№ 27813739, 27.11.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/5374/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання»«Проект Монтаж Наладка»до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання»«Проект Монтаж Наладка»(далі -ТОВ ЕО «Проект Монтаж Наладка») до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Малиновському районі), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008682301, винесене Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби 28.05.2012 року за результатами невиїзної позапланової перевірки ТОВ ЕО «Проект Монтаж Наладка»з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за червень 2011 року, яким було збільшено грошове зобов'язання ТОВ ЕО «Проект Монтаж Наладка»з податку на додану вартість в сумі 96181 грн., в тому числі за основним платежем 96181 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн..

У своєму позові позивач зазначив, що 28.02.2012 року за результатами невиїзної позапланової перевірки позивача з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмаонтаж»за червень 2011 року відповідачем складено акт перевірки № 73/23-214/36820284/98, на підставі якого 28.05.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення, яким збільшено грошове зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 96182 грн.. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому позивач зазначив, що в обґрунтування встановлених порушень відповідач посилався на дані, викладені у податковій звітності ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а також на дані акту, складеному за результатом проведення перевірки зазначеного підприємства. Посилаючись на норми ст. 83 Податкового кодексу України позивач вказав, що чинним законодавством не передбачено можливості використання актів перевірок, складених за результатами проведення перевірки інших платників податків. Необґрунтованим також на думку позивача, є посилання в акті перевірки на наявність ознак нікчемності угод, укладених між скаржником та його контрагентами, зокрема, посилання на норми ст. 228 Цивільного кодексу України. При кваліфікації правочину за вказаною статтею, як вбачається з позову, у першу чергу має враховуватись вина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін, а доказом вини може бути виключно висновок суду, викладений в обвинувальному вироку по кримінальній справі. Також позивач вказує, що наслідком ухилення від сплати податків є відповідальність посадових осіб лише того суб'єкта підприємницької діяльності -платника податків, який винен у такому ухиленні. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, проте, наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податком на додану вартість в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними. Не доведеними належною доказовою базою позивач вважає твердження відповідача щодо відсутності у контрагента основних фондів, складських приміщень тощо, необхідних для здійснення господарської діяльності. Крім того, як зазначає позивач, в акті перевірки відповідачем зроблений висновок про те, що між позивачем та його контрагентом було укладено угоду без наміру настання реальних наслідків, однак відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України ці умови є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а може бути визнаний таким лише у судовому порядку, отже, на думку позивача, в акті викладені суб'єктивні припущення відповідача, не підтверджені відповідними даними. Аналізуючи положення Податкового кодексу України, позивач зазначає, що законодавство не пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що дії ленінської МДПІ у м. Луганськ щодо проведення перевірки та складення акту від 11.11.2011 року № 803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року були визнані протиправними у судовому порядку.

Відповідач надав до суду письмові заперечення (а.с.207-210), в яких зазначив, що за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки позивача було встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2. ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених позивачем з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за червень 2011 року на загальну суму ПДВ у розмірі 96181 грн., які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та є нікчемними; пп. 14.1.36, пп. 14.1. 191, пп. 14.1.202 п. 14.1. ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованих позивачем показників по рядку 10.1 декларацій «придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 %, рядку 17 декларацій «Усього податкового кредиту»в сумі 96181 грн. у червні 2011 року, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 96181 грн.. Відповідач зазначив, що під час проведення ним перевірки позивача ним було використано декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року із додатками, бази даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ні рівні ДПА України, БД «Бест-Звіт», АІС РПП, податкова інформація, отримана із акта перевірки від 11.11.2011 року № 803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, а також надані позивачем на запит копія податкової накладної, копія довідки про вартість виконаних робіт, копія платіжного доручення. В обґрунтування правомірності своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту відповідач посилається на відомості, викладені в акті перевірки його контрагенти, з яких вбачається, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, у нього відсутня матеріальна база, а саме, працівники, будь-які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим. В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Операції з придбання та постачання ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» товарів (робіт, послуг) на адресу підприємств контрагентів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого постачання. Крім того, відповідачем встановлено, що згідно з базою даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»встановлено відхилення задекларованої суми податкового кредиту позивачем у розмірі 96181 грн. та відповідних сум податкових зобов'язань його контрагента.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

ДПІ у Малиновському районі було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ ЕО «Проект Монтаж Наладка»(код ЄДРПОУ 36920284) з питання взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Луганпромстройсантехмонтаж», код за ЄДРПОУ 35554567, за червень 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки від 28.02.2012 року № 73/23-214/36920284-98 (а.с. 16-21).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ ЕО «Проект Монтаж Наладка»ч. 5 ст. 203, ч, 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ТОВ ЕО «Проект Монтаж Наладка»з ТОВ «Луганпромстройсантехмонтаж»за червень 2011 року, на загальну суму ПДВ 96181 грн., які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та є нікчемними; пп. 14.1.36, пп. 14.1. 191, пп. 14.1.202, п. 14.1. ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованих ТОВ ЕО «Проект Монтаж Наладка»показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 %», рядку 17 декларацій «Усього податкового кредиту»в сумі 96181 грн. у червні 2011 року, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 96181 грн., в тому числі у червні 2011 року ПДВ у сумі 96181 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Малиновському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012 року № 0008682301, яким ТОВ ЕО «Проект Монтаж Наладка»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 96182 грн., в тому числі за основним платежем -96181 грн., та за штрафними санкціями -1 грн. (а.с. 25).

