Постановление № 27720510, 21.05.2012, Киевский окружной административный суд

Дата принятия
21.05.2012
Номер дела
2а-64/12/1070
Номер документа
27720510
Форма судопроизводства
Административное
Государственный герб Украины

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2012 року 15:37 2а-64/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Фарм Україна"

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської

області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан-Фарм Україна»(далі-позивач) до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Під час судового розгляду справи судом здійснено заміну відповідача у зв'язку з правонаступництвом на Миронівську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про те, що правочин, укладені між ПП «Велана»та ТОВ «Дан-Фарм Україна», а також ТОВ «Інвест ЛТД»та ТОВ «Дан-Фарм Україна»на поставку останньому товарно-матеріальних цінностей не спричинили реального настання правових наслідків, є нікчемними і такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки між контрагентом-посередником ПП «Велана»та ТОВ «Ятус»мали місце нікчемні правочини, а також до перевірки не надано оригінали податкових накладних, які б підтверджували господарські операції між ТОВ «Інвест ЛТД»та ТОВ «Дан-Фарм Україна». Позивач зазначив, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції з поставки товарів між ним і ПП «Велана», а також ТОВ «Інвест ЛТД»мали реальний характер, це підтверджуються документально: банківськими виписками про оплату товару, видатковими накладними на товар; договорами поставки; актами здачі-прийняття робіт; дорученнями; податковими накладними тощо. Крім того, ТОВ «Дан-Фарм України»є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, а тому сума ПДВ не підлягає сплаті до бюджету. Згідно з спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг) не підлягає сплаті до державного бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку-для інших виробничих цілей. Тобто, суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, за операціями поставки сільськогосподарської продукції (послуг) підприємства до бюджету не сплачують. Вона повністю залишається в їх розпорядженні і використовується для виробничих цілей. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати нечинним і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, у його задоволенні просив відмовити. Пояснив, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки позивачем порушено вимоги п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що підтверджено Актом перевірки №324/23-1/31527875 від 16.09.2011, а також порушено ч.1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочинами, здійсненими ТОВ «Дан-Фарм Україна»з контрагентами ПП «Велана»та ТОВ «Ятус».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дан-Фарм України»є юридичною особою, що зареєстрована 11.07.2001 Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в податковому органі з 07.02.2009, згідно з свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 07.02.2009 №100190142 зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування. Діяльність сільськогосподарського підприємства відповідно до КВЕД згідно з цим свідоцтвом є вирощування зернових та технічних культур та розведення свиней.

ТОВ «Дан-Фарм Україна»до Кагарлицької ОДПІ подано додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»та додаток №1 «Розрахунки коригування сум ПДВ до податкової декларації»за серпень 2010 р., в яких податкові зобов'язання задекларовано в розмірі 590807 грн., податковий кредит - 1374947 грн., у т.ч. з ПП «Велана»(код за ЄДРПОУ 36728421) - 14756,50 грн.

ТОВ «Дан-Фарм Україна»до Кагарлицької ОДПІ подано додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»та додаток №1 «Розрахунки коригування сум ПДВ до податкової декларації»за вересень 2010 р., в яких податкові зобов'язання задекларовано в розмірі 753844 грн., податковий кредит -359946 грн., у т.ч. з ПП «Велана»(код за ЄДРПОУ 36728421) - 27154,75 грн.

ТОВ «Дан-Фарм Україна»до Кагарлицької ОДПІ подано додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»та додаток №1 «Розрахунки коригування сум ПДВ до податкової декларації»за грудень 2010 р., в яких податкові зобов'язання задекларовано в розмірі 1088579 грн., податковий кредит -418952 грн., у т.ч. з ТОВ «Інвест ЛТД»(код за ЄДРПОУ 36700935) - 34286,13 грн.

Кагарлицькою ОДПІ від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська отримано акт від 26.05.2011 №688/233-36728421 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Велана»(код за ЄДРПОУ 36728421) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2010 по 31.08.2010 по взаємовідносинах з ТОВ «Ятус»(код за ЄДРПОУ 32746080). Відповідно до цього акту перевіркою встановлено порушення ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ПП «Велана»з ТОВ «Дан-Фарм Україна».

Відповідно до акту від 25.06.2011 №812/10/23-300/36700935 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інвест ЛТД»(код за ЄДРПОУ 36700935) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами - постачальниками ТОВ «Укрпроектстандарт»(код за ЄДРПОУ 37101017) за період жовтень-грудень 2010 р., ПП «Фулгор»(код за ЄДРПОУ 36803791) за період листопад 2011 р. та ТОВ «Агроторгсервіс»(код за ЄДРПОУ 36578950) за період листопад 2010 р. встановлено порушення ЦК України в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ «Інвест ЛТД»з контрагентами - постачальниками ТОВ «Агроторгсервіс», ТОВ «Укрпроектстандарт», ПП «Фулгор».

Начальником Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області 01.09.2011 за №330 винесено наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дан-Фарм Україна»за період з 01.08.2010 по 30.09.2010 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Велана»та за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інвест ЛТД»у термін з 05.09.2011 по 09.09.2011. У наказі як підставу для проведення такої перевірки вказано наступне: «відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1. статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України».

01.09.2011 за №705 начальником податкової видано повідомлення на перевірку (з посиланням на п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України). Направлення на перевірку посадовій особі позивача вручено 01.09.2011.

За результатами перевірки складено Акт №324/23-1/31527875 від 16.09.2011, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а також ч.1 ст.203 ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; визнано, що підприємством збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 76801,10 грн., у т.ч. 61440,88 грн. основного платежу та 15360,22 грн. штрафних санкцій.

Як убачається з акта перевірки, порушення податкового законодавства пов'язується податковим органом з придбанням позивачем у ПП «Велана»та ТОВ «Інвест ЛТД»упродовж 2010 року сільськогосподарської продукції.

За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені ПП «Велана»на користь позивача, мають ознаки нікчемності, оскільки ПП «Велана»не є кінцевим споживачем придбаного товару у свого контрагента. Перевіркою не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Е-Восток Україна»до ТОВ «Ятус»та ТОВ «Елфра Дісплей»до ТОВ «Ятус»і в подальшому до ПП «Велана», який є контрагентом ТОВ «Дан-Фарм Україна». Правочини, укладені ТОВ «Инвест ЛТД»на користь позивача, мають ознаки нікчемності, оскільки ТОВ «Инвест ЛТД»у періоді, що перевірявся, використовував у своїй діяльності офісне приміщення, яке є житловою квартирою. У ТОВ «Инвест ЛТД»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Договори надання послуг між ПП «Велана»та ТОВ «Инвест ЛТД»з ТОВ «Дан-Фарм Україна»відповідач вважає недійсними в силу закону, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину.

Згідно з актом, позивач, укладаючи договори з ПП «Велана»та ТОВ «Инвест ЛТД», діяв без належної обачності, адже йому мало бути відомо про фактичний фінансовий та майновий стан цього постачальника, умови ведення ним господарської діяльності та порушення, яких він припускався. Із наведених фактів відповідачем зроблено висновок про те, що описана вище діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, а правочини, укладені між позивачем і ПП «Велана»та ТОВ «Инвест ЛТД», суперечать інтересам держави і суспільства, є нікчемними.

Оскільки позивачем сформовано податковий кредит та суму до бюджетного відшкодування у зв'язку з придбанням у ПП «Велана»та ТОВ «Инвест ЛТД»товарно-матеріальних цінностей, податковим органом зроблено висновок про безпідставне заниження суми податкового кредиту.

При підписанні акта від 16.09.2011 за №324/23-1/31527875 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки головним бухгалтером ТОВ «Дан-Фарм Україна»було зроблено письмовий запис про незгоду із висновками контролюючого органу.

На підставі висновків Акта перевірки №324/23-1/31527875 від 16.09.2011 Кагарлицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0005172301 від 04.10.2011, яким визначено суму нарахованого грошового зобов'язання в розмірі 76801,10 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 61440,88 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 15360,33 грн..

14.10.2011 за вих. №14-10/3 ТОВ «Дан-Фарм Україна»до Державної податкової адміністрації в Київській області подано скаргу на це податкове повідомлення-рішення. Державною податковою адміністрацією в Київській області 18.11.2011 прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 №0005172301 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

28.11.2011 за вих. №28-11/4 позивачем до Державної податкової служби України подано скаргу на податкове повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги. Державою податковою службою України 19.12.2011 прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 №0005172301 та рішення ДПА у Київській області, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомлення-рішенням форми «Р»по підприємству ТОВ «Дан-Фарм Україна»за звітний податковий період за вересень 2010 р. загальна сума збільшення податкового зобов'язання за податковим повідомленням рішенням становить 27154,75 грн. та штрафні фінансові санкції - 6788,69 грн. та за грудень 2010 р. загальна сума збільшення податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням становить 34286,13 грн. та штрафні фінансові санкції - 8571,53 грн.. що разом становить загальну суму визначеного податковим органом податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням - 61440,88 грн. та штрафних фінансових санкцій - 15360,22 грн., всього - 76801,10 грн.

Матеріалами справи встановлено, що у червні 2010 р. ПП «Велана»за договором поставки передав позивачу товар - жмих соняшниковий. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - Приватного підприємства «Велана».

На виконання умов цих правочинів ПП «Велана»поставило покупцю товар на загальну суму 42537 грн. у серпні та вересні 2010 р. Факт поставки товару оформлювався видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставок оформив належним чином видаткову накладну, а також податкові накладні на суму 35447,50 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 42537 грн.), які позивачем у подальшому надано на перевірку (у т.ч. податкову накладну від 12.08.2010).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2010 р.

Зберігання товару відбувалось в складських приміщеннях ТОВ «Дан-Фарм Україна». Згідно з дослідженими у суді відомостями щодо основних фондів позивача, останній має п'ять складських приміщень, обладнання та інші засоби для прийняття та зберігання товару (жмих соняшниковий).

Надходження соняшникового жмиху позивачу на комбікормовий завод підтверджується дослідженими судом накладними на внутрішнє переміщення за серпень, вересень 2010 р. за № 53-63 та записом в книзі складського обліку.

В рахунок оплати отриманих товарів позивач на користь ПП «Велана»перерахував грошові кошти в розмірі 940836,20 грн., що підтверджується банківською випискою, яку також було надано відповідачу для проведення перевірки.

У грудні 2010 р. ТОВ «Інвест ЛТД»передав позивачу зернові культури (ячмінь). Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - ТОВ «Інвест ЛТД».

На виконання умов цих правочинів ТОВ «Інвест ЛТД»поставило покупцю товар на загальну суму 171430,67 грн. у грудні 2010 р. Факт поставки товару оформлювався видатковою накладною, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставок оформив належним чином видаткову накладну (у грудні 2010 р. - одна видаткова накладна), а також податкову накладна на суму 171430,67 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 205716,80 грн.), які позивачем у подальшому було надано на перевірку (у т.ч. податкову накладну від 28.12.2010).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до вищевказаних податкових звітів з ПДВ за грудень 2010 р.

В рахунок оплати отриманих товарів позивач на користь ТОВ «Інвест ЛТД»перерахував грошові кошти, що підтверджується банківською випискою, яка також було надано відповідачу для проведення перевірки.

Під час судового розгляду справи сторони не заперечували факт формальної наявності всіх необхідних реквізитів у первинних бухгалтерських документах та належного відображення позивачем у бухгалтерському і податковому обліку зазначених господарських операцій та декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства з діяльністю контрагентів - ПП «Велана»та ТОВ «Інвест ЛТД», та з відсутністю поставок товарів по ланцюгу контрагентів, стверджує про безтоварність господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими законами.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, підпунктами 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Велана»за період серпень, вересень 2010 р., які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу з боку Приватного підприємства «Велана»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських угод ПП «Велана»є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрованим платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ПП «Велана»на час вчинення цих правочинів.

Окрім цього, п. 10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, тобто обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Отже, на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Виходячи з наведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Тобто, порушення, допущені одним платником податків по ланцюгу постачання, у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Крім того, службові особи Кагарлицької ОДПІ Київської області, роблячи в Акті перевірки висновок про нікчемність угод, не зазначають, на підставі якої саме норми чинного законодавства ці угоди визнано нікчемними.

Оскільки ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини за період серпень, вересень 2010 року не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і Приватним підприємством «Велана», є безпідставним та необґрунтованим.

Ураховуючи те, що зміст правочинів, укладених між позивачем та ПП «Велана»протягом періоду, що був перевірений, відповідав вимогам діючого законодавства України; за період перевірки жодна із сторін не звернулася до суду щодо порушення права волевиявлення сторін правочину; на момент укладання та виконання правочину ні власне договір, ні платіжні доручення, ні звітність не були визнані у встановленому порядку недійсними, то суд визнає, що в Акті №324/23-1/31527875 від 16.09.2011 відповідачем положення статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України застосовано безпідставно.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ПП «Велана»було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Статтею 81 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню. Платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари (послуги) у сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку у загальному порядку.

З урахуванням приписів статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість»суд зазначає, що позивач міг одночасно здійснювати як господарські операції, які оподатковувалися за загальними правилами, встановленими для платників ПДВ, так і господарські операції, що здійснювалися відповідно до особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкові накладні, які використав позивач для формування податкового кредиту, містять усі дані стосовно змісту операції з поставки товару, вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

При отриманні податкових накладних від ПП «Велана», які засвідчують придбання товарів (жмих соняшниковий), у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в вересні 2010 р., в результаті чого підприємством було правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 р.

Податкова накладна, яка надавалась для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у платника виникає право на податковий кредит та які, виходячи із змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Процедура перевірки обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Як було зазначено судом, під час судового розгляду справи суду були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ПП «Велана», крім того, висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»є безпідставними.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Тому суд вважає, що з урахуванням вищевказаного податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 за № 0005172301 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2010 р. є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо нарахування податку на додану вартість за грудень 2010 р. суд зазначає, що позивачем до суду не надано документів, які б підтверджували реальність здійснених господарських операцій у грудні 2010 р. між позивачем та ТОВ «Инвест ЛТД».

Отже, висновок податкового органу про те, що ТОВ «Дан-Фарм Україна»порушено п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»в частині заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 34286,13 грн. та штрафних санкцій на суму 8571,53 грн., є обґрунтованим.

З урахуванням наведеного суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 №0005172301, винесене податковим органом, в цій частині є законним, а підстави для його скасування відсутні.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В силу положень частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів неправильного визначення позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Велана»за серпень, вересень 2010 року, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, а відтак, не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення в цій частині. Разом з тим, відповідач спростував інші вищевказані твердження позивача.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відповідно до ч.3 цієї ж статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 799,12грн., доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Оскільки судом задоволено 44% суми позовних вимог, то у відповідності до правил розподілу судових витрат, встановлених частинами 1 і 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню на користь позивача з Державного бюджету України підлягає 44% сплаченого судового збору, тобто 351,61грн.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 №0005172301, винесене Кагарлицькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Київській області, в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 27154,75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6788,69 грн., а всього на суму 33943,44 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Фарм Україна" частину сплаченого судового збору у розмірі 351,61 (триста п'ятдесят одна) грн. 61 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 травня 2012 р.

Предыдущий документ : 27720291
Следующий документ : 27720545