№ 27944310, 03.12.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року Справа № 5019/1437/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" на рішення господарського суду Рівненської області від 23.10.12р. у справі № 5019/1437/12 (суддя Андрійчук О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р"

про стягнення заборгованості в сумі 221 854,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5019/1437/12 від 23.10.12р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" на користь публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко" 170645,97грн. - основного боргу, 11788,60грн. - пені, 21208,92грн. - інфляційних, 13455,32грн. - 3% річних, 4 341,73грн. - витрат по сплаті судового збору. У задоволенні стягнення 9,32грн. 3% річних відмовлено.

Ухвалою суду повернуто публічному акціонерному товариству "Ковельмолоко" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 94,92грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт поставки товару та заборгованості, а відповідач вказаних обставин не спростував, доказів оплати товару не надав, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 23.10.12р. у справі 5019/1437/12 в частині стягнення пені.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що вказане рішення в частині стягнення 11788,60 грн. пені прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому в зазначеній частині підлягає скасуванню.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомленні належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду-а.с.77,78).

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту.

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 23.10.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №167к/09 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти товари, а покупець приймати їх у власність згідно зі специфікаціями й оплачувати вартість за ціною, що зазначається в специфікації (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.4. договору загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору згідно з накладними.

Відповідно до п. 10.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009 року. Строк дії договору автоматично продовжується на термін один рік, якщо за 30 днів до закінчення його строку дії жодна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити чи припинити його дію.

Позивачем на виконання своїх зобов'язань поставлено відповідачу товару на суму 334612,01 грн., з яких відповідачем оплачено 160 800,00 грн., що стверджується банківськими виписками, а також проведено повернення товару на суму 3166,04грн., що стверджується накладними на повернення та відповідає вимогам п.п. 2.2.-2.4. договору.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 170645,97 грн.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено матеріалами справи та судом першої інстанції, факт поставки товару на суму заборгованості, заявлену позивачем до стягнення, підтверджується видатковими накладними № КМЗ-037074 від 03.12.2009 року на суму 3655,09 грн. (з яких оплачено 852,58грн.), № КМЗ-037119 від 03.12.2009 року на суму 726,30грн., № КМЗ-037146 від 04.12.2009 року на суму 3255,11грн., № КМЗ-037231 від 04.12.2009 року на суму 494,94грн., № КМЗ-037246 від 04.12.2009 року на суму 1398,18грн., № КМЗ-037404 від 05.12.2009 року на суму 5538,23грн., № КМЗ-037439 від 05.12.2009 року на суму 1900,38грн., № КМЗ-037462 від 05.12.2009 року на суму 256,80грн., № КМЗ-037515 від 07.12.2009 року на суму 1205,88грн., № КМЗ-037537 від 07.12.2009 року на суму 1028,52грн., № КМЗ-037571 від 08.12.2009 року на суму 3045,62грн., № КМЗ-037654 від 08.12.2009 року на суму 1591,17грн., № КМЗ-037669 від 08.12.2009 року на суму 2921,22грн., № КМЗ-037790 від 09.12.2009 року на суму 1501,46грн., № КМЗ-037807 від 09.12.009 року на суму 4402,28грн., № КМЗ-037903 від 10.09.2009 року на суму 3606,78грн., № КМЗ-037913 від 10.09.2009 року на суму 1360,01грн., № КМЗ-037955 від 11.09.2009 року на суму 4078,20грн., № КМЗ-038019 від 11.12.2009 року на суму 685,26 грн., № КМЗ-038038 від 11.12.2009 року на суму 1 829,76грн., № КМЗ-038197 від 12.09.2009 року на суму 1 457,22 грн., № КМЗ-038210 від 12.12.2009 року на суму 4 962,99 грн., № КМЗ-038272 від 12.09.2009 року на суму 458,86 грн., № КМЗ-038326 від 14.12.2009 року на суму 1497,00грн., № КМЗ-038339 від 14.12.2009 року на суму 2716,20грн., № КМЗ-038408 від 14.12.2009року на суму 569,40грн., № КМЗ-038381 від 15.12.2009 року на суму 3871,41грн., № КМЗ-038457 від 15.12.2009 року на суму 2332,98грн., № КМЗ-038472 від 15.12.2009 року на суму 3940,80грн., № КМЗ-038593 від 16.12.2009 року на суму 4476,32грн., № КМЗ-038599 від 16.12.2009 року на суму 1141,08грн., № КМЗ-038689 від 17.12.2009 року на суму 1198,68грн., № КМЗ-038703 від 17.12.2009 року на суму 4304,21грн., № КМЗ-038741 від 18.12.2009 року на суму 4577,05грн., № КМЗ-038810 від 18.12.2009 року на суму 4200,85грн., № КМЗ-038837 від 18.12.2009 року на суму 2067,98грн., № КМЗ-038968 від 19.12.2009 року на суму 3 119,10 грн., № КМЗ-038983 від 19.12.2009 року на суму 10 453,60 грн., № КМЗ-039088 від 21.12.2009 року на суму 1 749,82 грн., № КМЗ-039099 від 21.12.2009 року на суму 2 409,30 грн., № КМЗ-039144 від 22.12.2009 року на суму 3 708,53 грн., № КМЗ-039196 від 22.12.2009 року на суму 1 348,28 грн., № КМЗ-039232 від 22.12.2009 року на суму 1 508,09 грн., № КМЗ-039335 від 23.12.2009 року на суму 2 104,79 грн., № КМЗ-039347 від 23.12.2009 року на суму 3 592,94 грн., № КМЗ-039427 від 24.12.2009 року на суму 2 327,18 грн., № КМЗ-039448 від 24.12.2009 року на суму 1 844,64 грн., № КМЗ-039454 від 25.12.2009 року на суму 4 018,97 грн., № КМЗ-039551 від 25.12.2009 року на суму 1 152,12 грн., № КМЗ-039565 від 25.12.2009 року на суму 4 538,21 грн., № КМЗ-039673 від 26.12.2009 року на суму 4 611,88 грн., № КМЗ-039701 від 26.12.2009 року на суму 1 750,82 грн., № КМЗ-039786 від 28.12.2009 року на суму 4 304,41 грн., № КМЗ-039844 від 28.12.2009 року на суму 1 154,28 грн., № КМЗ-039852 від 29.12.2009 року на суму 6 530,64 грн., № КМЗ-039895 від 29.12.2009 року на суму 6 825,56 грн., № КМЗ-039897 від 29.12.2009 року на суму 1 380,89 грн., № КМЗ-040014 від 30.12.2009 року на суму 3 186,22 грн., № КМЗ-040034 від 30.12.2009 року на суму 1 350,82 грн., № КМЗ-040085 від 31.12.2009 року на суму 5 241,53 грн., № КМЗ-040086 від 31.12.2009 року на суму 3 031,71 грн.

Проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог накладні, суд першої інстанції встановив, що в реквізитах частини з них міститься посилання на договір КМЗ-000236 від 18.01.2009 року.

Згідно з письмовими поясненнями позивача щодо умови продажу, відповідно до якої здійснювалася поставка товару за вказаними видатковими накладними, то договір КМЗ-000236 від 18.01.2009 року між сторонами не укладався, а помилка в номері договору зумовлена збоями в програмі 1 С, яка самостійно виправляла номер договору.

У силу вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду. Ці дані, зокрема встановлюються письмовими доказами, поясненнями сторін.

Місцевий суд, беручи до уваги пояснення представника позивача, матеріали справи в їх сукупності (видаткові накладні, накладні на повернення товару), а також те, що дата договору КМЗ-000236 співпадає з датою договору № 167к/09 - 18.01.2009 року, дійшов вірного висновку, що поставка здійснювалася відповідно до укладеного між сторонами договору поставки.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що покупець проводить оплату товару з відтермінуванням протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Усупереч наведеному відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого товару в повному обсязі та в строки, визначені умовами договору, не виконав, розмір заборгованості становить 170 645,97 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 170 645,97 грн.

Крім того, позивачем нараховано пеню в розмірі 11 788,60 грн. за період з 15.01.2010 року по 17.05.2010 року.

Право позивача на нарахування пені передбачене протоколом розбіжностей, підписаним сторонами 18.01.2009 року, згідно з п. 6.8. якого у випадку не виконання покупцем строків, передбачених п.п. 2.1. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції за кожен день прострочення з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для її стягнення у заявленому розмірі.

Апелянтом, наведені доводи стосовно порушення порядку нарахування позивачем пені та як наслідок стягнення такого розміру судом, не підтвердилися у судовому засіданні, та спростовуються вищевикладеним.

Також позивачем відповідно до п. 6.8. протоколу розбіжностей та ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в розмірі 13 464,64 грн. та інфляційних в розмірі 21 208,92 грн.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних та 3% річних, суд встановив, що розмір перших становить 21 330,74 грн. (заявлений - 21 208,92 грн.), а других - 13 455,32 грн. (заявлений - 13 464,64 грн.).

Щодо інфляційних, то останні, виходячи із права особи самостійно визначити розмір позовних вимог, а також враховуючи те, що заявлені позивачем інфляційні не перевищують дійсного розмір, що підлягає до стягнення, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх стягнення у повному обсязі.

Стосовно вимог в частині 3% річних, то останні підлягають частковому задоволенню в сумі 13 455,32 грн.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт поставки товару та заборгованості, а відповідач вказаних обставин не спростував, доказів оплати товару не надав, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача.

Оскільки позивачем зменшено розмір позовних вимог (з 221 854,01 грн. до 217 108,13 грн.), то місцевим судом підставно повернено позивачу судовий збір в розмірі 94,92 грн. (4 437,08 грн. - 4 342,16 грн.).

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 23.10.12 р. у справі №5019/1437/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" - без задоволення.

Справу №5019/1437/12 повернути господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.