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач ініціював процедуру адміністративного оскарження, внаслідок якої жалоби позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін (а.с. 26-32).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається я виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкової декларації з податку на додану вартість, поданої позивачем за червень 2011 року (а.с. 118-120 ), до складу податкового кредиту з ПДВ у червні 2011 року позивачем віднесено суму ПДВ у розмірі 96180,79 грн., сплачену ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», інн 355545612365 (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 2502903 від 12.09.2010 року № 100300076) (а.с. 71).

Судом встановлено, що 17.05.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»(виконавець) було укладено договір № 3/11-ЭО на вироблення науково-технічної продукції, відповідно до якого виконавець зобов'язується виробити за технічним завданням замовника роботи з капітального ремонту системи контролю «Metrix»на ГПА-Ц-16С КС-3 ДЛВУМГ із заміною компонентів, а також з капітального ремонту систем дистанційного сповіщення, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (а.с. 75-77).

Контрагент позивача, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», діє на підставі ліцензії на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (а.с. 73-74), а будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, розбирання та знесення будівель, земляні роботи, будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій, інші спеціальні будівельні роботи, діяльність у сфері інжинірингу є основними видами діяльності підприємства за КВЕД відповідно до надано довідки Головного управління статистики у Луганській області від 14.07.2010 року (а.с. 70), що відповідає предмету укладеного з позивачем договору.

На підставі зазначеного договору ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» були проведені будівельні роботи, що підтверджується наданими до суду актами приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року на загальну суму 577084, 75 грн., в тому числі ПДВ -96180,79 грн. (а.с. 79-93).

Контрагентом позивача було виписано податкову накладну від 20.06.2011 року № 130 на загальну суму і розмірі 577084, 75 грн., в тому числі ПДВ -96180,79 грн. (а.с. 78).

На підтвердження оплати поставлених робіт до суду надане платіжне доручення від 25.06.2011 року № 55 (а.с. 94).

Придбані роботи були використані позивачем в оподатковуваних операціях, що підтверджується укладеними ними договорами підряду із ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»від 16.05.2011 року № 110505748 (а.с. 125-126), складеними на його підставі договірною ціною, актом приймання виконаних будівельних робіт, відповідно до якого позивачем ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз були передані будівельні роботи, виконані попередньо ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»як субпідрядником (а.с.127-159), відповідною податковою накладною (а.с. 160); а також договором від 13.05.2011 року № 110505743, укладеним позивачем ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», та складеними на його підставі договірною ціною, актами приймання виконаних будівельних робіт та відповідною податковою накладною (а.с. 172 -190).

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони відповідають вимогам, що пред'явлені до первинних документів Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають всі обов'язкові реквізити та у повній мірі відображають зміст відповідних господарських операцій.

В свою чергу, як вбачається з акта перевірки, висновок відповідача щодо встановлених порушень позивачем податкового законодавства ґрунтується на висновках, викладених в акті перевірки його контрагента ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від 11.11.2011 року № 803/23-35554567, яким встановлено, що угоди, укладені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»мають ознаки нікчемності, є такими, що не направлені на настання реальних наслідків, що, на думку відповідача, зокрема, свідчить про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та вказаною юридичною особою.

Суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом договору, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»прямо не встановлена законом, тоді як інших доказів недійсності згаданих договорів відповідачем до суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч вищезазначеним нормам права відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених ним в акті перевірки, зокрема, щодо незнаходження контрагента позивача за місцезнаходженням, щодо відсутності у нього необхідних умов для здійснення господарської діяльності, відсутності у діяльності контрагента позивача мети отримання прибутку у здійсненні господарської діяльності тощо.

Натомість, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, відповідач посилається на невстановлення в ході перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»поставки товарів, однак, предметом договорів, укладених між позивачем та вказаним підприємством, є поставка робіт, а не товарів. При цьому, основні види діяльності вказаного підприємства не визначають жодного виду діяльності, пов'язаного із продажем товарів.

З цього приводу суд вважає безпідставним встановлення в акті перевірки порушення позивачем пп. 14.1.191. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який визначає термін «постачання товарів», пп. 14.1.202. п. 14.1. ст. 14, який надає визначення поняттю «продаж товарів», оскільки продаж товарів взагалі не був предметом взаємовідносин позивача із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Суд також враховує той факт, що дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення перевірки та складання акта від 11.11.2011 року № 803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року»були визнані протиправними постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року у справі № 2а-10972/11/1270 (а.с .33-44), яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року у цій справі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач у своєму акті перевірки та запереченнях, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності здійснення вищезгаданого правочину, суд вважає безпідставними висновки ДПІ у Малиновському районі по про заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет за період червень 2011 року у сумі 96181 грн.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання»«Проект Монтаж Наладка»до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008682301 державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби від 28.05.2012 року за результатами невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ЕО Проект Монтаж Наладка» з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за червень 2011 року, яким було збільшено грошове зобов'язання ТОВ «ЕО Проект Монтаж Наладка» з податку на додану вартість в сумі 96182 гривні, в тому числі за основним платежем - 96181 грн. т аза штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн..

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 27.11.2012 року.

Суддя /підпис/ С.М. Корой

27 листопада 2012 року

.