№ 28142197, 19.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р. Справа № 5015/2889/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Просперітет"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2012у справігосподарського суду Львівської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс"дотовариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Просперітет"простягнення 156 172, 80 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Приходько Л.В. -дов. № 757 від 07.07.2012;від відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 16.08.2012 господарського суду Львівської області (суддя - Король М.Р.) позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, задоволено повністю. Стягнено з ТОВ "Просперітет" на користь ПАТ „Автомобільна компанія „Укртранс" 112 193,24 грн. основного боргу та 26 028,80 грн. штрафу.

Постановою від 18.10.2012 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Процик Т.С. - головуючий, Дубник О.П., Скрипчук О.С.) рішення від 16.08.2012 господарського суду Львівської залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач виконав зобов'язання за договором перевезення сипучих будівельних вантажів № 73 від 23.06.2010, а саме надав відповідачу послуги з перевезення вантажу. Відповідач не оплатив надані позивачем послуги.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "ВКФ "Просперітет" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

23.06.2010 ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", правонаступником якого є ПАТ Автомобільна компанія "Укртранс", та ТОВ "Просперітет" уклали договір № 73 перевезення сипучих будівельних вантажів, за умовами якого позивач зобов'язався доставити довірений йому вантаж до пункту призначення, а відповідач зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно п. 2.2.4 зазначеного вище договору №73 від 23.06.2010, відповідач зобов'язався протягом 3-х банківських днів після підписання акту виконаних робіт проводити оплату на розрахунковий рахунок або в касу виконавця за транспортне обслуговування.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій, на підставі акту про надання послуг № 78 від 31.08.2011, встановлено, що позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 130144,00 грн.

Листом №513 від 21.11.2011 відповідач, у відповідь на претензію позивача №627 від 16.11.2011 щодо здійснення оплати за надані послуги з перевезення вантажу за договором № 77 від 23.06.2010, визнав факт наявності у нього заборгованості за вказаним договором у сумі 143193,24 грн. та гарантував погашення боргу до 25.12.2011. Однак, зобов'язання за договором виконав частково. Вартість наданих послуг оплачена в розмірі 17950,76 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

За ст. 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 2.2.5 договору № 73 від 23.06.2010 сторони обумовили, що у разі прострочення платежів за транспортне обслуговування більше ніж на 15 календарних днів з моменту спливу строку оплати, згідно п.2.2.4. договору, замовник оплачує виконавцю штраф у розмірі 20% від вартості наданої послуги.

Судами попередніх інстанцій встановлено невиконання відповідачем грошових зобов'язань у строки, передбачені договором перевезення сипучих будівельних вантажів № 73 від 23.06.2010, тому вимоги позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 20% від вартості наданої послуги є обґрунтованими.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 22.10.2012 Львівського апеляційного господарського суду зі справи № 5015/2889/12 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга