№ 28130650, 21.12.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/449/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур»(далі -ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур») до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (далі -СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі), в якому позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.04.2012 року (т. 6 а.с. 29-40) просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 02.09.2011 року № 0000691630 в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 1063953 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 265988 гривень 25 копійок; визнати протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі щодо безпідставного зазначення в акті перевірки від 17.08.2011 року № 247/16-3/26209430/44, складеному за результатами проведення планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур»(код ЄДРПОУ 26209430) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року та з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, порушень приватним акціонерним товариством «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур»п. 1.20, пп. 7.6.1. п. 7.6. ст. 7, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11, п. 5.1. ст. 5, пп. 5.4.6. п. 5.4. ст. 5, пп. 5.5.1. п. 5.2 ст. 5, пп. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 15796858 гривень.

У своєму позові позивач зазначив, що посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт про результати планової виїзної перевірки ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, яким встановлено порушення п. 1.20 ст. 1, пп. 7.6.1. п. 7.6 ст. 7, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11, п. 5.1. ст. 5, пп. 5.4.6. п. 5.4. ст. 5, пп. 5.5.1. п. 5.2 ст. 5, пп. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 15822444 грн.. За результатом розгляду поданих позивачем заперечень на акт перевірки відповідачем залишені без змін висновки акта перевірки в частині відсотків, нарахованих на кредитні кошти, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1063952,75 грн., в іншій частині -заперечення задоволені. На підставі згаданого акта перевірки було прийняте відповідне податкове повідомлення-рішення. Позивач не погоджується із висновками акта перевірки, податковим повідомленням-рішенням в частині наступних порушень, зазначених в акті перевірки.

Щодо заниження суми доходу від продажу цінних паперів у І кварталі 2011 року на суму 1499633 грн. позивач зазначив, що вказане порушення, на думку відповідача, виникло за рахунок відображення операції з продажу цінних паперів та зменшення отриманого доходу в сумі 1498633,00 грн. на суму витрат за цінними паперами, сформованих за попередні періоди. В свою чергу, як зазначає позивач, у попередні періоди ним була сформована сума витрат у розмірі 80025639,00 грн., що неодноразово перевірялось податковими органами. Продані у І кварталі 2011 року акції ВАТ «Одесліфт»за 1498633,00 грн., були придбані позивачем у 2008 році за 1873722 грн. у кількості 399813 шт., що підтверджується відповідними виписками по рахунку в цінних паперах. У залишку на рахунку підприємства залишилась решта придбаних акцій ВАТ «Одесліфт». Інші витрати по операціях з цінними паперами (по одному виду цінних паперів -акціям) виникли за рахунок придбання акцій інших підприємств та відображались підприємством у додатку К3 декларації з податку на прибуток. Сума витрат, на яку була зменшена сума доходу від продажу акцій ВАТ «Одесліфт»не використовувалась у податкових розрахунках по операціях з цінними паперами до 1 кварталу 2011 року. На підставі положень п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7, п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем були відображені доходи від продажу цінних паперів з урахуванням фінансового результату попереднього звітного року у сумі 80025639 грн., збиток від операцій за І квартал 2011 року становив 78527006 грн., у зв'язку з чим дохід від операцій з цінними паперами за І квартал 2011 року відображений позивачем у сумі 0 грн.

Стосовно завищення валових витрат у сумі 6660838 грн. за ІІ квартал 2010 року -ІV квартал 2010 року, які були віднесені позивачем до складу валових як витрати на поліпшення основних фондів по р. 04.1, які в подальшому відображені у складі валових витрат по рядку 04.10, позивач зазначив, що сума витрат у рядку 04.1 повністю перенеслась до рядку 01.2. Витрати на ремонтні роботи, відображені у рядку 04.1., ніяким чином не вплинули на визначення бази оподаткування. Посилаючись на норми пп. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8, позивач вказує на дотримання ним ліміту підприємства по включенню до складу валових витрат - витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів.

З приводу завищення валових витрат у сумі 5447526 грн. у ІV кварталі 2010 року, що за висновком, зробленим відповідачем - виник у зв'язку із неналежним відображенням первинних документів у бухгалтерському обліку, позивач зазначив, що зазначений висновок був обумовлений тим, що необхідна документація була вилучена у підприємства співробітниками УБОЗ ГУМВС України в Одеській області під час обшуку підприємства, що підтверджувалось відповідним протоколом обшуку, однак, відповідач, у порушення п.85.9 ст. 85 Податкового кодексу України не звернувся до правоохоронних органів із запитом про надання вилучених документів. В свою чергу, позивач отримав копії відповідних документів від свого контрагента, які підтверджують правильність формування валових витрат у відповідній частині.

