№ 27857504, 29.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2831/12 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача -Купрієнка О.В.,

представника відповідача -Гладченко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж - 604»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Спецмонтаж - 604»звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення №0002972320, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню в частині з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угод, укладених позивачем з його контрагентами, які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також помилковість висновків податкового органу щодо безпідставного застосування позивачем податкової пільги на підставі п. 195.15 ст. 195 ПК України.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися у повній мірі.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за підсумками якої складено акт від 10 серпня 2012 р. №1496/22/30731774 та виявлені порушення п. 185.1. ст. 185, п. 186.4. ст. 186., п. 197.15 ст. 197, п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України.

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002972320 від 27 серпня 2012 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 147676,00 грн., з яких 129623,00 грн. основного зобов'язання та 18053,00 -штрафні (фінансові) санкції.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім електромонтажних робіт, щебеню та піску від ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Граньстройінвест», ТОВ «Будівельна компанія «Національ», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «ТПК «Техномашпостач»за угодами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведених перевірок контрагентів позивача виявлено відсутність реальної можливості поставки товарів (робіт, послуг) за відповідними договорами, оскільки відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до ст. 198 названого кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Перевіривши реальність договорів, укладених позивачем із зазначеними вище контрагентами про виконання будівельних робіт, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладених, оформлених контрагентами, з огляду на неможливість проведення таких робіт суб'єктами господарювання.

Також судова колегія зауважує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження проведення розрахунків за такими господарськими операціями, що свідчить про їх нереальний характер та вчинення з метою отримання податкового кредиту по податку на додану вартість.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу щодо безпідставного застосування позивачем податкової пільги по податку на додану вартість, колегія суддів приходить до наступного.

Так, положеннями статті 197 ПК України визначено перелік операцій, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 197.15 названої правової норми, звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Аналізуючи наведену правову норму, колегія суддів приходить до висновку, що саме операції з постачання будівельно-монтажних робіт звільняються від оподаткування.

За таких обставин, покликання податкового органу на те, що податкова пільга встановлена виключно для забудовника, спростовується приписами Податкового кодексу України, оскільки такий не вчиняє операції з постачання будівельно-монтажних робіт, а здійснює постачання житла, що є підставою для отримання пільги відповідно до п.п. 197.1.14 п. 197.1. ст. 197 ПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення -рішення №0002972320 від 27.08.2012 року підлягає скасуванню в частині нарахування грошового зобов'язання у сумі 18240,00 грн.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року скасувати.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення №0002972320 від 27.08.2012 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж - 604»грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18240 (вісімнадцять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп.

У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст постанови складений 04 грудня 2012 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.