№ 28044345, 11.12.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/5996/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпія»до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008322301 від 14.05.2012р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпія»звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008322301 від 14.05.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки перевіряючого органу, викладені в акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення є лише припущеннями,оскільки не ґрунтуються на первинних документах, не підтверджені допустимими та достатніми доказами та мають посилання лише на відсутність інформації чи не встановлення деяких даних стосовно контрагента-постачальника позивача та його посадової особи. Представник позивача зазначив, що в ході перевірки взагалі не перевірявся та не встановлювався порядок й процес купівлі-продажу, поставки товару, відвантаження та перевезення товару, який був предметом угоди укладеної між позивачем та ТОВ «Флорена плюс». Тобто, представник позивача вважає, що всі висновки, викладені в акті перевірки щодо сумнівності та фіктивності зазначеної угоди та завищення позивачем податкового кредиту не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, натомість позивачем надано належним чином оформлені на виконання зазначеного договору первинні документи, які є дійсними та відповідають законодавству. Окрім того, представник позивача зазначив, що діючим законодавством не передбачено обов'язку перевіряти та контролювати господарську діяльнстіь своїх контрагентів, декларування та сплату ними податків, наявність у них достатньої кількості складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів та правових підстав прийняття на роботу та призначення на керівні посади іноземців, отримання такими іноземцями дозволу на працевлаштування та реєстрацію їх на території України. На момент укладення угоди з ТОВ «Флорена плюс», контрагент позивача був зареєстрований, мав свідоцтво платника ПДВ, а відсутність у податкового органу інформації щодо наявності у директора ТОВ «Флорена плюс» ОСОБА_1 дозволу на працевлаштування не впливає на його здатність укладати та виконувати правочини, окрім того доказів відсутності дозволу на використання праці громадянина Росії ОСОБА_1 у період вчинення правочину з позивачем, ДПІ не наводиться.

Таким чином, позивач вважає, оскільки, правочин укладений позивачем з постачальником TOB «Флорена-плюс»за перевіряємий в акті перевірки період до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку, то дії ДПІ, які полягають у визнанні в акті перевірки цього правочину фіктивним та укладання без мети настання реальних наслідків, виходять за межі повноважень визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та містять ознаки перевищення владних повноважень, що, в свою чергу, є підставою для визнання протиправним прийнятого на підставі такого акту перевірки податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні, зазначивши, що з урахуванням висновку ВПМ ДПІ у Малиновському районі, пояснень директора підприємства ТОВ «Олімпія», акту ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено, що в порушення п. 198.3, п. 198.6 Податкового кодексу України ТОВ «Олімпія»завищено суму податкового кредиту всього на 31 410 грн., в т.ч. за рахунок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по контрагенту ТОВ «Флорена плюс»у червні 2011р. та липні 2011 р, в зв'язку з чим, занижено суму ПДВ за червень 2011р. на 15500 грн., за липень 2011р. на 15910 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступні обставини та факти.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпія»зареєстровано 31.03.2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, номер запису до ЄДР №1 556 120 0000 012902 (а.с.14). Знаходиться на обліку ДПІ у Малиновському районі міста Одеси з 04.04.2002 року (а.с.17).

15.01.2007 року позивач отримав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.18).

Згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області АА №579934 основними видами діяльності ТОВ «Олімпія»є виробництво мясних продуктів (10.13), оптова торгівля м'ясом та мясними продуктами (46.32).

На підставі наказу №292 від 05.04.2012р. посадовою особою ДПІ у Малиновському районі міста Одеси згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75,п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведно документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Олімпія» щодо правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Флорена плюс» за червень, липень 2011 року».

За наслідками зазначеної перевірки складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Олімпія» щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Флорена-плюс» за червень, липень 2011 року»№ 86/22-213/31841853/575 від 26.04.2012р., відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п.198.2, 198.3,п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ТОВ «Олімпія»занижено суму ПДВ всього на 31410 грн., в т.ч. за червень 2011 року на 15500грн., за липень 2011 року на 15910грн.;

- ч. 1 ст. 203,ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ТОВ «Олімпія»з ТОВ «Флорена плюс»у червні та липні 2011 року (а.с.22-28).

04.05.2012р. позивачем надано заперечення на акт перевірки. Згідно відповіді на заперечення №8374/22-109/1-04 від 10.05.2012 року, висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення (а.с.30-35).