Щодо завищення валових витрат у сумі 6549983 грн., визначеного на підставі висновку відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів із ТОВ «Стрім Трейд Лоджистик», ТОВ «Енергосинтез», ТОВ «Пі-Груп», ТОВ «Регіон Трейдинг», позивач зазначив, що ст.ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, якими визначено вичерпний перелік обставин, наявність яких призводить до нікчемності правочинів, не містять посилання на такі обставини як наявність у контрагента платника податку основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відповіді про знаходження платника податку за місцем реєстрації, тобто, тих обставин, на які посилається відповідач. Крім того, позивач вказує на відсутність посилання відповідачем на закон, який би передбачав недійсність укладених позивачем правочинів, а також на відсутність будь-яких судових рішень про визнання укладених ним правочинів недійсними. При цьому позивач вказує на наявність у нього всіх необхідних первинних та розрахункових документів, що, на його думку, свідчить про правомірність формування ним валових витрат та нарахування податкового кредиту по відповідних операціях, а також на недопустимість настання для нього відповідальності за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами.

З приводу завищення валових витрат у сумі 38774638 грн. по страхуванню фінансових витрат, позивач зазначає про недостовірність відомостей, викладених в акті перевірки з цього приводу, а також на безпідставність посилання відповідача в обґрунтування своїх висновків про встановлене порушення на наявність зустрічної кредиторської заборгованості, яке не може прийматись до уваги з огляду на існування дебіторської та кредиторської заборгованості за іншими договорами, ототожненням перевіряючими фінансових ризиків та кредиторських грошових зобов'язань. Безпідставними, на думку позивача, також є висновки щодо завищення страхових тарифів його контрагентом-страхувальником, оскільки позивач є самостійним суб'єктом господарювання, який вправі вільно обирати контрагентів та укладати угодами за цінами, умовами, що є прийнятними для підприємства, тоді як укладання договору із ЗАТ «СК «Теком»обумовлено проведеним підприємством моніторингу ризку страхових послуг у м. Одесі та отриманих комерційних пропозицій страхових компаній, що працюють на ринку послуг. При цьому страхові тарифи були обчислені страховою компанією на підставі Методики визначення звичайної ціни страхового тарифу, затвердженої розпорядженням Держфінпослуг від 30.12.2004 року № 53/10333.

Стосовно завищення валових витрат у сумі 4255811 грн., що становлять собою відсотки, нараховані на кредитні кошти, отримані ТОВ «Індустріально-метизна спілка»на підставі відповідних кредитних договорів, укладених з ПАТ «АБ «Південний»та компанією «GARDNERA LIMITED», зобов'язання за якими в сумі 64368136,73 грн. були передані позивачеві під час реорганізації шляхом приєднання до підприємства ТОВ «ІМС»та ТОВ «Стальканат-Маркет», позивач зазначив, що при прийнятті рішення щодо доцільності приєднання вказаних юридичних осіб була здійснена оцінка активів (у тому числі нематеріальних) та зобов'язань. Вартість нематеріальних активів у вигляді клієнтської бази було попередньо оцінено близько 70 мільйонів грн., проте, сума зобов'язань складала близько 65 млн. грн. Однак, нематеріальний актив у вигляді клієнтської бази позивач використовував у своїй господарській діяльності під час укладання відповідних господарських договорів з колишніми клієнтами ТОВ «ІМС», внаслідок чого підприємством отримано прибуток. Крім того, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами позивач передав у заставу своє майно, яке використовував у господарській діяльності, що підлягає реалізації в рахунок погашення заборгованості у разі несплати відповідних відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідач надав до суду заперечення (т.1 а.с.160-163), в яких зазначив, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки був складений акт перевірки від 17.08.2011 року № 347/16-3/26209, яким зафіксовано завищення суми податкового кредиту у розмірі 1361923,75 грн.. Актом перевірки було встановлено порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством завищено валові витрати у сумі 6660838,00 грн. як невідповідність даних бухгалтерського обліку даним декларації по р. 04.1. Протоколом позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»від 16.08.2010 року №11 було прийнято рішення щодо реорганізації ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»шляхом приєднання до нього ТОВ «Стальканат-Маркет»зі статутним капіталом 300000 грн. та ТОВ «Індустріально-метизна спілка»зі статутним капіталом 324000 грн. з передачею за передавальним актом всіх майнових прав і обов'язків зазначених підприємств, в тому числі непокритого збитку, поточних зобов'язань. Позивачем за договором про переведення боргу були прийняті зобов'язання первісного боржника ТОВ «Індустріально-метизна спілка»з повернення заборгованості за кредитами, сплаті процентів та всі інші зобов'язання за відповідними кредитними угодами. У перевіряємому періоді по вищевказаних договорах були нараховані відсотки за користування кредитними коштами у сумі 4255811 грн. Посилаючись на норми пп. 5.5.1 п. 5.1. ст. 5, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, ст. 42 Господарського кодексу України, відповідач вказує, що ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»не використовувались вищевказані кредитні кошти у власній господарській діяльності, ним не отримувалось прибутку, у зв'язку з чим сума нарахованих відсотків не може включатися до складу валових витрат. З урахуванням зазначеного відповідач зазначає, що віднесення вказаних витрат до складу валових призвело до їх завищення у сумі 4255811 грн..

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

З 25.05.2011 року по 16.08.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.08.2011 року № 347/16-3/26209430/44 (т. 1 а.с. 8-71).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» п. 1.20, пп. 7.6.1 п. 7.6. ст. 7, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1. п. 1 п. 11.2. ст. 11, п. 5.1. ст. 5, пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, пп. 5.4.6 п. 5.4. ст. 5, пп. 5.5.1. п. 5.5. ст. 5, пп. 7.4.2., пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 15822444 грн.; пп. 7.4.1., пп. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 1089505,21 грн.; п.п. 198.2., 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 1305,34 грн.; п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування в сумі 211021 грн..

Не погодившись із вказаним актом перевірки, позивач звернувся до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі із запереченнями на нього, в яких просив переглянути акт перевірки про результати планової перевірки ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року з урахуванням викладених у запереченнях доводів (т. 1 а.с. 80-88).

За результатами розгляду зазначених заперечень на акт перевірки відповідно до листа СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 31.08.2011 року № 30117/10/16-3/26209430 висновки акту перевірки від 17.08.2011 року № 347/16-3/26209430/44 в частині відсотків, нарахованих на кредитні кошти, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1063952,75 грн. залишені без змін, а заперечення ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»- без задоволення, тоді як в іншій частині заперечення ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»були задоволені.

На підставі згаданого акта перевірки, з урахуванням врахованих заперечень позивача на цей акт, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.09.2011 року № 0000691630, яким ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 1361923,75 грн., в тому числі за основним платежем -у сумі 1089539,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 272384,75 грн. (т. 1 а.с. 79).

За результатами розгляду скарги, поданої позивачем на вищезазначене рішення, ДПС України було складено та направлено позивачеві відповідь від 15.12.2011 рок № 7614/6/10-2115, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу позивача -без задоволення (т.1 а.с. 92-94).

Актом перевірки поряд з іншими порушеннями було встановлене завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.13 «інші витрати, крім зазначених у 04.1.-04.12»у сумі 4255811 грн., в тому числі у 4 кварталі 2010 року -у сумі 2081939 грн., у 1 кварталі 2011 року -у сумі 2173872 грн. (т.1 а.с. 36-38).

Зазначене порушення в акті перевірки та наданих до суду запереченнях обґрунтовується відповідачем тим, що позивачем безпідставно були сформовані валові витрати по нарахованих відсотках за кредитні кошти, що отримувались не безпосередньо позивачем у справі, а підприємствами, які були в подальшому реорганізовані шляхом приєднання до позивача.

З цього приводу судом встановлено, що згідно з протоколом позачергових загальних зборів від 16.08.2010 року № 11 (т.1 а.с. 179-183), протоколом лічильної комісії позачергових загальних зборів ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»(т.1 а.с. 189-194) загальними зборами ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»було прийнято рішення реорганізувати ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»шляхом приєднання до нього ТОВ «Стальканат-Маркет»із статутним капіталом 300000,00 грн. з передачею до ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»за передавальним актом (балансом) усіх майнових прав і обов'язків ТОВ «Стальканат-Маркет». Крім того, тими ж загальними зборами було прийнято рішення реорганізувати ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»шляхом приєднання до нього ТОВ «Індустріально-метизна спілка»із статутним капіталом 324000,00 грн. з передачею до ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»за передавальним актом (балансом) усіх майнових прав і обов'язків ТОВ «Індустриально-метизна спілка»

Згідно зі Статутом ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»у новій редакції, державну реєстрацію змін до якого було проведено 29.12.2010 року (т.1 а.с. 126-128), ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»є повним правонаступником ВАТ «Стальканат», ТОВ «Індустріально-метизна спілка»та ТОВ «Стальканат Маркет».

