Решение № 27966521, 03.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/13901-2012 03.12.12

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Космос»

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»

про стягнення 15 920,75 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Звєрєв Д. В. - представник за довіреністю

від відповідача: Недотопа М.М. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Космос»заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»заборгованості за Договором транспортного експедирування № М0401 від 04.01.2012 року в сумі 15920,75 грн., в тому числі 12704,23 грн. основного боргу, 2972,80 грн. пені, 243,67 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-53/13901-2012, розгляд справи призначено на 12.11.2012 року.

Представник позивача в судове засідання 12.11.2012 року з'явився та надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про судоустрій України»ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня, а також приймаючи до уваги норми, які встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи до 03.12.2012 року.

В судовому засіданні 03.12.2012 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

В судовому засіданні 03.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОСМОС»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРОМАШ»укладено Договір транспортного експедирування № М0401 від 04.01.2012 року (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору позивач зобов'язався за винагороду та за рахунок відповідача виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Експедитор здійснює надання послуг на підставі письмової Заявки Замовника. Заявка є невід'ємною частино Договору.

04.01.2012 року позивачем від відповідача була отримана Заявка на міжнародне автомобільне перевезення вантажу №0401/12 (надалі - заявка), за маршрутом: Остерхоут (Голландія) - Київ (Україна). Обумовлена вартість перевезення - 1900 євро за курсом НБУ. Вантаж - запчастини.

Міжнародне перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом державний реєстраційний номер АА 5086 КТ під керуванням водія Петрик В. Перевезення вантажу здійснювалось із використанням наступних товаросупровідних документів:

- міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) № 026622;

- рахунку (інвойсу) на вантаж № 146 від 12.01.2012 року.

Перевезення здійснено в повному обсязі, вантаж доставлений своєчасно, претензій з боку відповідача з приводу перевезення не надходило. Документальним підтвердженням перевезення та доставки вантажу є відбитки печатки Львівської митниці та Державної екологічної інспекції Львівської області, а також печатка ТОВ з II «Юромаш»про одержання вантажу, що поставлені на СМR №026622.

Як передбачено п.14 Заявки строк доставки вантажу сторонами погоджено 11.01.2012 року, згідно з п. 15 Заявки, вартість послуг складає 1900 Євро по курсу НБУ.

Відповідно до п. 4.7. Договору платежі за виконані послуги оплачуються відповідачем протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання рахунку від позивача, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача, якщо інше не обумовлено в Заявці.

Відповідно до п. 15 Заявки: оплата здійснюється протягом 5 (п'яти) днів після доставки вантажу в м. Київ.

Відповідач у відзиві на позов факту надання послуг з міжнародного перевезення вантажу по суті не заперечив та не спростував, позивачем надано суду докази часткової оплати відповідачем 7520,57 грн., що також підтверджує визнання відповідачем факту надання послуг з міжнародного перевезення.

Крім того, як зазначив позивач, при митному оформленні вантажу виникли додаткові витрати, пов'язані з оформленням документів, що призвело до додаткових витрат позивача в розмірі 55 євро, які відповідно до п. 4.5. Договору відшкодовуються позивачу відповідачем.

Позивач пояснив, що вищезазначені додаткові витрати підтверджуються квитанцією відправника на суму 55 євро і дану суму включено в рахунок №146.

Таким чином, за твердженням позивача, фактична вартість наданих позивачем послуг склала 1955 євро, що за курсом НБУ на 05.01.2012 року складало 20224,85 грн.

Позивач повідомив суду, що вантаж був доставлений в м. Київ 09.01.2012 року (без прострочення), оригінали міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №026622, квитанція щодо додаткових витрат, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 146 від 12.01.2012 року, податкової накладної та рахунку-фактури № 146 від 12.01.2012 року на суму 20224,85 грн. направлені на адресу відповідача поштою рекомендованим листом, які відповідач отримав 30.01.2012 року, що підтверджується копією бланку поштового повідомлення, в якому є відмітка про вручення (одержувач Ткаченко).

Також, позивач повідомив суду, що відповідач не повернув підписаний Акт виконаних робіт, однак відповідно до п. 3.1.6. Договору передбачено, що якщо відповідач не підпише Акт виконаних робіт протягом 3 (трьох) днів з дня отримання, послуги позивача вважаються належним чином виконані та прийняті відповідачем незалежно від того чи підписаний Акт виконаних робіт.

Як вбачається з наданих позивачем документів, відповідна сума додаткових витрат була ним включена як до рахунку-фактури № 146 від 12.01.2012 року, так і до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 146 від 12.01.2012 року.

Відповідач оплатив рахунок №146 від 12.01.2012 року частково, а саме, в сумі 7520,57 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача решти несплаченої суми 12704,28 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 31 від 27.02.2012 року, яка залишена відповідачем без задоволення.

В силу ст. 929 Цивільного кодексу України одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору транспортного експедирування, згідно якого, в силу статті 929 Цивільного кодексу України одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наявних у справі доказів підтверджено факт виконання позивачем для відповідача послуг, передбачених Заявкою № 0401/12 від 04.01.2011 року, вартість яких складає 1900 Євро, що за курсом НБУ на 05.01.2012 року (як визначено позивачем в позові) складає 19655,86 грн., що відповідачем в ході розгляду спору по суті не заперечувалось та не спростовано, з яких відповідачем сплачено 7520,57 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті наданих експедиторських послуг, передбачених Заявкою № 0401/12 від 04.01.2011 року, складає 12135,29 грн., доказів сплати яких відповідачем суду не надано.

Як вбачається з викладених у позові обставин та пояснень позивача, витрати в сумі 55 Євро (відповідно за курсом НБУ на 05.01.2012 року становить 568,98 грн.) є додатковими витратами, пов'язаним з виконанням Договору.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону «Про транспортно-експедиційну діяльність»клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Крім того, згідно з п. 4.5 Договору передбачено, що в плату Експедитору не включаються витрати Експедитора на оплату послуг третіх осіб, залучених Експедитором для виконання даного Договору, на оплату обов'язкових платежі, які ним здійснюються при виконанні Договору. Замовник відшкодовує Експедитору відповідні витрати лише в разі їх документального підтвердження.

В підтвердження додаткових витрат в сумі 55 євро (понад визначені та погоджені в Заявці) позивач надає документ на іноземній мові без перекладу, яким позивач, що стало зрозуміло з пояснень представника позивача, намагається довести додаткові затрати.

Однак, з наданого документу на іноземній мові, переклад якого суду не надано, не можливо встановити які витрати і ким були понесені і пов'язаність таких витрат саме з виконанням спірного Договору.

Таким чином, щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 55,00 євро суд дійшов висновку, що наданий позивачем на підтвердження даної позовної вимоги доказ - єдиний документ на іноземній мові не є належним доказом в підтвердження даної позовної вимоги, інших доказів на підтвердження даної позовної вимоги позивач не надав, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 55,00 євро не доведена належними та допустимими в розумінні ст.ст. 34. 35 Господарського процесуального кодексу України доказами, відтак задоволенню не підлягає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем доведено заборгованість відповідача по оплаті послуг з експедирування в сумі 12135,29 грн. (12704,28 грн. -55 Євро (відповідно за курсом НБУ на 05.01.2012 року становить 568,98 грн.).

Крім того, відповідно до п. 5.5.3 Договору за несплату або несвоєчасну сплату рахунків позивача, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

У зв'язку з простроченням оплати наданих послуг позивач просить стягнути з відповідача 2972,80 грн. пені в розмірі 0,1% від простроченої суми за період з 06.02.2012 року по 27.09.2012 року.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що пеня нарахована на суму боргу з врахуванням 55 Євро додаткових витрат, які за наслідками розгляду спору задоволенню не підлягають. Таким чином, правомірним буде нарахування пені на суму 12135,29 грн.

Враховуючи, що згідно п. 15 Заявки оплата послуг мала бути здійснена протягом 5 днів з моменту доставки вантажу, Акт здачі-приймання робіт та рахунок-фактура отримані відповідачем 30.01.2012 року, нарахування пені з 06.02.2012 року є правомірним, оскільки здійснено після настання прострочки.

Однак, відповідним п. 5.5.3 Договору не передбачено періоду стягнення пені, більшого ніж визначений в п. 6 ст. ст. 231 Господарського кодексу України (шість місяців з моменту прострочки), тому нарахування пені буде правомірним за період з 06.02.2012 року (як заявлено в позові) до 06.08.2012 року.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Таким чином, враховуючи також, що згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ, з відповідача за розрахунком суду підлягає стягненню 917,77 грн. пені.

Також, позивач просить на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 3% річних в сумі 243,67 грн. за період з 06.02.2012 року по 27.09.2012 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що в розрахунку позивача 3% річних нараховані на суму боргу з врахуванням 55 Євро додаткових витрат, які за наслідками розгляду спору задоволенню не підлягають, стягненню підлягає сума 3% річних від встановленої судом суми боргу 12135,29 грн., що за розрахунком суду за наведений в позові період складає 234,39 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»(02160, м. Київ, вул. М.Раскової, 11, літ. А, код ЄДРПОУ 32849408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Космос»(49055, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 129Б, код ЄДРПОУ 20197631) 12135,29 (дванадцять тисяч сто тридцять п'ять гривень двадцять дев'ять копійок) боргу, 917,77 (дев'ятсот сімнадцять гривень сімдесят сім копійок) пені, 234,39 (двісті тридцять чотири гривні тридцять дев'ять копійок) 3% річних та 1343,28 (одну тисячу триста сорок чотири гривні двадцять вісім копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2012

Суддя Грєхова О.А.