На підставі вищенаведеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0008322301 від 14.05.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 39 366 грн. (а.с.21).

Позивач надав скарги на зазначене податкове повідомлення-рішення до ДПС Одеської області та ДПС України, які рішеннями ДПС в Одеській області №19100/10/10-2007 від 20.07.2012р. та ДПС України №30/7 від 30.07.2012р. залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення-без змін.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати його протиправним та скасувати.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0008322301 від 14.05.2012р. є порушення позивачем п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням

послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до пп. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Перевіркою встановлено, що постачальником ТОВ «Олімпія» у перевіряємий період було ТОВ «Флорена-плюс».

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Флорена-плюс»до складу податкового кредиту за червень 2011 року у сумі 28136 грн., липень 2011 року на суму 19 175 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.7 вказаної статті податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

ТОВ «Олімпія»включило суми ПДВ за зазначеними податковими накладними до податкового кредиту, що відображено у декларацяхї з ПДВ за червень, липень 2011 року.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Флорена-плюс»(Постачальник) 24.06.2011р. укладено договір поставки товару №24/11, відповідно до умов якого Постачальник продає, а Покупець купує яловичину, свинину у кількості, по найменуванню і цінах, зазначених у накладних, що виписуються на кожну партію товару.

Відповідно п.п.3.1-3.2 Договору, товар поставляється партіями відповідно до замовлення Покупця, в якому зазначається асортимент, кількість товару, ціна поставки. Поставка здійснюється шляхом самовивозу Покупцем зі складу Постачальника (а.с. 54-56).

На виконання умов договору ТОВ «Олімпія»отримало податкові накладні № 244 від 24.06.2011р., №228 від 22.07.2011р.(а.с.63, 80).

Суми ПДВ за податковими накладними №№244, 228 включені позивачем до податкового кредиту у червні в сумі 28136 грн., в липні 2011 року в сумі 19 175 грн. та відображені в реєстрі отриманих податкових накладних (а.с. 71-78, 88-96).

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Позивач зазначає, що факт виконання робіт за зазначеним договором підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом первинними документами, а саме: податковими накладними № 244 від 24.06.2011р., №228 від 22.07.2011р.; видатковими накладними №240604 від 24.06.2012р., №РН-220708 від 22.07.2011р. ТТН від 24.06.2011р., 22.07.2011р. з подорожними листами вантажного автомобіля; попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції №КА-0000538 від 22.07.2011р., №КА-0000537 від 22.07.2011р., №КА-0000536 від 22.07.2011р., №КА-0000538 від 22.07.2011р., №КА-0000428 від 24.06.2011р; №КА-0000423 від 24.06.2011р.; №КА-0000421 від 24.06.2011р. та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 за липень 2011 року, з 01.06.2011р. по 14.09.2011р. (а.с.62-70, 79-87, 97-98).

Позивач здійснив оплату товару за зазначеним Договором, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.99-100).

Окрім того, ТОВ «Олімпія»надано договори оренди нежитлових будівель №06/10 від 06.01.2010 року, від 30.04.2011 року, відомість розподілу основних засобів по групам та визначення строку корисного використання основних засобів з 01 квітня 2011 року, інвентаризаційний опис основних засобів на 01 квітня 2011 року, рахунок №601 від 24.04.2007 року на купівлю автомобілю ГАЗ -32213-414 та податкову накладну №1575/2 від 26.04.2007 року (а.с.101-109).

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання за договорами, а саме: прийнято товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, позивачем надано докази наявності власного транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення товару, отже договір укладений позивачем з метою використання зазначених товарів у власній господарській діяльності, а податкові накладні, виписані ТОВ «Флорена-плюс» містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1, 201.7 ст. 201 Кодексу. Вищевикладене свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України, тому податок на додану вартість за вищевказаними податковими накладними в сумі 31 410 грн. правомірно віднесений до складу податкового кредиту за червень, липень 2011 року.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, виконання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відтак, доказуванню підлягають обставини щодо здійснення конкретної господарської операції з постачання послуг чи її відсутності.

