№ 28076034, 04.12.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/5131/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретаря - Запорощукової Г.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр підготовки моряків «Авант»до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дії та бездіяльність, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр підготовки моряків «Авант»(далі -Позивач, або ТОВ «ЦПМ «Авант») з позовом (а.с.2-18) до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (далі -Відповідач, або ДПІ у м. Іллічівську) про визнання протиправним та скасування наказу № 248 від 23.07.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», згідно з яким вирішено провести перевірку ТОВ «ЦПМ «Авант»в один день 25.07.2012 року з питань взаємовідносин з ПП «Ново-Ком»за період травень 2011 року; визнання протиправними дії щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЦПМ «Авант»з питань взаємовідносин з ПП «Ново-Ком»за період травень 2011 року, зі складання акту перевірки № 1318/22-0302/32334224 від 31.07.2012 року «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ЦПМ-«Авант»з питань правових відносин з ПП «Ново-Ком», код ЄДРПОУ 36917482, за період травень 2011 року»(далі -Акт перевірки), та визнання протиправною бездіяльність Відповідача з розгляду заперечень ТОВ «ЦПМ «Авант»від 07.08.2012 року на Акт перевірки № 1318/22-0302/32334224 від 31.07.2012 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001402200 від 13.08.2012 року, за яким ТОВ «ЦПМ «Авант»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів в розмірі 13334,00 грн., у тому числі за основним платежем 13333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач навів такі доводи.

У своєму позові Позивач зазначив, що наказ № 248 від 23.07.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»(далі -Наказ про перевірку, або Наказ №248) не містить будь-якого обґрунтування підстав для призначення перевірки з посиланням на норми ПК України. Зазначає, що копію самого Наказу про перевірку було направлено на адресу Позивача поштою та фактично отримано ним лише 26.07.2012 року, тобто після закінчення проведення податкової перевірки. Вважає, що несвоєчасне повідомлення ТОВ «ЦПМ «Авант»про проведення податкової перевірки позбавило Позивача, як платника податків, можливості реалізувати своє право бути присутнім під час проведення перевірки, ознайомлюватись та отримати акт, подати заперечення тощо.

Також, Позивач зазначає, що ДПІ, в порушення вимог п.86.7 ст.86 ПК України, не розглянув заперечення ТОВ «ЦПМ «Авант»від 07.08.2012 року на Акт перевірки № 1318/22-0303/32334224 від 31.07.2012 року та не зробив висновки за наслідками розгляду цих заперечень.

Окрім вказаного, Позивач вважає необґрунтованими висновки, викладені у Акті перевірки, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0001402200 від 13.08.2012 року -протиправним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому Позивачем зазначено, що правочини, укладені з підприємством-контрагентом ПП «Ново-Ком»мали реальний характер та їх здійснення підтверджується відповідними первинними документами. На думку Позивача, з його боку при формуванні ним податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом відсутні порушення вимог Податкового кодексу України (далі -ПК України).

В судовому засіданні представник Позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві (а.с.2-18) та додаткових письмових поясненнях (а.с.182-184).

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с 188-193). В судовому засіданні представник Відповідача зазначив про відсутність підстав для задоволення позову за тих же підстав.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «ЦПМ «Авант»є юридичною особою та зареєстроване виконавчим комітетом Іллічівської міської ради 07.04.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 275094 (а.с.19). 17.03.2003 року ТОВ «ЦПМ «Авант»було взято на облік як платника податків, про що свідчить довідка №108 від 06.04.2010 року про взяття на облік в ДПІ у м. Іллічівську по формі 4-ОПП та у період, за який проводилась перевірка, ТОВ «ЦПМ «Авант»було зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100141920 (а.с. 20, 35).

Відповідно до п.4.2. Статуту ТОВ «ЦПМ «Авант»основними видами господарської діяльності підприємства є надання освітніх послуг для одержання професійної освіти, підготовка рядового та командного складу (моряків) для роботи на судах морського та річкового флоту, підвищення кваліфікації моряків, інші освітні послуги, що, також, підтверджується довідкою серії АБ №267996 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 06.04.2010 року (а.с.21-34). Для провадження зазначених видів господарської діяльності Позивачем отримано ліцензію серії АГ № 582200 Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, що чинна з 30.06.2011 року до 30.06.2011 року із невід'ємним додатком (а.с.119-120). Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «ЦПМ «Авант» отримано протоколи про відповідність №45/2010 від 05.11.2010 року та №16/2011 від 19.08.2011 року Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (а.с.121-127).

25.07.2012 року, згідно наказу ДПІ у м. Іллічівську № 248 від 23.07.2012 року, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.2 ст.78, ст.79 ПК України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЦПМ «Авант»з питань правових відносин з ПП «Ново-Ком»за період травень 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 1318/22-0303/32334224 від 31.07.2012 року, у висновках якого відображено порушення Позивачем пп.«а»п.198.1. п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України, а саме: ТОВ «ЦПМ «Авант»документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «Ново-Ком»за період з 01.05.2011 року по 30.05.2011 року на суму ПДВ 13333,34 грн., що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет за травень 2011 року у розмірі 13333,34 грн. (а.с.41-47)

Не погодившись із висновками Акту перевірки ТОВ «ЦПМ «Авант»було подано до ДПІ у м. Іллічівську заперечення за вих. № 80/08-2012 від 07.08.2012 року на Акт перевірки (а.с.48-58). Однак, зазначені заперечення були залишені без розгляду ДПІ у м. Іллічівську у зв'язку із пропуском строку для їх подання.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у м. Іллічівську винесено податкове повідомлення-рішення № 0001402200 від 13.08.2012 року, за яким ТОВ «ЦПМ «Авант»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів в розмірі 13334,00 грн., у тому числі за основним платежем 13333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу прийняття рішення про призначення спірної перевірки, а також дій по проведенню перевірки на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Як вбачається з оскаржуваного Наказу № 248, в якості підстав для проведення перевірки Позивача податковим органом зазначено п.79.1 ст.79 ПК України.

Пунктом 79.1 ст.79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77, 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Зі змісту вказаної правової норми вбачається, що вона є відсилочною.

Підпунктом 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналізуючи положення наведеної норми матеріального права в кореспонденції з приписами ст.ст. 42, 73 ПК України, суд зазначає, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) належного складення податковим органом і направлення адресу платника податків обов'язкового письмового запиту; 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків; 3) мінування строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу; 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.42 та ст.73 ПК України обов'язок платника податків щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження виникає лише в разі фактичного отримання належно складеного податковим органом запиту, а саме: у письмовій формі, відповідним чином підписаного та завіреного печаткою відповідного податкового органу. Згідно п.78.4. ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Враховуючи нормативні положення, що наведені вище, документальна позапланова невиїзна перевірка може бути здійснена лише в разі існування підстав (обставин), котрі передбачені ст.78 ПК України.

Однак, в даному випадку в Наказі №248 не зазначено ані юридичної підстави для призначення перевірки, ані жодної фактичної підстави. Проте, ст.81 ПК України встановлено обов'язок ДПІ вказати підстави для проведення перевірки в наказі та повідомити про проведення перевірки, невиконання цих обов'язків позбавляє орган ДПС права провести перевірку. У Наказі № 248 така обставина не зазначена.

Таким чином, оскаржуваний наказ винесено з порушенням приписів ПК України, а відтак він є протиправним. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку у Відповідача, не виникло право на проведення зазначеної перевірки щодо Позивача.

Наказ про перевірку не містить посилань на підстави проведення перевірки Позивача та доказів про їх існування Відповідачем не надано, що свідчить про відсутність нормативного обґрунтування рішення та конкретних фактичних підстав для проведення перевірки, які надають право ДПІ у м. Іллічівську на позапланову невиїзну перевірку Позивача для визначення факту порушень з боку останнього.

