Постановление суда № 27947177, 21.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2012 р. м. Київ К-16988/10-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії -Зборівського відділення №6357 Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк»на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.02.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 року по справі №2-а-11714/08 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії -Зборівського відділення №6357 Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк»до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії -Зборівського відділення №6357 Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк»до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000072301/0 від 03.11.2008, №00000072301/1 від 24.11.2008, якими позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 543,00нрн., у тому числі 362,00грн. основного платежу та 181,00грн. штрафними (фінансовими) санкціями, та рішення від 24.11.2008 №7610/8/10-012 про результати розгляду первинної скарги.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.02.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При цьому, суди виходили з того, що Законом України «про податок на додану вартість»не передбачено звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з надання агентських послуг страховику.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 02.04.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 07.04.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.02.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 року, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.п.3.2.3 п.3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт від 23.10.2008 №455-22/02827614. На підставі акту та за результатом адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000072301/0 від 03.11.2008, №00000072301/1 від 24.11.2008, якими позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 543,00нрн., у тому числі 362,00грн. основного платежу та 181,00грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення п.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок не включення до загальної суми, яка підлягає оподаткуванню, суми комерційної винагороди, отриманої позивачем за надання консультаційних послуг для ЗАТ «Страхова компанія «Кредо-класік» згідно Агентського Договору №42-А/12 .

Судами також встановлено, що на підставі Агентського договору №42-А/12, укладеного між ВАТ «Ощадбанк»та ЗАТ «Страхова компанія»Кредо класик»від 03.05.2006 позивач (Агент) зобов'язувався від імені, за рахунок та за дорученням Страховика, вчиняти фактичні дії, в межах території, що визначена умовами цього Договору, які спрямовані на укладення та підписання договорів страхування, визначеними у Додатку №1 до цього Договору, а Страховик зобов'язувався сплачувати Агенту агентську винагород} за надання посередницьких послуг при вчиненні таких дій.

За приписами п.п. 3.2.3 п.3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здіснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових брокерів та страхових агентів.

Разом з тим, у даній справі позивачем не було включено до бази оподаткування податком на додану вартість винагороду, отриману за надання консультаційних послуг для ЗАТ «Страхова компанія»Кредо класик».

З огляду на те, що діяльність позивача не відповідала вимогам ст. 15 Закону України «Про страхування» та п. 1 Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, а Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з надання агентських послуг страховику, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії -Зборівського відділення №6357 Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк»залишити без задоволення, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.02.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв