Постановление суда № 27872021, 03.12.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2516/828/12 Провадження № 22-ц/2590/3399/2012 Головуючий у I інстанції - Кучерявець О.М.Категорія - цивільна Доповідач - Губар В. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С.,суддів:Мамонової О.Є., Шемець Н.В.,при секретарі:Рудик І.І., Примачок Ю.О.за участю:ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства „Аграрій" на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Дочірнього підприємства „Аграрій" про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати за землю, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ДП „Аграрій" просить скасувати рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Оскаржуваним рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково. Розірвано договір оренди землі від 08 червня 2005 року, укладений між сторонами, зареєстрований у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 червня 2005 року за № 188. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що справа була розглянута усупереч вимог ч. 1 ст. 169 ЦПК України, оскільки суд мав відкласти розгляд справи. Апелянт наголошує, що позивачем не доведено несплату відповідачем орендної плати, а отже оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях, що суперечить ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Апелянт зазначає, що орендна плата не була виплачена з вини позивача, оскільки останній не повідомив про обраний ним спосіб орендної плати, в той час як договором передбачено два можливі способи оплати оренди ( продукцією чи грошовими коштами), також не повідомив, шляхом переказу чи готівкою в касі він бажає отримати кошти.

Наведені обставини, на думку апелянта, мають ознаки прострочення кредитора, що за змістом ст.ст. 612,613, 614 ЦК України звільняє боржника від відповідальності у вигляді розірвання договору та припинення правовідносин з ним.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив правила ст. 141 ЗК України, за змістом якої право на дострокове припинення дії договору оренди землі виникає тільки в разі систематичного невиконання орендарем свого обов'язку зі сплати орендної плати, а несвоєчасна сплата орендної плати лише за 1 рік, не може вважатись системою.

ДП „Аграрій" вважає, що позивач зловживає своїм правом, створює штучні умови для позбавлення орендаря в подальшому користуватись орендованою земельною ділянкою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 4.10 га, розташованої на території Носівської міської ради, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ЧН № 008769 (а.с. 10).

08 червня 2005 року між ОСОБА_7 та ДП «Аграрій» був укладений договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування для ведення сільськогосподарського виробництва належну позивачеві земельну ділянку строком на 10 років (а.с. 8-9).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди підлягає розірванню у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку по сплаті орендної плати, а вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що на час розгляду справи позивач одержав орендну плату.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Так, ч. 1 ст. 24 вказаного Закону передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Таким чином, зазначене право орендодавця кореспондується обов'язку орендаря щодо своєчасного внесення орендної плати.

Крім того, обов'язок орендаря своєчасно вносити орендну плату передбачений і п.п. 9, 11 договору оренди землі від 08 червня 2005 року, згідно яких орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 2% від вартості земельної ділянки - 598 грн. 86 коп., плата вноситься у натуральній формі продукцією власного виробництва на ринкових цінах у грошовому виразі, орендна плата вноситься до 30 листопада кожного року.

Згідно письмових пояснень позивача, відповідач виплатив їй орендну плату тільки після подання нею позовної заяви, тобто у 2012 році, що свідчить про невиконання умов договору оренди.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст.ст. 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Проте, ДП «Аграрій» не було надано суду першої інстанції та не пред'явлено апеляційному суду належних та допустимих доказів сплати ОСОБА_7 орендної плати за користування належною останній земельною ділянкою вчасно.

Враховуючи те, що своєчасна сплата орендної плати є обов'язком орендаря і цей обов'язок визначений у розділі „Орендна плата" спірного договору, а орендар покладені на нього зобов'язання по виплаті позивачу орендної плати не виконав, виходячи з вимог ст. 32 Закону України „Про оренду землі", 96 ЗК України, а також розділу „Орендна плата" та п. 31 умов Договору, апеляційний суд знаходить, що висновок суду першої інстанції про необхідність розірвання оспорюваного договору оренди є обґрунтованим.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог позивача про стягнення орендної плати, враховуючи, що на час розгляду справи позивач одержав орендну плату, що підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_7

Зважаючи, що чинним земельним законодавства та спірним договором не визначено обов'язок орендодавця додатково повідомляти орендаря про форму розрахунків за умовами укладеного між сторонами договору, апеляційний суд відхиляє як юридично неспроможні посилання апелянта на ст.ст. 612, 613 ЦК України та на те, що у несвоєчасному отриманні орендної плати винен сам позивач і мають місце ознаки прострочення кредитора, оскільки зазначені твердження апелянта у справі не підтверджені ніякими доказами.

Посилання апелянта на порушення судом ст. 141 Земельного кодексу України також не приймаються апеляційним судом, оскільки наведена норма матеріального права спірні правовідносини не регулює. Стаття 141 ЗК України регламентує підстави припинення права користування земельною ділянкою, а не розірвання договору з підстав, передбачених ст. 32 Закону України „Про оренду землі", який для спірних правовідносин є спеціальним.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Сукупність обставин справи приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм надана вірна юридична оцінка. Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст.ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування законного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Аграрій" відхилити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: