської обласної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за №7702. Він куплений на його ім'я, за рахунок батька довірителя - ОСОБА_6 та матері - ОСОБА_7. Його батьки тривалий час мали в м. Немирів Вінницької області високооплачувану роботу, підсобне господарство. Крім того, вони вели підсобне господарство бабусі довірителя. В зв'язку з цим вони мали можливість купити житловий будинок. ОСОБА_6 за порадою свого товариша, хотів купити цей будинок для себе, але по ст. 101 ЦК Української РСР 1963 року, він цього не міг зробити, оскільки подружжя могли мати лише один будинок. Тому він фактично, подарував кошти сину - ОСОБА_8. На ці кошти і був куплений будинок. Однак, він з метою оформити на себе цей будинок, змушений був залишити роботу в м. Києві, де, як молодий спеціаліст він мав право позачергово отримати житло, і влаштувався на роботу в сільськогосподарське підприємство с. Новосілки. Це було необхідне тому, що відповідно до ст. 134 ЦК Української РСР 1963 року житловий будинок в сільській місцевості міг відчужуватись громадянину при умові що йому в установленому порядку надавалась в постійне користування земельна ділянка. Відповідно до ст. 77 ЗК Української РСР 1971 року такі ділянки надавались лише працівникам сільгосппідприємств, вчителям та лікарям, які працюють в сільській місцевості.

Тобто, за отримані ним від батька кошти, по отримані довірителем земельної ділянка і був куплений жилий будинок.

Ні він ні його дружина не мали на той час коштів для купівлі будинку. Він як молодий спеціаліст отримував 105 крб, а його дружина на той час була студенткою і отримувала стипендію.

Його дружина на той час була забезпечена житловою площею за адресою: АДРЕСА_4. Пізніше, вона отримала право власності на частку вказаної квартири в порядку приватизації.

Після набрання законної сили рішенням Києво-Святошинського суду від 07 липня 1992 року у справі №2-800/1992, яким було розірвано шлюб ОСОБА_2 з ОСОБА_1, вони за спільною домовленістю поділили житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до його господарськими будівлями та спорудами, набутий за договором купівлі-продажі від 29 грудня 1982 року, посвідченим, державним нотаріусом Першої Київської обласної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за №7702.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 20 лютого 1993 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Апишковою 3.1, ОСОБА_1 належить право власності на 1/2 частину житлового будинок АДРЕСА_1 загальною площею 44 кв. м., інша 1/2 частина належить ОСОБА_2.

В даний час, цей будинок має самочинні добудови та не здану в експлуатацію надбудову, які не зареєстровані об'єктами права власності.

Що стосується земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,7 га., то він отримав її спочатку в користування, згідно наказу по дослідному господарству «Новосілки»від 02 червня 1982 року №108. Тобто, за півроку до придбання житлового будинку. Потім, він отримав вказану ділянку у приватну власність в порядку безоплатної приватизації.

Відповідно до п. 5 ст. 57 СК України вказана ділянка є його особистою власністю.

Вимога визнати за ОСОБА_1 право на корпоративні права пропорційно частці в розмірі 24,96% в статутному капіталі Київського ремонтно-реставраційного виробничого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасник»суперечить чинному законодавству.

Ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 115 ЦК України встановлено, що власником всього майна, в тому числі і майна, переданого як вклад до статутного фонду засновниками і учасниками, є саме господарське товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом сумісної власності подружжя.

За вказаних обставин не набуваються і корпоративні права на цю частку.

Не може також бути об'єктом права сумісної власності подружжя і земельна ділянка площею 0,15 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 оскільки право приватної власності на неї відповідно до ст. 125 ЗК України у нього виникло у 2008 року,в той час, коли сімейні відносини довірителя з ОСОБА_1 повністю припинились. Вони перестали вести спільний побут та підтримувати сімейні стосунки, разом не проживали. Згідно ч. 6 ст. 57 СК України, суд може визнати особистою, приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Елінг НОМЕР_1 в літ. «М», площею 108,4 кв.м і гараж в літ. «Н», площею 15,8 кв.м в Споживчому кооперативі житлово-рекреаційного призначення «Дельфін», який знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Алушта, с. Лучисте, Судацьке шоссе, 4 км є його особистою власністю. Право на вказані елінг та гараж виникло у нього відповідно до свідоцтва про право власності від 13 лютого 2004 року № 10. Судовим рішенням та іншими документами встановлено, що на цей час їх сімейні відносини з ОСОБА_1 повністю припинились. Вони перестали вести спільний побут та підтримувати сімейні стосунки, разом не проживали. Згідно ч. 6 ст. 57 СіК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. ОСОБА_1 умовчує про те, що він, постійно отримував значні дивіденди, які були джерелом побудови вказаного елінгу.

Що стосується вимог на майнові права на приміщення НОМЕР_3 та НОМЕР_4 у будівлі рекреаційного призначення літ. «Ч»Споживчого кооперативу житлово-рекреаційного призначення «Дельфін», який знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Алушта, с. Лучисте, Судацьке шосе, 4 км., то жодних доказів про наявність таких прав ОСОБА_1. не надала. Згідно Свідоцтв про право власності від 15 грудня 2011 року, виданих Лучистівською сільською радою АР Крим, власником приміщення НОМЕР_3 та НОМЕР_4 у будівлі рекреаційного призначення літ. «Ч», розташованої в Споживчому кооперативі житлово-рекреаційного призначення «Дельфін», який знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Алушта, с. Лучисте, Судацьке шосе, 4 км., є ОСОБА_9.

Не надала ОСОБА_1 жодних доказів про наявність гаража по вул. Миру, №102 в ГБК «Дружба». Такого гаража у сумісній власності подружжя немає.

Що стосується автомобіля ГАЗ-24 д..н. НОМЕР_5, то листом Києво-Святошинського РЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області №43 від 17 липня 2012 року, вказаний автомобіль 29 травня 2011 року в зв'язку з заміною кузова НОМЕР_7 перереєстрований на ГАЗ 31029. Автомобіль ГАЗ 31029 д..н. НОМЕР_5 17 травня 2002 року знято з обліку для реалізації. При цьому ОСОБА_1 явно вводить суд в оману, так як їй було відомо про заміну кузова НОМЕР_7, оскільки вона за сумісництвом працювала бухгалтером підприємства, яке продало цей кузов і саме вона виписувала рахунок на його оплату та проводила по бухгалтерському і податковому обліку операцію щодо придбання кузова.

Жодних підстав для відступу від засад рівності часток подружжя не має. Вірніше, саме він міг би ставити це питання, оскільки саме він дбав про матеріальне забезпечення сім'ї. Все сімейне майно придбане за його рахунок.

У ОСОБА_1 відсутні правові та моральні підстави вимагати збільшення її частки. Відповідно до ч. З ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею надцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

У нього з ОСОБА_1 є дві повнолітні працездатні дочки: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Він постійно дбав про їх матеріальне благополуччя. Ним оплачене їхнє навчання. За його рахунок кожній із них придбані квартири. На даний час, вони є співробітниками Київського ремонтно-реставраційного виробничого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасник».

Що стосується утримання хворої матері ОСОБА_10, то ОСОБА_1 приховує від суду факт безпідставного збагачення ОСОБА_10 за рахунок довірителя. За його кошти на ім'я ОСОБА_10 був збудований елінг НОМЕР_8 в літ. «М», площею 98,1 кв.м. і гараж в літ. «Н», площею 15,8 кв.м. в Споживчому кооперативі житлово-рекреаційного призначення «Дельфін», який знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Алушта, с. Лучисте, Судацьке шоссе, 4 км. Сама ОСОБА_1 елінг і гараж первинно оцінювала в 2 млн. 200 тис. грн. Оскільки відстань від елінгу до моря всього 70 м., то елінг може приносити значний прибуток в здачі приміщень в найм. За його кошти придбано ряд іншого майна, а також надавались значні позики, які не були повернуті.

