№ 27791, 21.06.2006, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2006 р. Справа № 2/72

Суддя господарського суду Чернівецької області Скрипничук Iван Васильович

розглядаючи справу

за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Чернівецького дочірнього підприємства "Гідроспецбуд" Закритого акціонерного товариства "Укргідроспецбуд"

про стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів - 2815грн.

за участю представників:

позивача: – Симоненко О.І. – представник за дорученням

відповідача: - не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Чернівецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовом до Чернівецького дочірнього підприємства “Гідроспецбуд” м.Чернівці про стягнення 2815грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Відповідач відзив не подав, представник у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був двічі повідомлений згідно ухвал суду від 17.05.2006р. і від 07.06.2006р. та реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції.

Суд вважає, що неподання відповідачем пояснень на позов та неявка двічі його представника у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки , передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України і задоволено клопотання про відмову від технічної фіксації процесу.

Дослідивши матеріали справи. заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХІІ із змінами від 15.06.2004р. для підприємств (об’єднань), установ організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чол. – у кількості одного робочого місця.

Таким чином, суб’єкт господарювання в силу вимог зазначеного Закону зобов’язаний самостійно визначити норматив робочих місць для інвалідів, забезпечити створення та зайнятість на них інвалідів в порядку, визначеному цим Законом та Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995р.

За порушення вимог ст. 19 Закону підприємства (об’єднання), установи, організації в силу ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сплачують штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі половини середньої річної та середньої річної заробітних плат на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, а також пеню у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

На підставі поданого відповідачем звіту форми 10-ПІ “Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” середньооблікова чисельність працюючих в 2005 році на підприємстві інвалідів становила нуль чоловік, в той час коли встановлений норматив склав 1 чоловік.

Таким чином, відповідач зобов’язаний був самостійно до 15.04.2006р. сплатити на рахунок облвідділення Фонду кошти у розмірі 2815грн. Дана сума підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті штрафних санкцій відповідно до поданого підприємством звіту форми 10-ПІ.

Відповідно до п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 314 від 03.05.1995р., робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Таким чином, якщо робоче місце не створене відповідним чином і не зайняте інвалідом, то підприємство вважається таким, що не виконало вимоги ст. 19 зазначеного Закону і зобов’язане здійснити відрахування до Фонду на підставі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, тим більше, що зазначена норма не ставить відповідний обов’язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на цьому підприємстві.

Крім того, відповідно до п.п. 5, 14 вищезазначеного Положення підприємства повинні самостійно розробити заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включити їх до колективного договору та інформувати центри зайнятості, місцеві органи соцзахисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Однак, згідно листа МСЕК підприємство не зверталося за залученням спеціалістів для атестації робочих місць. Таким чином, відповідачем не було створено робочих місць для інвалідів і не вжито заходів для їх працевлаштування відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, і тим самим не було виконано ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а отже воно підпадає під відповідальність згідно чинного законодавства.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, с у д –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Чернівецького дочірнього підприємства “Гідроспецбуд” м.Чернівці, вул.Нікітіна, 35 (ідент. код 25079190) на користь Чернівець-кого обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 2815грн. шляхом перерахування коштів на ВДК в м.Чернівці на р/р 31217230600002, код 23246436, МФО 856135 банк отримувача УДК в Чернівецькій області.

3. Видати виконавчий лист.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи у апеляційній інстанції та залишенні даної постанови у силі..

Відповідно до ст. 185, ч.1-3, 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судо-чинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя І.В. Скрипничук