Решение № 28098921, 05.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа № 14/094-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Жигадло І. Б. (довіреність № 119/10 від 26.12.2011 р.);

від відповідача: Зінько А. Н. (довіреність № 01 від 03.01.2012 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства Київської обласної ради „Тетіївтепломережа", м. Тетіїв

про стягнення 528 492, 05 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до КП КОР „Тетіївтепломережа" про стягнення 465 191, 34 грн. основної заборгованості, 35 094, 03 грн. пені, 7 272, 70 грн. інфляційних збитків, 20 933, 98 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за поставлений позивачем природний газ згідно договору № 06/10-2545ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2012 р. порушено провадження у справі № 14/094-12 за позовом ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" до КП КОР „Тетіївтепломережа" про стягнення 528 492, 05 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 24.10.2012 р.

24.10.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 07.11.2012 р.

05.11.2012 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н б/д на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

07.11.2012 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 302 від 06.11.2012 р. на позовну заяву, у якому він визнає основну заборгованість у повному обсязі та просить суд зменшити розмір пені до 100, 00 грн., розмір інфляційних збитків до 100, 00 грн., розмір 3 % річних до 100, 00 грн., відстрочити виконання рішення суду до 01.01.2013 р.

07.11.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 21.11.2012 р.

21.11.2012 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли доповнення № 319 від 21.11.2012 р. до відзиву № 302 від 06.11.2012 р. на позовну заяву, що долучені судом до матеріалів справи.

21.11.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 05.12.2012 р.

22.11.2012 р. до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення № 31/10-6698 від 12.11.2012 р. на відзив відповідача, що долучені судом до матеріалів справи.

05.12.2012 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли пояснення № 332 від 04.12.2012 р., у яких він просить суд припинити провадження щодо стягнення 123 400, 00 грн. основної заборгованості, у зв'язку із її добровільним погашенням відповідачем у процесі розгляду справи, та зменшити розмір пені до 100, 00 грн., розмір інфляційних збитків до 100, 00 грн., розмір 3 % річних до 100, 00 грн., відстрочити виконання рішення суду до 01.01.2013 р.

05.12.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову частково з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 06/10-2545ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти, згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 1.2. цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Згідно п. 1.2. договору постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 830, 0 тис. куб.м.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 840, 196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234, 00 грн., крім того ПДВ -20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091, 00 грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ- 1 309, 20 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 1 086 63, 00 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що строк поставки газу: з 1 січня 2011 р. по 31.12.2011 р.

Згідно п. 9.3. договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту з претензією або позовом.

Пунктом 10.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2011 р. і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків -до їх повного здійснення.

20.12.2010 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 до договору № 06/10-2545ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р.

28.01.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 06/10-2545ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р., згідно умов п. 6. якої сторони дійшли згоди викласти п. 10.1. договору у наступній редакції: „Цей договір набирає чинності з дати йог підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків -до їх повного здійснення."

04.04.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 06/10-2545ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р., згідно умов п. 1. якої сторони дійшли згоди викласти п. 3.1. договору у наступній редакції:

„3.1. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 815, 000 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 259, 70 грн., крім того ПДВ -20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091, 00 грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ- 1 309, 20 грн."

03.10.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 3 до договору № 06/10-2545ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р., згідно умов п. 1. сторони домовились вважати договір № 06/10-2545ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р. припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 р.

На виконання умов договору позивачем у період з січня по квітень 2011 р. було передано у власність (продано) відповідачу природний газ на загальну суму 606 861, 34 грн., що підтверджується актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011 р. за січень 2011 р. на суму 191 513, 70 грн., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 28.02.2011 р. за лютий 2011 р. на суму 204 803, 40 грн., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.03.2011 р. за березень 2011 р. на суму 165 812, 80 грн., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30.04.2011 р. за квітень 2011 р. на суму 44 731, 44 грн., наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті природного газу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 265 070, 00 грн. (26.11.2012 р. -123 400, 00 грн. після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд Київської області), що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача, платіжними дорученнями, розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви, відзивом № 302 від 06.11.2012 р. на позовну заяву, актом звіряння розрахунків від 12.09.2012 р., платіжним дорученням № 1 від 23.11.2012 р. на суму 123 400, 00 грн., наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, однією із позовних вимог позивача, є його вимога до відповідача про стягнення з відповідача на свою користь 465 191, 34 грн. основної заборгованості за поставлений природний газ за договором.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати природного газу у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 341 791, 34 грн., що підтверджується договором № 06/10-2545ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011 р. за січень 2011 р. на суму 191 513, 70 грн., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 28.02.2011 р. за лютий 2011 р. на суму 204 803, 40 грн., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.03.2011 р. за березень 2011 р. на суму 165 812, 80 грн., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30.04.2011 р. за квітень 2011 р. на суму 44 731, 44 грн., відповідними виписками з банківського рахунку позивача, платіжними дорученнями, розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви, відзивом № 302 від 06.11.2012 р. на позовну заяву, актом звіряння розрахунків від 12.09.2012 р., платіжним дорученням № 1 від 23.11.2012 р. на суму 123 400, 00 грн., наявними у матеріалах справи.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача основної заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 341 791, 34 грн. за договором № 06/10-2545ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р.