Твердження ОСОБА_1 про приховування автомобіля ГАЗ-24 не відповідає дійсності. Листом Києво-Святошинського РЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області №43 від 17 липня .2012 року підтверджено те, що вказаний автомобіль, 29 травня 2011 року, в зв'язку з заміною кузова НОМЕР_7 перереєстрований на ГАЗ 31029. Автомобіль ГАЗ 31029 д.н. НОМЕР_5 17 травня 2002 року знято з обліку для реалізації.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2012 року, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити по справі нове рішення про забезпечення її позовних вимог, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Зазначила, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2012 року ухвалене з порушенням норм матеріального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Судом встановлено, що 21 грудня 1980 року ОСОБА_1 вступила в шлюб з ОСОБА_2, який зареєстрований Немирівським районним відділом ЗАГСу Вінницької області, актовий запис № 99.

Від цього шлюбу, у них народились дочки: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За договором купівлі-продажі від 29 грудня 1982 року, посвідченим, Апишковою З.І., державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за №7702, ними набутий житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до його господарськими будівлями та спорудами,Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 1992 року у справі № 2-800/1992, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано Рішення набрало чинності 18 липня 1992 року. Цим рішенням встановлено, що сім'я розпалась, шлюб носить формальний характер, зберегти сім'ю немає можливості.

Свідоцтво про розірвання шлюбу було видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції 15 вересня 2010 року, про що зроблений відповідний запис за № 433.

ОСОБА_2 по домовленістю з ОСОБА_1 розділили житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до його господарськими будівлями та спорудами, набутий за договором купівлі-продажі від 29 грудня 1982 року. Відповідно до свідоцтва про право власності від 20 лютого 1993 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Апишковою 3.І., ОСОБА_1 належить право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 44 кв. м., інша 1/2 частина належить ОСОБА_2.

Тобто, подружжя відповідно до ст. ст. 28, 29 КпШС Української РСР в редакції 1969 року розділило в ідеальних долях майно, що належало їм на праві спільної сумісної власності. Аналогічні норми містяться також в ст. ст. 69, 70 Сімейного кодексу України. Таким чином, житловий будинок є спільною частковою власністю ОСОБА_1. та ОСОБА_2.

В даний час цей будинок має самочинні добудови та не здану в експлуатацію надбудову, які відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України не є об'єктами права власності, за таких обставин, відсутні підстави для визнання на них права власності.

Відсутні також підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,704 га., так як ст. 60 Сімейного Кодексу України передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісно власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності

Відповідно до положень ст. ст. 81, 116 Земельного Кодексу України, окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, так як йдеться не про майно нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

ОСОБА_2. отримав спірну земельну ділянку в постійне користування згідно наказу по дослідному господарству «Новосілки»від 02 червня 1982 року №108, тобто, до придбання за договором купівлі-продажі від 29 грудня 1982 року житлового будинку, розташованого на цій ділянці, Маючи цю ділянку у постійному користуванні, ОСОБА_2 відповідно до Декрету Ради Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок»отримав вказану ділянку у приватну власність в порядку безоплатної приватизації. Право приватної власності ОСОБА_2. на вказану ділянку відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України посвідчене Державним актом на право приватної власності на землю ІИ-КВ № 061531 від 11 січня 2002 року.

Вимога про визнання за ОСОБА_1 права на корпоративні права пропорційно частці в розмірі 24,96% в статутному капіталі Київського ремонтно-реставраційного виробничого підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасник»також не може бути задоволена, оскільки вона суперечить чинному законодавству.

Ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 115 Цивільного кодексу України встановлено, що власником всього майна, в тому числі і майна, переданого як вклад до статутного фонду засновниками і учасниками, є саме господарське товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом сумісної власності подружжя. За вказаних обставин не набуваються і корпоративні права на цю частку.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Цивільного кодексу України право участі в товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватись іншій особі.

В п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 р. N1576-ХІІ "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2011 року зазначено: «Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновником і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога ОСОБА_1 про визнання за нею права приватної власності на елінг НОМЕР_1 в літ. «М»площею 108,4 кв.м і гараж № НОМЕР_2 в літ. «Н»площею 15,8 кв. м в Споживчому кооперативі житлово-рекреаційного призначення «Дельфін», який знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Алушта, с. Лучисте, Судацьке шоссе, 4 км та аналогічна зустрічна вимога ОСОБА_2 можуть бути задоволені тільки частково , по Ѕ частині кожному, як спільне майно подружжя .

Визнання права на вказані об'єкти нерухомості за ОСОБА_1. або ОСОБА_2 позбавляє права власності на ці об'єкти нерухомості іншого співвласника. Вбачається, що вони належать сторонам на праві спільної сумісної власності. Вказані елінг та гараж зареєстровані на праві власності на ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності від 13 лютого 2004 року № 10. З матеріалів справи не вбачається наявності умов для припинення права на частку у спільному майні, передбачених ч. 1 ст. 365 Цивільного кодексу України. Посилання ОСОБА_2 на те, що рішенням Києво-Святошинського суду від 07 липня 1992 року у справі № 2-800/1992 та іншими документами встановлено, що на цей час їх сімейні відносини з ОСОБА_1 повністю припинились, вони перестали вести спільний побут та підтримувати сімейні стосунки, разом не проживали спростовуються матеріалами справи

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Колегія суддів також погоджується з думкою Києво-Святошинського районного суду Київської області про те, що вимога ОСОБА_1 щодо визнання за нею права приватної власності на всю земельну ділянку, кадастровий №3222457401:02:004:0062, площею 0,1542 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 та аналогічна зустрічна вимога ОСОБА_2 можуть бути задоволені тільки частково, так як визнання права на цю ділянку за ОСОБА_1 або ОСОБА_2 позбавляє права власності на вказану земельну ділянку іншого співвласника. Вбачається, що вказана ділянка належить сторонам на праві спільної сумісної власності, придбана згідно договору купівлі- продажу земельної ділянки від 15 грудня 2001 року № 6337. Право власності на земельну ділянку посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 923932 від 16 квітня 2008 року. Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Є правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_2 права приватної власності на майнові права на приміщення № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 у будівлі рекреаційного призначення літ. «Ч», розташованої в Споживчому кооперативі житлово-рекреаційного призначення «Дельфін», який знаходиться за адресою:

Автономна Республіка Крим, місто Алушта, с. Лучисте, Судацьке шосе, 4 км не можуть бути задоволені, так як згідно Свідоцтв про право власності від 15 грудня 2011 року, виданих Лучистівською сільською радою АР Крим, власником приміщення НОМЕР_3 та НОМЕР_4 у будівлі рекреаційного призначення літ. «Ч», розташованої в Споживчому кооперативі житлово-рекреаційного призначення «Дельфін», який знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Алушта, с. Лучисте, Судацьке шосе, 4 км, є ОСОБА_9. Тобто, приміщення НОМЕР_3 та НОМЕР_4 у будівлі рекреаційного призначення літ. «Ч», розташованої в Споживчому кооперативі житлово-рекреаційного призначення «Дельфін», який знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Алушта, с. Лучисте, Судацьке шосе, 4 км є об'єктами права власності і жодних підстав визнавати за ОСОБА_2 права приватної власності на майнові права на ці об'єкти немає. Крім того з позовної заяви не вбачається про які саме конкретні майнові права йдеться, на підставі яких правовстановлюючих документів вони виникли, чи були вони належним чином зареєстровані. Відповідно до ч. 2 ст. 190 Цивільного кодексу України майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами. Частина 1 ст. 182 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Не можуть бути задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_2 права приватної власності на гараж в Гаражно-будівельному кооперативі «Дружба, розташованому в м. Києві по вулиці Миру, 102, так як ОСОБА_1 не надала належних доказів про наявність гаража по вул. Миру, 102, в м. Києві, ГБК «Дружба». Відповідно до листа Гаражно-будівельного кооперативу «Дружба»№321 від 17 липня 2012 року в Гаражно-будівельному кооперативі «Дружба, розташованому в м. Києві по вул. Миру, 102, гаражний бокс та інше нерухоме майно ОСОБА_2 не належить.