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що до приєднання до ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»ТОВ «Індустріально-метизна спілка»укладались кредитні угоди.

Так, за кредитним договором від 23.12.2005 року № В 366/1, укладеним Акціонерним Банком «Південний»та ТОВ «Індустріально-метизна спілка»банк зобов'язувався надати позичальнику кредит частинами, а позичальник -зобов'язувався повернути кредит 20.12.2010 року та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 10% річних. Ціллю, на який видавався кредит, було визначено поточну діяльність підприємства. Суми по кредиту надавались позичальнику по відповідним заявкам після їх акцепту Банком. При цьому договором обумовлено, що сума зобов'язань позичальника по кредиту може збільшуватися при акцепті Банка наступних заявок, не перевищуючи при цьому максимальної суми у розмірі 2000000,00 доларів США (т. 1 а.с. 200-203). В подальшому укладеними сторонами додатковими угодами до зазначеного договору збільшувалась процентна ставка відсотків за користування отриманими кредитними коштами відповідно до умов вказаного договору (т.1 а.с. 204-209).

20.10.2010 року було укладено додаткову угоду до вищевказаного кредитного договору, відповідно до якої ТОВ «Індустріально-метизна спілка»як первісним боржником, ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» як новим боржником та ПАТ Акціонерний банк «Південний»зазначений договір було викладено у новій редакції, визначивши зобов'язання позичальника по цьому договору в особі позивача (т.1 а.с. 210-214), а також договір про переведення боргу, згідно з яким ТОВ «Індустріально-Метизна спілка»як первісний боржник поклала на ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»як нового боржника, а останній прийняв на себе зобов'язання по поверненню заборгованості за кредитом, сплаті процентів та всі інші зобов'язання первісного боржника за кредитним договором від 23.12.2005 року № В 366/1 (т.1 а.с. 219-221).

Також судом встановлено, що 15.02.2006 року між АБ «Південний»та ТОВ «Індустріально-метизна спілка»було укладено кредитний договір № В 39/1, відповідно до якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит у сумі 4000000,00 доларів, а позичальник зобов'язувався повернути кредит у цій же сумі 11.02.2011 року та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 10% річних. Метою надання кредиту визначено поточну діяльність підприємства (т.1 а.с. 222-225). В подальшому сторонами за договором укладались додаткові угоди до нього (т.1 а.с. 226-230).

20.10.2010 року між ТОВ «Індустріально-метизна спілка»як первісним боржником, ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»як новим боржником та ПАТ Акціонерний банк «Південний»як кредитором було укладено договір про переведення боргу, відповідно до якого первісний боржник покладає на нового боржника, а новий боржник приймає на себе зобов'язання з повернення заборгованості за кредитом, сплаті процентів та всі інші зобов'язання первісного боржника за кредитним договором від 15.02.2006 року № В 39/1, укладеним між кредитором та первісним боржником, визначивши при цьому суму заборгованості за вказаним кредитом (т.1 а.с. 245-247)

З урахуванням зазначеного 30.01.2009 року ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»та ПАТ Акціонерний банк «Південний» було укладено додаткову угоду до вищевказаного кредитного договору, відповідно до якої вищенаведений кредитний договір було викладено у новій редакції, в тому числі з урахуванням переведення боргу (т.1 а.с. 231-244).

Крім того, 27.08.2010 року між ВАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фінансові інвестиції»як займодавцем та ТОВ «Індустріально-метизна спілка»як позичальником було укладено договір займу № 8/FI, відповідно до умов якого наймодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 30733084,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути ці суму грошових коштів та сплатити відсотки у розмірі та строк, визначені у договорі (т. 2 а.с. 6-8).

29.10.2010 року ТОВ «Індустріально-метизна спілка», ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фінансові інвестиції»було укладено договір про переведення боргу № 1166, згідно з яким позивач прийняв зобов'язання з повернення боргу та сплати процентів, виконання яких покладено на ТОВ «Індустріально-метизна спілка»за договором займу від 27.08.2010 року № 8/FI (з урахуванням укладеної додаткової угоди до цього договору) (т. 2 а.с. 10-11).

Також судом встановлено, що 21.10.2004 року була укладена кредитна угода № 1 між ROSLIN ASSOCIATES LIMITED та ТОВ «Індустріально-метизна спілка», відповідно до якої кредитор надає позичальнику кредит у сумі 20000000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти цю суму на умовах сплати відсотків за ставкою у розмірі 2 % річних (т. 2 а.с. 13-14). Зазначений договір був зареєстрований управлінням Національного банку України в Одеській області (т. 2 а.с. 15). Протягом дії зазначеної кредитної угоди неодноразово відбувалась заміна кредитора на підставі відповідних угод (т. 2 а.с. 16-29).

В свою чергу, 24.09.2010 року відповідно до додаткової угоди до кредитної угоди від 21.10.2004 року № 1 було змінено боржника на ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»як правонаступника ТОВ «Індустріально-метизна спілка» (т. 2 а.с. 30).

З матеріалів перевірки, а також з висновку судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 1570/449/2012, складеного 28.09.2012 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (т. 10 а.с. 211-251) вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивачем нараховано відсотків за користування кредитними коштами у сумі 4255811,00 грн..

Відповідно до розшифровок до Декларації з податку на прибуток ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»за 4 квартал 2010 року, 1 квартал 2011 рік господарські операції з приводу сплати позивачем відсотків по кредитних коштах, були віднесені ним до рядку 04.13 декларацій (т. 6 а.с. 41-49.

Відповідно до 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змісту зазначеної норми права, обов'язковою вимогою для віднесення витрат до складу валових є використання придбаних товарів (послуг, робіт) у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.5.1. п. 5.5 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

При цьому відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Аналіз змісту наведеної у Законі дефініції свідчить про те, що визначальною ознакою господарської діяльності є не безпосереднє отримання прибутку, а лише спрямованість діяльності підприємства на отримання доходу. Водночас, виходячи з положень законодавства, термін «прибуток»не є тотожнім із терміном «доходи». Діяльність підприємства, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний результат у формі прибутку, не виключаючи при цьому факт отримання підприємством певних доходів від здійснення діяльності. В свою чергу, відсутність прибутку як наслідок діяльності підприємства сама по собі не позбавляє відповідну діяльність господарського характеру.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Поняття «збиток»або «прибуток»на відміну від терміну «дохід»є різновидами результатів здійснення господарської діяльності та є похідними від розміру доходів та витрат підприємства, про що свідчать, зокрема, норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87.

Так, прибуток вказаним нормативно-правовим актом визначений як сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати, а збиток -навпаки -як перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Поряд з цим, з передавального акта на ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур», який міститься у матеріалах справи (т.1 а.с. 195-196), не вбачається збиткових показників підприємства, яке приєднувалось до позивача, натомість, при вирішенні питання доцільності проведення реорганізації підприємства шляхом його приєднання до іншого наявність кредиторської заборгованості підприємства не може розглядатись окремо від наявних у нього активів, в тому числі й нематеріальних.

Враховуючи вищевикладене, суд критично оцінює твердження відповідача щодо відсутності ознак здійснення позивачем саме господарської діяльності під час прийняття рішення про приєднання до його складу ТОВ «Індустріально-метизна спілка».

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 59 Господарського кодексу України у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

На підставі зазначеного положення законодавства України позивачем було набуто обов'язок сплачувати відсотки по кредитах, отриманих ТОВ «Індустріально-метизна спілка», тобто нести відповідні витрати. Поряд з цим, правова природа приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого передбачає набуття останнім не лише обов'язків, а й прав особи, яка до нього приєдналась. При цьому, з моменту приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого, говорячи про господарську діяльність, яка вчинялась підприємством, що було припинено внаслідок його приєднання до іншого, слід охоплювати цим поняттям також господарську діяльність підприємства-правонаступника.

Механізм сплати податку на прибуток підприємств відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безпосередньо пов'язаний із об'єктом оподаткування, яким, виходячи з п. 3.1. ст. 3 Закону, є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Таким чином, розмір валових витрат має вплив на визначення розміру податку, який підлягає сплаті до державного бюджету, у зв'язку з чим визначене Законом право платника податку віднести певні витрати до складу валових витрат на підставі відповідних первинних документів, що безпосередньо впливає на розмір податку на прибуток, який підлягає сплаті платником податків, нарівні із обов'язком здійснювати такі витрати входить до складу сукупності прав та обов'язків суб'єкта господарювання, який виступає правонаступником відповідної юридичної особи. Факт того, що отримані ТОВ «Індустріально-метизна спілка»кредитні кошти не використовувались ним у господарській діяльності відповідачем не заперечується, отже, правонаступник вказаного підприємства, який здійснює погашення заборгованості по сплаті кредитних коштів та відсотків за їх користування, цілком правомірно включає відповідні витрати до складу валових.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем належним чином не доведено правомірність викладених ним в акті перевірки висновків з цього приводу, у зв'язку з чим суд вважає протиправними дії відповідача щодо безпідставного зазначення в акті перевірки від 17.08.2011 року № 347/16-3/26209430/44, складеному за результатами планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, висновків про завищення позивачем показників у рядку 04.13 «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12» у сумі 4255811 грн. по нарахованих відсотках за користування кредитними коштами.

Відтак, протиправним також є податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі згаданих висновків відповідача.

Поряд з цим, у своєму позові позивач просить суд визнати протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі щодо безпідставного зазначення в акті перевірки від 17.08.2011 року № 247/16-3/26209430/44, складеному за результатами проведення планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур»(код ЄДРПОУ 26209430) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року та з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, порушень приватним акціонерним товариством «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур»п. 1.20, пп. 7.6.1. п. 7.6. ст. 7, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11, п. 5.1. ст. 5, пп. 5.4.6. п. 5.4. ст. 5, пп. 5.5.1. п. 5.2 ст. 5, пп. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 15796858 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, викладений відповідачем в акті перевірки висновок про завищення позивачем валових витрат у розмірі 4255811,00 грн., сформованих за рахунок нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, що були залучені ТОВ «Індустріально-метизна спілка», став підставою для прийняття відповідного податкового рішення про збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 1089539,00 грн.. Відповідач при цьому підтримував зазначений висновок, зокрема, не врахувавши надані з цього приводу заперечення позивача.

Водночас, доводи позивача щодо решти порушень, про які зазначено в акті перевірки, були прийняти до уваги відповідачем, про що ним зазначено у відповіді на надані до нього заперечення на акт перевірки.

Згідно з п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Пунктом 86.8 ст. 86 вказаного Кодексу передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Так, відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення на підставі акта перевірки від 17.08.2011 року № 347/16-3/26209430/44, врахував надані позивачем заперечення на зазначений акт та рішення, прийняте ним за результатом їх розгляду, та збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток лише в частині порушень, стосовно яких ним не було прийнято зауваження позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З положень п. 6 вказаної норми права випливає, що адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Оскільки відповідач по справі погодився із безпідставністю викладених ним в акті перевірки висновків, окрім висновків щодо заниження податку на прибуток в частині 1089539,00 грн., відповідна згода була відображена ним у відповіді на заперечення позивача, а також підтверджена прийняттям податкового повідомлення-рішення на підставі згаданого акта перевірки з урахуванням заперечень позивача, суд вважає, що порушення прав, свобод та інтересів позивача, що полягало у занесенні до акта перевірки протиправних висновків, було самостійно усунено відповідачем, у зв'язку з чим між сторонами відсутній публічно-правовий спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку. Позивачем не доведено наявність у нього порушеного права, свободи або інтересу з боку відповідача у відповідній частині вимог на момент подачі цього адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає недоречним визнати протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі щодо безпідставного зазначення в акті перевірки від 17.08.2011 року № 247/16-3/26209430/44, складеному за результатами проведення планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур»(код ЄДРПОУ 26209430) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року та з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, порушень приватним акціонерним товариством «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур»п. 1.20, пп. 7.6.1. п. 7.6. ст. 7, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11, п. 5.1. ст. 5, пп. 5.4.6. п. 5.4. ст. 5, пп. 5.5.1. п. 5.2 ст. 5, пп. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 14707319 гривень.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69 -71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби від 02.09.2011 року № 0000691630, яким приватному акціонерному товариству «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 1361923,75 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 1089539,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 272384,75 грн..

Визнати протиправними дії спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби щодо безпідставного зазначення в акті перевірки від 17.08.2011 року № 247/16-3/26209430/44, складеному за результатами проведення планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» (код ЄДРПОУ 26209430) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року та з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, висновків про заниження приватним акціонерним товариством «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» податку на прибуток у сумі 1089539,00 грн. як результат завищення валових витрат по нарахованих відсотках за користування кредитними коштами у сумі 4255811 грн.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 21.12.2012 року.

Суддя С.М. Корой

21 грудня 2012 року

.