Крім того, як було зазначено вище, після звернення позивачем із даним позовом в суд відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті поставленого природного газу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 123 400, 00 грн. (26.11.2012 р. -123 400, 00 грн. після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд Київської області), що підтверджується договором № 231/517-ГУ про організацію взаєморозрахунків від 07.11.2012 р., укладеним між Територіальним органом Казначейства в Київській області, Головним фінансовим управлінням Київської обласної державної адміністрації, Тетіївської районної державної адміністрації, КП КОР „Тетіївтепломережа", ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України", НАК „Нафтогаз України", платіжним дорученням № 1 від 23.11.2012 р. на суму 123 400, 00 грн., наявними у матеріалах справи.

З приводу зазначених обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Із наданих позивачем та відповідачем документів вбачається, що після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд і після порушення судом провадження у даній справі за таким позовом та станом на 05.12.2012 р. відповідач частково виконав свій обов'язок по оплаті поставленого природного газу за договором та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 123 400, 00 грн., що підтверджується договором № 231/517-ГУ про організацію взаєморозрахунків від 07.11.2012 р., укладеним між Територіальним органом Казначейства в Київській області, Головним фінансовим управлінням Київської обласної державної адміністрації, Тетіївської районної державної адміністрації, КП КОР „Тетіївтепломережа", ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України", НАК „Нафтогаз України", платіжним дорученням № 1 від 23.11.2012 р. на суму 123 400, 00 грн., наявними у матеріалах справи, тобто станом на час розгляду справи відповідачем була частково погашена основна заборгованість перед позивачем по оплаті поставленого природного газу, що є предметом спору.

Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з КП КОР „Тетіївтепломережа" на користь ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" основної заборгованості по оплаті поставленого природного газу за договором на суму у розмірі 123 400, 00 грн. на підставі п. 1-1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 06/10-2545ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті природного газу з 28.03.2012 р. по 28.09.2012 р. всього на загальну суму 34 094, 03 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.1. договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день протрочення платежу.

Згідно п. 9.3. договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту з претензією або позовом.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.

Також, як було зазначено вище, відповідач у своїх відзиві № 302 від 06.11.2012 р. на позовну заяву та поясненнях № 332 від 04.12.2012 р. просить суд врахувати скрутне матеріальне становище відповідача та зменшити розмір пені до 100, 00 грн.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3) ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність обставин, що є підставою у відповідності до положень ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.

У зв'язку із тим, що відповідач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, то у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем, а тому суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про зменшення розміру пені без задоволення.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 34 094, 03 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті природного газу з березня 2011 р. по квітень 2012 р. всього на загальну суму 7 272, 70 грн. та з 21.02.2011 р. по 28.09.2012 р. всього на загальну суму 20 933, 98 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, як було зазначено вище, відповідач у своїх відзиві № 302 від 06.11.2012 р. на позовну заяву та поясненнях № 332 від 04.12.2012 р. просить суд врахувати скрутне матеріальне становище відповідача та зменшити розмір розмір інфляційних збитків до 100, 00 грн., розмір 3 % річних до 100, 00 грн.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що чинними положеннями цивільного законодавства України та Господарського процесуального кодексу України не надано суду будь-яких повноважень та прав на зменшення розміру інфляційних збитків та 3 % річних від суми основної заборгованості за будь-яких підстав.

У зв'язку із тим, що чинними положеннями цивільного законодавства України та Господарського процесуального кодексу України не надано суду будь-яких повноважень та прав на зменшення інфляційних збитків та 3 % річних від суми основної заборгованості, то суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних збитків та 3 % річних від суми основної заборгованості без задоволення.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 7 272, 70 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 20 933, 98 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв'язку із тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій, та з урахуванням того, що добровільне погашення відповідачем частини суми основної заборгованості, що є предметом спору, у розмірі 123 400, 00 грн., відбулось після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в суд і після порушення судом провадження у справі за таким позовом.

Крім того, відповідач у своїх відзиві № 302 від 06.11.2012 р. на позовну заяву та поясненнях № 332 від 04.12.2012 р. просить суд врахувати скрутне матеріальне становище відповідача та відстрочити виконання рішення суду до 01.01.2013 р.

Згідно п. 6) ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність обставин, що є підставою у відповідності до положень ст. 121 Господарського процесуального кодексу України для реалізації судом права на відстрочення виконання рішення суду.

У зв'язку із тим, що відповідач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, то у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на відстрочення виконання рішення суду, а тому суд дійшов висновку про залишення клопотань відповідача про відстрочення виконання рішення суду без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82 -85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради „Тетіївтепломережа" (ідентифікаційний номер 24879282) на користь Дочірнього компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827) 341 791 (триста сорок одна тисяча сімсот дев'яносто одна) грн. 34 (тридцять чотири) коп. основної заборгованості, 35 094 (тридцять п'ять тисяч дев'яносто чотири) грн. 03 (три) коп. пені, 7 272 (сім тисяч двісті сімдесят дві) грн. 70 (сімдесят) коп. інфляційних збитків, 20 933 (двадцять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 98 (дев'яносто вісім) коп. 3 % річних та судові витрати 5 284 (п'ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 92 (дев'яносто дві) коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради „Тетіївтепломережа" на користь Дочірнього компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" основної заборгованості на суму у розмірі 123 400, 00 грн.

4. Відмовити у задоволенні клопотань Комунального підприємства Київської обласної ради „Тетіївтепломережа" про відстрочення виконання рішення суду, викладених у відзиві № 302 від 06.11.2012 р. на позовну заяву та поясненнях № 332 від 04.12.2012 р.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

17 грудня 2012 р.