Стосовно підстав, зазначених у Наказі № 248, а саме, посилання ДПІ у м. Іллічівську на ст. 79 ПК України, яка передбачає особливості проведення документальної невиїзної перевірки, Відповідачем не зазначено яку саме підставу, перелічену у ст.79 ПК України він мав на увазі при прийнятті Наказу.

Імперативність положень ПК України, в даному випадку, вказує на обов'язок податкових органів, повноважних здійснювати документальні перевірки платників податків з питань визначених ПК України, дотримуватись положень даного Кодексу, в тому числі при прийнятті рішення про проведення перевірок, незалежно від того, яка з підстав для проведення відповідної перевірки ними застосовується.

Окрім того, суд звертає увагу, що на запит ДПІ у м. Іллічівську Позивачем була надана обґрунтована відповідь та в строки, визначені законом, про що докази маються в матеріалах справи та не оспорюється Відповідачем.

А від так, дії Відповідача з питання проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ЦПМ «Авант»були неправомірними.

Таким чином, в даному випадку ДПІ у м. Іллічівську не дотримано вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржувані дії та рішення є протиправними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування наказу № 248 від 23.07.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»; визнання протиправними дії щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЦПМ «Авант»з питань взаємовідносин з ПП «Ново-Ком»за період травень 2011 року зі складання акту перевірки № 1318/22-0302/32334224 від 31.07.2012 року «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ЦПМ «Авант»з питань правових відносин з ПП «Ново-Ком», код ЄДРПОУ 36917482, за період травень 2011 року».

Окрім зазначеного задовольняючи вимоги, щодо визнання протиправними дії ДПІ у м. Іллічівську по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЦПМ «Авант», суд виходить з наступного.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В свою чергу абз.2 п.78.4 ст.78 ПК України визначено, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Таким чином, розпочати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки податковий орган має право за умови надіслання платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що Наказ № 248 та повідомлення про проведення перевірки № 18 від 24.07.2012 року були отримані уповноваженою особою ТОВ «ЦПМ «Авант»26.07.2012 року. При цьому, проведення перевірки було призначено на 25.07.2012 року, тобто платник податків, на час проведення перевірки не був обізнаний про дату та місце проведення такої перевірки.

Суд зазначає, що п.79.2 ст.79 ПК України, свідчить саме про те, що платник податків має право бути обізнаним про дату та місце проведення перевірки, яка планується до проведення, а не про дату та місце перевірки, яку було проведено у минулому.

Отже, враховуючи положення ст.79 ПК України суд приходить до висновку, що розпочавши перевірку ТОВ «ЦПМ «Авант»без здійснення належного повідомлення такого платника податків, ДПІ у м. Іллічівську припустилася порушення процедури проведення перевірки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами щодо нездійснення розгляду заперечень ТОВ «ЦПМ «Авант»від 07.08.2012 року на Акт перевірки, суд зазначає наступне.

Пунктом 86.7 ст.86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами, Акт перевірки був отриманий Позивачем 31.07.2012 року. Заперечення на Акт перевірки були подані Позивачем 07.08.2012 року. Так, за загальним правилом, визначеним чинним законодавством України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок. Отже, враховуючи загальне правило визначення перебігу строку, останнім днем подачі заперечень на Акт перевірки є 06.08.2012 року.

З огляду на зазначене, суд вважає, що ДПІ у м. Іллічівську залишила заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦПМ «Авант»від 07.08.2012 року на Акт перевірки без розгляду на підставі вимог, визначених п.86.7 ст.86 ПК України, а тому позовні вимоги Позивача в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням підставою його прийняття є порушення Позивачем пп. «а»п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36. п.14. 1 ст.14 ПК України).

Відповідно п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів -будь-яка передача права на розпорядження товарами як власника, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; відповідно п.14.1.202 зазначеної статті продаж (реалізація) товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Перевіряючи законність віднесення Позивачем ПДВ за податковими накладними, отриманими від ПП «Ново-Ком», до складу податкового кредиту за травень 2011 року, суд виходить з наступного.

23.05.2010 року між ТОВ «ЦПМ «Авант»(покупець) та ПП «Ново-Ком»(продавець) укладено договір купівлі-продажу № 18 (а.с.62-64). Згідно з умовами цього договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити кондиціонери (надалі іменується «Товар»), асортимент, кількість, найменування, ціна яких визначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Згідно п. 3.1 договору, обов'язок поставки товару покупцю покладено на продавця. При цьому, продавець надає покупцеві видаткову та податкову накладну (п. 3.4 Договору). На виконання умов зазначеного договору сторонами складено специфікацію до договору від 23.05.2011 року, згідно якої Позивач придбав у ПП «Ново-Ком»Кондиціонери Chigo CSS1H3-P95AH4 у кількості одинадцяти одиниць на загальну суму 80000,05 грн., в т.ч. ПДВ -13333, 34 грн.

Передача товару від ПП «Ново-Ком»до ТОВ «ЦПМ «Авант»підтверджується відповідною видатковою накладною від 31.05.2011 року на загальну суму 80000,05 грн., в т.ч. ПДВ -13333,34 грн. (а.с.65), оприбуткування товару в бухгалтерському обліку покупця підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 106 за 01.01.2011 - 26.07.2012 року (а.с.90-91); аналізом рахунку по субконто: 131 за 01.01.2011 року -30.09.2012 року (а.с.85); карткою субконто: контрагенти: ПП «Ново-Ком»за 01.01.2011 року -26.07.2012 року (а.с.86); карткою рахунку: 311 за 31.05.2011 року (а.с.87); карткою рахунку: 631: контрагенти: ПП «Ново-Ком»за 01.01.2011 року - 26.07.2012 року (а.с.88), карткою рахунку: 131 за 01.01.2011року -30.09.2012 року (а.с.89); карткою рахунку: 1521 за 01.01.2011року -26.07.2012 року (а.с.92), з яких вбачається отримання товару, придбаного у ПП «Ново-Ком»у власність Позивача для подальшого використання в господарській діяльності останнього.

Також, на підтвердження того, що вказаний товар було отримано Позивачем та він був в наявності у останнього, а також на підтвердження факту використання Позивачем товарно-матеріальних цінностей отриманих від ПП «Ново-Ком»у подальшій господарській діяльності, в матеріалах справи містяться: наказ № 46/6 від 31.05.2011 року «Про введення в експлуатацію основних фондів та визначення строків їх використання»(а.с.69-70), акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних фондів на конкретні об'єкти (офіси) (а.с.73-82), що використовуються ТОВ «ЦПМ «Авант»в межах укладених договорів оренди (а.с.94-118), виписка з балансу ТОВ «ЦПМ «Авант»№ 21/5-3 від 21.05.2012 року (а.с.93).

Оплата за договором від 23.05.2010 року здійснювалась Позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у розмірі 80000 грн. на банківські рахунки ПП «Ново-Ком», що підтверджується платіжним дорученням № 492 від 31.05.2011 року та банківською випискою за особовим рахунком за 31.05.2011 року (а.с.67-68).

Разом з тим, факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання продукції підтверджено податковою накладною № 47 від 31.05.2011 року на суму ПДВ 13333,34 грн., виданою «ПП «Ново-Ком»(а.с.66), яка дає право на включення ПДВ до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з ПДВ, поміж іншим наявність якої під час перевірки Відповідачем не заперечувалась.

Суми ПДВ по зазначеному договору включені Позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, податкові накладні отримані від «ПП «Ново-Ком»відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, що також вбачається з Акту перевірки.

Статтею 1 Закону України № 996-ХІV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон №996) визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, судом встановлено, що Позивачем було виконано всі зобов'язання за договорами: отримано товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, отже договір укладений Позивачем з метою використання зазначених послуг у власній господарській діяльності, а податкові, видаткові накладні, виписані ПП «Ново-Ком»містять всі необхідні реквізити, передбачені п.2 №996, підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 ПК України. Вищевикладене свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Зазначені обставини представником Відповідача у судовому засіданні спростовані не були. При цьому, жодних зауважень з приводу наданих Позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання Позивачем умов господарського договору з ПП «Ново-Ком»Відповідач не зазначив, до суду не надав.

В свою чергу, обґрунтовуючи відсутність фактичного отримання Позивачем товару за договором, укладеними з ПП «Ново-Ком», Відповідач врахував інформацію, що надійшла від Алчевської ОДПІ Луганської ДПС та акт перевірки Алчевської ОДПІ Луганської ДПС № 315/231-36917481 від 10.02.2012 року стосовно того, що у зв'язку з відсутністю у платника податків ПП «Ново-Ком»необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, фахівців, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням (ч.1 ст.203, ч.1 ст.ст. 207, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України)) правочини, укладені з контрагентами, постачальниками та покупцями мають ознаки нікчемності (а.с.194-207).

Разом з тим, чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, представник Відповідача у судовому засіданні також не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між Позивачем та його контрагентом. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури. Таким чином, посилання ДПІ у м. Іллічівську на той факт, що у ПП «Ново-Ком»відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, судом не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Окрім цього, посилання Відповідача на те, що господарські операції за вищевказаним договором мають «безтоварний»характер, а сам договір, укладений між Позивачем та ПП «Ново-Ком»є нікчемною угодою та не спричиняє реального настання правових наслідків, суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 3 Господарського кодексу України (далі -ГК України) визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договір поставки укладений у письмовій формі, виконання вказаного договору та здійснення господарських операцій підтверджується відповідною видатковою накладною та податковою накладною, а тому суд робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст.3 ГК України.

Таким чином укладена угода відповідає загальним вимогам, встановленим ЦК України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку договір поставки, як вже зазначалося вище відповідає вимогам ст.203 ЦК України, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також даний договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення Позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали ПДВ, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Факти відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»вважаються встановленими за наявності відповідного запису про проведення такої реєстраційної дії в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом встановлено, що ПП «Ново-Ком»на час здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100289881.

Таким чином, і Позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася Відповідачем.

В Акті перевірки робиться висновок про те, що Позивач на перевірку не надав документів, які б підтвердили факт перевезення товару від продавця до покупця, а саме: товарно-транспортні накладні.

Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. При цьому в розумінні даного Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 4 Закону №996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою -операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Визначення товарно-транспортної накладної наведено в п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року (далі -Правила), відповідно до яких товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 2.1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.

Відповідно ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Органи податкової служби не відносяться до органів, які мають такі повноваження. Крім того, вказаним Законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Згідно з Правилами, товарно-транспортна документація -комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Тобто, товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Іншим документом, на підставі якого здійснюється перевезення та оприбуткування товару є документ, що свідчить про передавання товару від продавця до покупця. У договорах, укладених між Позивачем та його контрагентом зазначено, що моментом передачі товару продавцем та прийомом товару покупцем вважаються видаткові накладні, які були складені сторонами.

Видаткова накладна -це універсальний документ за допомогою якого користувач може здійснити реалізацію готової продукції та товарів, матеріалів та основних засобів, відвантажити товари на комісію та надати послуги.

Також, згідно з умовами даних договорів, обов'язок по доставці товару покладався на продавця.

Доводи Відповідача щодо відсутності у Позивача товарно-транспортних накладних не є підставою вважати, що угоди не відбувались, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язку саме покупця, на якого не покладено обов'язку транспортувати вказаний товар, зберігати дані товарно-транспортні накладні. Відсутність таких документів у господарських операціях може бути прийнята судом як доказ недійсності угоди лише у випадку, якщо податковий орган доведе суду наявність наміру в обох сторін на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. В свою чергу, судом встановлено, що угоди, укладені між Позивачем та його контрагентом в судовому порядку недійсними не визнавались.

З аналізу вищезазначеного, суд дійшов висновку, що дорожні документи на товар є обов'язковими для водіїв на шляху переміщення товарів та бухгалтерської звітності постачальника, а не покупця товару та мають бути наявні у водія з моменту списання товару зі складу постачальника, в момент перевезення та є необхідним документом в бухгалтерській звітності постачальника для включення ним до валових витрат, витрати на транспортування товару. У разі необхідності екземпляр товарно-транспортної накладної надається постачальником покупцю на вимогу останнього. Виходячи з умов договору така необхідність була відсутня, оскільки відповідно п.3.4 цього договору передбачено, що продавець надає покупцеві видаткову та податкову накладну.

Під час розгляду справи, судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним. Суд зазначає, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на додану вартість, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що видаткова накладна, податкова накладна, які видані Позивачу його контрагентом, а також інші первинні документи, фіксують факт здійснення господарської операції, а саме факт поставки товару на адресу Позивача. Разом з тим, Позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами факт оприбуткування, отриманого від контрагента-постачальника товару для подальшого використання його у господарській діяльності.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між Позивачем та вказаним постачальником, та зв'язок між фактом придбання Позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання Позивачем товару у ПП «Ново-Ком», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Наявність у платника податку (Позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

При цьому, враховуючи зміст положень ПК України, слід зазначити, що надана податкова накладна є таким документом, що підтверджує проведення господарської операції, оскільки містить відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності, провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у податковій накладній відомостей про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Підстав для висновку про те, що Позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ в межах виконання угоди, яка суперечить вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемною, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Виходячи з норм законодавства, чинного на час формування Позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Ново-Ком», слід зазначити, що законодавство не зобов'язує Позивача перевіряти сплату контрагентами податків; несплата ПДВ постачальниками товару не впливає на право Позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ при придбанні товару, оскільки ПК України не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до Державного бюджету. З викладеного вбачається, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону; сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Незважаючи на це, Відповідачем право Позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від його контрагентів. Невиконання такими особами своїх зобов'язань, тягне негативні наслідки саме для цих осіб.

Суд вважає, що Відповідачем не враховано принципу індивідуалізації зобов'язань та відповідальності, відповідно до якого кожен суб'єкт має виконувати свої обов'язки, відповідати за скоєне економічне правопорушення за наявності складу такого порушення (об'єктивної та суб'єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності цього суб'єкта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки акту перевірки про порушення Позивачем вимог пп.«а»п.198.1. п.198.2, п.198. 3 п.198.6 ст.198 ПК України, які полягають в тому, що ТОВ «ЦПМ «Авант»документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «Ново-Ком»за період з 01.05.2011 року по 30.05.2011 року на суму ПДВ 13 333,34 грн., що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет за травень 2011 року у розмірі 13 333,34 грн., є безпідставними і зробленими при довільному тлумаченні положень наведених норм, без дослідження фактичних обставини, пов'язаних з постачанням товару. Суд дійшов до висновку, що Позивачем у відповідності до вимог ПК України віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємством, що на момент здійснення господарської діяльності мало статус платника ПДВ.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування Позивачу грошового зобов'язання з ПДВ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що Позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр підготовки моряків «Авант» до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дії та бездіяльність, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби № 248 від 23.07.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», згідно з яким вирішено провести перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр підготовки моряків «Авант» з питань взаємовідносин з ПП «Ново-Ком» за період травень 2011 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр підготовки моряків «Авант» з питань взаємовідносин з ПП «Ново-Ком» за період травень 2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби від 13.08.2012 року № 0001402200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр підготовки моряків «Авант» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів в розмірі 13334,00 гривень, у тому числі за основним платежем 13333,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 гривню.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

04 грудня 2012 року

.