В акті перевірки зазначено, що відповідно висновку № 59 від 16.03.12р. ВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, за яким згідно отриманої інформації та копій реєстраційних документів встановлено, що директором та головним бухгалтером TOB «Флорена плюс»є громадянин Російської Федерації, який на території міста Києва та Київської області зареєстрованим не значиться, відомості щодо місцезнаходження вказаної особи на території України відсутні. Підрозділом податкової міліції отримано листи від Київського міського центру зайнятості № 14-581 від 20.01.12р., Київського обласного центру зайнятості № 168/01/12-12 від 24.01.12р., з яких вбачається, що заяв та інших передбачених діючим законодавством документів на отримання дозволів на використання праці громадян Російської Федерації доКиївського міського та обласного центрів зайнятості не надходило, дозволи на використання праці на вказаних іноземців на підприємства, установи та організації міста Києва не оформлювались.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України № 3929-ХИ від 04.02.94р. «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування».

Таким чином, відповідач вважає, що зазначений у реєстраційних документах в якості посадової особи TOB «Флорена плюс»ОСОБА_1 не наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності, оскільки передбаченого Законом для фізичних осіб - нерезидентів дозволу на працевлаштування не отримував.

Суд не погоджується з зазначеними висновками перевіряючого органу, оскільки, як вчабається з договору та виписаних на його виконання первинних документів (податкових, видаткових накладних), останні підписані ОСОБА_1, згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області АА №375542, керівником ТОВ «Флорена-Плюс»є ОСОБА_1, а запити до Київського міського центру зайнятості зроблено стосовно ОСОБА_1 Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено відсутність у особи, якою підписано договір та всі перинні документи (ОСОБА_1) повноважень на підписання документів від імені ТОВ «Флорн плюс».

Відсутність фактичного виконання робіт за договором, укладеними з ТОВ «Флорена-плюс»відповідач обґрунтовує, посилаючись на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №103/22-9/35851839 від 07.03.2012р. «Про неможливість проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Флорена плюс»код за ЄДРПОУ за період з 01.03.2009 року по 29.02.2012 року», яким встановлено, що операції з придбання та реалізації товару TOB "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", код ЄДРПОУ 35851839, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В ході проведення досудового слідства в результаті проведених оперативно-розшукових дій, направлених на встановлення осіб, які мають відношення до реєстрації та подальшої законної діяльності TOB «Флорена Плюс», яке має ознаки фіктивності, зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності та використовується як інструмент мінімізації податкових зобов 'язань. Не встановлені слідством особи створили з метою прикриття незаконної діяльності у період 2010-2012 pp. та підробили документи зазначеного підприємства. Ст.слідчий з ОВС СУДПС у м.Києві підполковник податкової міліції Чапічадзе І.Ю. постановив порушити кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами TOB «Флорена Плюс»з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненим повторно за ч.2 cm. 205 КК України, -порушити кримінальну справу за фактом підроблення документів невстановленими слідством особами TOB «Флорена Плюс», код 35851839, за ч.ч.2-4. ст.358 КК України. З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність TOB "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності TOB "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", фінансово-господарські взаємовідносини між TOB "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Виходячи з вищенаведеного, TOB «Флорена плюс»здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб».

Таким чином, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року, в розумінні ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 - VI із змінами та доповненнями.

Згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, суд робить висновок, що викладені в акті перевірки судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базуються лише на припущеннях та на даних АІС РПП податкового органу, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України при справлянні податків, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочину без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Окрім того, доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

Не було також надано копій податкових повідомлень-рішень, винесених відносно контрагента позивача із доказами узгодження вміщених у них податкових зобов'язань, не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства. Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою як наслідок порушення з боку позивача, не відповідають нормам чинного законодавства.

Згідно із ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Щодо посилання відповідача на нікчемність правочину, з зазначеними висновками суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Недійсність договорів, підписаних від імені однієї із сторін, прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин є оспорюваним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку вищезазначеного договору. Зобов'язання за договором між Позивачем та ТОВ «Флорена-плюс»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи, окрім того Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов'язань чи податкового кредиту у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання на нікчемність правочину є необґрунтованим.

Та, водночас положеннями Податкового кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними податковим органом.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

При цьому суд враховує, що позивач та його контрагент на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ.

З огляду на зазначене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеській області Державної податкової служби №0008322301 від 14.05.2012р. є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпія»підлягають задоволенню.

Розподілити судові витрати відповідно ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпія»до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008322301 від 14.05.2012р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеській області Державної податкової служби №0008322301 від 14.05.2012р.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Cуддя: Г.П.Самойлюк

11 грудня 2012 року

.