№ 2791237, 20.01.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2009 р.

№ Б11/265-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Короткевича О.Є.

суддів:

Катеринчук Л. Й., Хандуріна М.І.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

на постанову

господарського суду Київської області від 24.09.2008 року

у справі

№ Б11/265-08 господарського суду Київської області

за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Діловий партнер"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранса"

про

Банкрутство

За участю представників учасників судового провадження:

від заявника

Не з'явився

від боржника

Не з'явився

від скаржника

Діанов О. І. Дов. від 08.01.09 року №7/9/10-036;

Колодій О. М. дов. від 23.06.2008 року №1347/9/10-036

В С Т А Н О В И В :

01 вересня 2008 року господарським судом Київської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Діловий партнер" порушено провадження у справі №Б11/265-08 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранса", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю " Ранса".

Постановою господарського суду Київської області від 24 вересня 2008 року (суддя Мальована Л. Я.) в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визнано Товариство з обмеженою відповідальністю " Ранса " код 33764535 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі №Б11/265-08 по відношенню до банкрута з майновими вимогами в розмірі 19 700 грн., призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Діловий партнер" та зобов'язано останього надати суду звіт про проведену роботу по ліквідації підприємства-банкрута та ліквідаційний баланс та подати до офіційного друкованого органу у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови оголошення про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю " Ранса " та відкриття ліквідаційної процедури у справі №Б11/265-08.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 24 вересня 2008 року про відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю " Ранса " банкрутом, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесені постанови, а саме ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 34 ГПК України та ст. 17-19 Закону України "Про порядок реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25 грудня 2008 року прийнято касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову господарського суду Київської області від 24 вересня 2008 року до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

За правилами статті 52 закону підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і вразі їх сукупності.

В постанові господарський суд Київської області зазначив, що вимоги заявника про визнання банкрутом відсутнього боржника Товариства з обмеженою відповідальністю " Ранса " в зв'язку з неспроможністю виконати грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх сплати, підлягають задоволенню.

Проте даний висновок є передчасним, не ґрунтується на законодавстві та не підтверджується матеріали справи.

Відповідно до п. 8.2.2 Наказу Державної податкової адміністрації від 19.02.1998, № 80 "Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)" за рішенням керівника органу державної податкової служби перевірка не проводиться, якщо за відсутності податкового боргу платник податків не подає податкових декларацій (розрахунків, звітів) протягом 1095 календарних днів, що передують даті одержання органом державної податкової служби документів (відомостей), зазначених у цьому пункті, та стосовно нього використана інформація від фінансових установ, митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності з моменту подання останньої звітності, та платник податків не знаходиться за зареєстрованим місцезнаходженням (місцем проживання) і неможливість встановлення фактичного місцезнаходження платника податків підтверджена підрозділами податкової міліції.

Окрім того, відповідно до статті 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором (п.7 ст.19 Закону).

В постанові господарського суду Київської області від 24 вересня 2008 року зазначено, що згідно акту (складеного за підписом директора та юрисконсульта Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Діловий партнер") від 26.06.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Ранса " код 33764535 за юридичною адресою не знаходиться. Також незнаходження боржника з юридичною адресою, як зазначено в постанові підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Однак в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23 вересня 2008 року (т. 1 а. с. 39-43) в якому зазначено, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранса" являється Київська обл., Вишгородський р-н, с. Катюжанка, вул. Кичигіна, 5 А.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

При винесення вказаної постанови судом не було взято до уваги зазначені вище положення чинного законодавства та належним чином не з'ясовано підстав для порушення провадження у справі про банкрутство та визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранса", оскільки ініціюючим кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Діловий партнер" не подано відповідних документів, які б підтверджували відсутність боржника за його місцезнаходженням, неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно законодавства податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, які свідчили б про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції визнано боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону за відсутності належних правових підстав, чим істотно порушено норми чинного законодавства.

За таких обставин постанова господарського суду Київської області від 24 вересня 2008 року про відкриття ліквідаційної процедури у справі та визнання боржника банкрутом не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст.111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1).

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

В контексті викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає за необхідне, постанову господарського Київської області від 24 вересня 2008 року у справі №Б11/265-08 скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду Київської області.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, дослідити наявність обставин відсутності боржника та припинення ним господарської діяльності для ведення провадження у справі за спрощеною процедурою відповідно до статті 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, застосовуючи принципи оцінки доказів за їх належністю та допустимістю.

Керуючись ст. ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, ст. ст. 34, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції Вишгородському районі Київської області на постанову господарського суду Київської області від 24 вересня 2008 року у справі № Б11/265-08 задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Київської області від 24 вересня 2008 року у справі №Б11/265-08 скасувати.

3. Справу передати на розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий О. Є. Короткевич

Судді Л. Й. Катеринчук

М. І. Хандурін