Постановление суда № 28222293, 13.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. справа № 2а-668/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Песенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2011 року у справі № 2а-668/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України м.Орджонікідзе Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії та бездіяльність відповідача; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії і в процесі перерахунку застосувати показник середньої заробітної плати працівників, у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, яка враховується для обчислення пенсії, за 2010 рік.

Постановою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2011 року у задоволені позовних вимог позивачу відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок пенсії здійснено відповідачем відповідно до вимог ст.ст.40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Так, перерахунок пенсій із заробітної плати, отриманої після призначення пенсії чи попереднього перерахунку та збільшеного страхового стажу регулюється статтею 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " № 1058 від 9 липня 2003 року (далі Закон № 1058-IV), частина 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Така редакція вказаної норми права існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом "б" підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Визнані неконституційними зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

В той же час, ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV, чинна на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, не передбачала можливості перерахунку пенсії із застосування показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, відповідач був позбавлений можливості застосувати норми права, які визнані неконституційними та які надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Таким чином, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії у спосіб, який визначено позивачем, фактично є зобов'язанням відповідача діяти не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 року № 530.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII та Закон України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії застосуванню підлягає Закон № 1058-IV, а саме нормативні положення статті 42 цього Закону. Зі змісту цих положень випливає, що під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії.

При цьому слід зауважити, що ототожнювати визначення як "середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України" та "показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії", не можливо, оскільки ці поняття є різними правовими категоріями, основу яких становлять різні економічні критерії.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 і є величиною постійною незмінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу)застрахованої особи для обчислення пенсії.

Таким чином, правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за 2010 рік відсутні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2011 року у справі № 2а-668/11-без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 18.12.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк