Решение № 28011021, 13.12.2012, Сакский горрайонный суд Автономной Республики Крым

Справа № 117/4821/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: О.В. Копичинського

З секретарем: Є.Ф. Кузьменко

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, про визнання права власності на його частку, про стягнення грошової компенсації та судових витрат у справі,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, який згідно ч.2 ст.31 ЦПК України було уточнено вимогами, а.с.32:

1) про визнання спільною сумісною власністю подружжя: автомобіля «КАМАЗ 5511», 1987 року випуску, н/з НОМЕР_1 та будівельних матеріалів і конструктивних елементів, які були використані для будівництва жилого будинку АДРЕСА_1, перелік і вартість яких зазначена в висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30.11.12р. №87;

2) про визнання права власності на 2/3 часток цих будівельних матеріалів і конструктивних елементів;

3) про стягнення грошової компенсації у розмірі, яка відповідає 2/3 часткам вартості даного автомобіля, яка була визначена висновком судової авто-товарознавчої експертизи від 18.09.12р. №31-0568;

4) про стягнення понесених у справі судових витрат.

Позов мотивований тим, що в період зареєстрованого шлюбу вони з відповідачем на спільні кошти купили даний автомобіль і почали будувати жилий будинок, у зв'язку з чим, вона має право на Ѕ частку цього спільного сумісного майна подружжя.

У зв'язку з тим, що на її утриманні знаходяться четверо малолітніх дітей, вона просить відступити від засади рівності часток подружжя і визнати за нею право власності на 2/3 частки цього майна

Але в липні 2012р. відповідач переоформив цей автомобіль на свою сестру, у зв'язку з чим вона просить стягнути з нього грошову компенсацію.

На теперішній час будівництво жилого будинку не завершено, у зв'язку з чим вона має право на 2/3 часток зазначених в судовій експертизі будівельних матеріалів і конструктивних елементів.

У судовому засіданні позивачка підтримали зазначені позовні вимоги, які просила задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що спірний автомобіль йому купили його батьки, у зв'язку з чим він і переоформив його в липні 2012р. на сестру, а жилий будинок будується на його кошти, в якому він добровільно надав у користування жилі кімнати своїм дітям.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість задовольнити позов лише частково з наступних підстав.

З пояснень сторін і матеріалів справи судом встановлено, що з 24.11.1997р. по 20.08.12р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, а.с.7,90.

В період шлюбу був куплений автомобіль «КАМАЗ 5511», 1987 року випуску, н/з НОМЕР_1, який було зареєстровано на ім'я відповідача, а.с.12,39, а також на земельній ділянці, що надана відповідачу для будівництва і обслуговування жилого будинку рішенням 16 сесії 24 скликання Вересеєвської сільради Сакського р-ну АРК. від 25.03.04р. №91, а.с.35, почалося будівництво жилого будинку АДРЕСА_1, яке на теперішній час не завершено, що зазначено в висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30.11.12р. №87, а.с.70.

Відповідач не надав жодних доказів своїм запереченням стосовно того, що позивачка не має права на зазначене майно, чим не виконав вимоги ст.ст.10,58,59 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Судом таких доказів не встановлено при розгляді справи.

Так згідно ч.3 ст.331 ЦК України - до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які використані в процесі цього будівництва.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в ч.3 п.9 постанови від 04.10.91р. №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» - при неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за дружиною забудовника на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку.

У зв'язку з цим у справі було проведено судову будівельно-технічну експертизу від 30.11.12р. №87, в якій визначені найменування і вартість будівельних матеріалів і конструктивних елементів, з яких було побудовано жилий будинок АДРЕСА_1, а.с.70.

Суд вважає за можливе прийняти до уваги зазначену експертизу і покласти її в основу судового рішення тому, що вона відповідає встановленим в суді обставинам будівництва спірного жилого будинку, матеріалами справи і ніким з сторін не спростовано належними і допустимими доказами.

На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 тому, що відповідно до вимог ч.1 ст.60 СК України і ч.3 ст.368 ЦК України - майно, набуте подружжям під час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У зв'язку з цим кожній стороні належить на праві власності по Ѕ подружній частці зазначеного майна тому, що:

-згідно ст.63 СК України - дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними;

-у відповідності до ч.1 ст.70 цього Кодексу і ч.2 ст.372 ЦК України - у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначеного домовленістю між ними або шлюбним договором;

-відповідно до ст.392 ЦК України - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це оспорюється або не визнається іншою особою.

*

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне припинити право спільної сумісної власності сторін на зазначене в судовій експертизі майно тому, що згідно ч.3 ст.372 ЦК України - у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

*

Відповідно до вимог ст.ст.70,71 СК України і ч.ч.1,2 ст.372 ЦК України - майно, що є у спільній сумісні власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч.2 ст.70 СК України та ч.2 ст.372 ЦК України - при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.30 постанови від 21.12.07р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного сумісного майна подружжя» - при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.

З зазначеного виходить, що питання про відступити від засади рівності часток подружжя може бути вирішено лише при розгляді вимог про поділ майна в натурі.

Але позивачка не заявляла позовних вимог щодо поділу в натурі спірного автомобіля та будівельних матеріалів і конструктивних елементів, які були використані для будівництва жилого будинку АДРЕСА_1, а лише заявила позов про визначення часток майна з відступом від засади рівності часток подружжя, у зв'язку з чим, визнати за нею право власності на 2/3 частки майна з урахуванням інтересів малолітніх дітей, без виділу їх у натурі.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд визнає дані позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

У зв'язку з цим та відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України ці вимоги не підлягають задоволенню.

*

Судом встановлено, що автомобіль «КАМАЗ 5511», 1987 року випуску, н/з НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю сторін.

Але 17.07.12р. відповідач, без відома позивачки, переоформив цей автомобіль на свою сестру, а.с.30,39, чим протиправно порушив право власності позивачки на частку цього автомобіля, яке закріплено в ст.41 Конституції України і ст.321 ЦК України.

Так згідно ч.4 ст.71 СК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.25 постанови від 21.12.07р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поді спільного сумісного майна подружжя» - присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.364 і ч.3 ст.370 ЦК України - присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у справі спільної сумісної власності на майно можливо у випадках, коли виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу).

Згідно ч.1 ст.365 цього Кодексу - право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

На підставі зазначеного вище суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача грошової компенсації замість Ѕ частки позивачки у праві спільної сумісної власності на зазначений автомобіль.

Судом встановлено, що вартість даного автомобіля визначена за висновком судової авто-товарознавчої експертизи від 18.09.12р. №31-0568 і складає 78.970грн., а.с.58.

Суд вважає за можливе прийняти до уваги зазначену експертизу і покласти її в основу судового рішення тому, що вона відповідає встановленим в суді обставинам справи і ніким із сторін не спростовано належними і допустимими доказами.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне:

-стягнути з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію в сумі 39.485грн.00коп., яка складає Ѕ частку від загальної суми вартості спірного автомобіля;

-припинити право спільної сумісної власності сторін на даний автомобіль тому, що згідно ч.3 ст.372 ЦК України - у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

*

Враховуючи зазначене та вимоги ч.1 ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки понесені у справі витрати з оплати судового збору в розмірі, згідно квитанцій, а.с.1,2,23,31, та витрати по оплаті судових експертиз згідно квитанцій, а.с.91.

*

На підставі ст.ст. 60,63,70,71 СК України, ст.ст. 321,331,364,365,368,370,372,392 ЦК України, п. 9 постанови від 04.10.91р. №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», п.п. 25,30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.07р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного сумісного майна подружжя», та керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2:

- автомобіль «КАМАЗ 5511», 1987 року випуску, н/з НОМЕР_1;

- будівельні матеріали і конструктивні елементи, які були використані для будівництва жилого будинку АДРЕСА_1, перелік і вартість яких зазначена в висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2012 року №87.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ подружню частку будівельних матеріалів і конструктивних елементів, які були використані для будівництва жилого будинку АДРЕСА_1, перелік і вартість яких зазначена в висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2012 року №87.

Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на будівельні матеріали і конструктивні елементи, які були використані для будівництва жилого будинку АДРЕСА_1, перелік і вартість яких зазначена в висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2012 року №87.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 39.485грн.00коп., яка складає Ѕ частку від загальної суми вартості автомобіля «КАМАЗ 5511», 1987 року випуску, н/з НОМЕР_1, яка визначена висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2012 року №87.

Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на автомобіль «КАМАЗ 5511», 1987 року випуску, н/з НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені у справі судові витрати загальною сумою в 4.944грн.20коп.

Позов в іншій його частині - залишити без задоволення.

*

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі до Сакського міськрайсуду АР Крим апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Копичинський О. В.