№ 27919780, 07.12.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2012 р. № 2а-9400/12/1370

16 год. 05 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий - суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання Ячмінська Я.О.

від позивача Цідило П.Я.

від відповідача Коцопей О.Т., Дрозд Л.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сокальської виправної колонії управління Державної Пенітенціарної служби України у Львівській області №47 до Червоноградської об'єднаної Державної фінансової інспекції про визнання частково недійсною вимоги від 20.08.2012 року №23-15/1360.

Обставини справи.

Позивач, Сокальська виправна колонія управління Державної Пенітенціарної служби України у Львівській області №47, звернувся 02.11.12р. до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання вимоги Червоноградської об'єднаної державної фінансової інспекції від 20.08.2012 №23-15/1360 недійсною в частині що стосується виплати надбавок та доплат до посадових окладів та тарифних ставок за безперервну роботу працівникам, які не мають спеціальних військових звань рядового чи начальницького складу;

- визнання неправомірними дій відповідача при складанні вимоги та неприйнятті до уваги обґрунтованих та правомірних заперечень;

- визнання незаконною вимоги в частині внесених до неї недостовірних та незаконних відомостей про відшкодування 17468,70 грн. зайво виплачених коштів з осіб, які їх отримували безпідставно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», оскільки позивач керувався Інструкцією про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №98 від 24.05.2000 року

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили повністю з тих підстав, що позивач не мав права керуватися Інструкцією про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи, оскільки наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 року №98 не пройшов державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України, просять у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, всебічно і повно оцінив подані докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та

в с т а н о в и в:

Відповідачем з 03.05.2012 року по 16.07.2012 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності у Сокальській виправній колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області №47 за період з 01.01.2010р. по 01.05.2012р., про що 16.07.2012 р. складено акт №23-38/18 (а.с.36-48).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта відповідачем направлено позивачу вимогу №23-15/1360 від 20.08.2012 року (а.с.16-20), у якій серед іншого відповідач вимагає від позивача забезпечити відшкодування 17468,70 грн. зайво виплачених коштів з осіб, які їх отримували безпідставно.

Підставою направлення вказаної вимоги є встановлені відповідачем нарахування та виплата позивачем надбавки за безперервну роботу працівникам, які не мають спеціальних військових звань рядового і начальницького складу (вільнонайманим працівникам) Сокальської виправної колонії №47 за період 01.01.2010 по 01.06.2010 з порушенням вимог чинного законодавства, що призвело до зайвого нарахування та виплати зазначеної надбавки в загальній сумі 13047,83 грн. та відповідно зайвого нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів в сумі 4420,87 гривень.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно акта ревізії, ревізією правильності нарахування та виплати надбавок та доплат до посадових окладів та тарифних ставок встановлено, що працівникам, які не мають спеціальних військових звань рядового і начальницького складу посадові оклади (тарифні ставки), доплати та надбавки нараховуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»(далі Постанова №1298) та наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 11.11.2005 №184 «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу»(далі наказ №184) із змінами. Зазначеними нормативними документами надбавка за безперервну роботу вказаним працівникам не передбачена.

Однак, працівникам Сокальської виправної колонії №47, які не мають спеціальних військових звань рядового і начальницького складу і яким посадові оклади (тарифні ставки) встановлено відповідно до вищевказаних нормативних документів, протягом періоду 01.01.2010 по 01.06.2010 проводилось нарахування та виплата надбавки за безперервну роботу.

Спір між сторонами виник щодо правомірності встановлення надбавки за безперервну роботу працівникам позивача, яка нараховувалась та виплачувалась на підставі наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань за №98 від 24.05.2000 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів ДКВС».

Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади»за №493/92 від 03.10.1992 р. визначено, що з 01.01.1993 р. нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Разом із тим, вищевказаний наказ у встановленому чинним законодавством не зареєстрований.

Оскільки зазначений наказ, на підставі якого працівникам позивача здійснювалась виплата надбавки за безперервну роботу, у Міністерстві юстиції України зареєстрований не був та не набув законної сили, нарахування і виплата вказаної надбавки є безпідставними.

Згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України за №1294 від 07.11.2007 р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», умови оплати праці державних службовців та інших працівників бюджетної сфери визначаються відповідно до умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, установ, закладів та організацій відповідних галузей бюджетної сфери.

Кабінетом Міністрів України 09.03.2006 р. прийнята постанова за №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», якою передбачено здійснення виплати надбавок за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання «заслужений».

Оскільки вказаною постановою Кабінету Міністрів України не передбачено збільшення посадових окладів, у тому числі за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими, і за роботу у кримінально-виконавчих установах закритого типу, відповідач правомірно вимагає від позивача відшкодування коштів надмірного нарахування зазначеної надбавки.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що порушення прав позивача є надуманим та таким, що не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки позивачем при поданні позовної заяви не сплачено судовий збір і в матеріалах справи відсутні докази неможливості його сплати, з позивача відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути до Державного бюджету України судовий збір в сумі 32,19 грн.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Сокальської виправної колонії управління Державної Пенітенціарної служби України у Львівській області №47 (Львівська область Сокальський район смт. Жвирка, ЄДРПОУ 08563949 в користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 32,19 грн.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 07.12.2012 року о 17:00 год.

Суддя Коморний О.І.