Решение № 28128607, 18.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.12 Справа№ 5015/4701/12

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт KV", м. Одеса,до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Інвестиційна компанія "ВИД", м. Львів,про: стягнення заборгованості. Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Козаченко В.В. -довіреність №477 від 19.11.2012 р.,відповідача:не з'явився.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт KV" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Інвестиційна компанія "ВИД" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 09.11.2012 року провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 22.11.2012 р. Розгляд справи відкладено на 18.12.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №52/ЗУ від 01.12.2009 р. не здійснив оплати за поставлену продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 39 712,15 грн.

Відповідач в судове засідання 18.12.2012 року повторно не з'явився, хоч був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, проти позову у встановленому порядку не заперечив. За таких обставин у відповідача було достатньо часу для підготовки та надання суду власних документально обґрунтованих заперечень проти вимог позову.

Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №52/ЗУ від 01.12.2009 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) поставляє, а покупець приймає і оплачує гуртову партію товару (винно-коньячну і лікеро-горілчану продукцію імпортного та/або вітчизняного виробництва) відповідно до погодженої та затвердженої постачальником заявки покупця.

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 58 642,62 грн., що підтверджується такими видатковими накладними: №ЛРН-002902 від 17.11.2011 р. на суму 2 807,76 грн., №ЛРН-003283 від 29.11.2011 р. на суму 19 023,84 грн., №ЛРН-003294 від 31.12.2011 р. на суму 445,20 грн., №ЛРН-004182 від 27.04.2012 р. на суму 24 114,78 грн., №ЛРН-004344 від 24.05.2012 р. на суму 9 985,98 грн., №ЛРН-004392 від 30.05.2012 р. на суму 2 265,06 грн.

Як убачається з позовної заяви та поданого розрахунку, неоплаченою залишається заборгованість у сумі 39 712,15 грн. Сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки розрахунків на загальну суму 39 712,15 грн. Доказів погашення заборгованості у сумі 39 712,15 грн. відповідачем не представлено.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності з пунктом 3.2 Договору порядок оплати товару -за реалізований товар кожні 7 календарних днів з остаточним розрахунком не пізніше 45 календарних днів з моменту поставки товару.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки сторонами в належній формі було погоджено строки оплати вартості поставленого товару, відповідач отримав цей товар, однак не оплатив його вартість, вимоги позивача про стягнення 39 712,15 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Інвестиційна компанія "ВИД" (адреса: вулиця Ковельська, будинок 109-А, місто Львів, Львівська область, 79056; ідентифікаційний код 36659421) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт KV" (адреса: вулиця Дворянська, будинок 8, місто Одеса, Одеська область, 65023; ідентифікаційний код 32751017) 39 712,15 грн. основного боргу, 1 609,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.12.2012 року.

Суддя Рим Т.Я.