Відсутні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_2 права приватної власності на автомобіль ГАЗ-24 номерний знак НОМЕР_5, так як з листа Києво-Святошинського РЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області №43 від 17 липня 2012 року вбачається, що вказаний автомобіль 29 травня 2011 року в зв'язку з заміною кузова НОМЕР_7, перереєстрований на ГАЗ 31029. Автомобіль ГАЗ 31029 д.н. НОМЕР_5 17 травня 2002 року знято з обліку для реалізації. Тобто, ще в 2002 році автомобіль перестав бути об'єктом права власності.

Підстав для відступу від засад рівності часток подружжя не вбачається.

Згідно 2 ст. 70 Сімейного кодексу України, при вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Відповідно до ч. З ст.70 Сімейного кодексу України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

З матеріалів не вбачається обставин, що мають істотне значення, котрі є підставою для відступлення від засади рівності часток подружжя. Зокрема, відсутні докази про те, що один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

З матеріалів справи вбачається, що, навпаки, були набуті об'єкти нерухомості, які мають значну вартість.

Твердження ОСОБА_1 про приховування автомобіля ГАЗ-24 не відповідає дійсності. Листом Києво-Святошинського РЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області № 43 від 17.07.2012 року підтверджено, що вказаний автомобіль 29 травня 2011 року року в зв'язку з заміною кузова НОМЕР_7 перереєстрований на ГАЗ 31029. Автомобіль ГАЗ 31029 д.н. НОМЕР_5 17 травня 2002 року знято з обліку для реалізації.

Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 не поставивши її до відома, розірвав з нею шлюб без її відому, уклав шлюб з іншою жінкою та розпочав з нею і її неповнолітньою донькою спільно проживати у будинку АДРЕСА_1 в те, що зазначені особи, в супереч її волі та доньок, користуються їх особистими речами, які знаходяться у цьому будинку, а саме: носять їх одяг, використовують шкільні зошити доньок, користуються предметами домашньої обстановки та вжитку (меблями, посудом, побутовою технікою тощо), чим псують їх, та на їх вимогу, особи, які мешкають в будинку, відмовились припинити використовувати спільне майно на шкоду сім'ї, не відноситься до обставин, що мають істотне значення, котрі є підставою для відступлення від засади рівності часток подружжя. Спір щодо визначення порядку користування приміщенням будинку, який перебуває в спільній частковій власності сторін, виходить за межі позовних вимог первинного та зустрічного позову.

У ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є дві повнолітні працездатні дочки: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотир надцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Що стосується утримання хворої матері ОСОБА_10, то чинне законодавство не вбачає цю обставину як підставу для відступу від рівності часток в сумісному майні подружжя. Крім того ОСОБА_1 не надала доказів про те, що за майновим станом її мати належить до категорії малоімущих і для її лікування потребуються саме кошти за рахунок майна, сумісно нажитого дочкою та зятем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2.

Так як Києво-Святошинський районний суд Київської області розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, закон, який їх регулює, порушень норм процесуального та матеріального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2012 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апуляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного судлу Київської області від 08 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Предыдущий документ : 28221173
Следующий документ : 28236840