Постановление суда № 28138962, 11.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2012 року м. Київ К-28788/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року

у справі № 37/168 (36/284)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»(позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000980814/0/20120 від 15 липня 2004 року, № 0000980814/1/27685 від 27 вересня 2004 року та № 0001130814/1/27686 від 27 вересня 2004 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2005 року позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000980814/0/20120 від 15 липня 2004 року, № 0000980814/1/27685 від 27 вересня 2004 року в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 161,00 грн. та повністю недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001130814/1/27686 від 27 вересня 2004 року. В решті позову відмовлено. Стягнуто із СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на користь ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»судові витрати в розмірі 101,50 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з факту порушення ухвалою Арбітражного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2001 року провадження у справі про банкрутство ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» та дійшов висновку, що протягом дії мораторію не застосовуються санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2005 року скасовано. В позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляції інстанції -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну перевірку ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 квітня 2003 року по 31 грудня 2003 року, за результатами якої складено акт № 191-02/3-39-05393056 від 14 липня 2004 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000980814/0/20120 від 15 липня 2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 32 741,00 грн. (22 580,00 грн. -основний платіж, 10 161,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатам адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000980814/1/27685 від 27 вересня 2004 року та додаткове податкове повідомлення-рішення № 0001130814/1/27686 від 27 вересня 2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 1 129,00 грн. (0,00 грн. -основний платіж, 1 129,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 2, 6 Закону України від 11 грудня 1991 року № 1963-XII «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 1963-XII) у зв'язку з невірним проставленням коду за Гармонізованою системою опису та кодування товарів по автомобілям марки Мазда-Е2200, а також невключенням до розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2003 рік п'яти автомобілів-самоскидів марки «БелАЗ».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до преамбули Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 2343-XII) цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності -боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З системного аналізу положень Закону № 2343-XII вбачається, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання, які виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про те, що, оскільки, великовантажні автомобілі марки «БелАЗ»не використовуються на дорогах загального призначення, а лише на території підприємства, то підстави для сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у нього відсутні.

Адже, великовантажні автомобілі-самоскиди марки «БелАЗ», призначені для використання поза дорожньою мережею, за Гармонізованою системою опису та кодування товарів визначені під кодом 87 04 «Автомобілі вантажні», а тому відповідно до приписів статті 2 Закону № 1963-XII повинні оподатковуватись податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальних підставах.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.