№ 27696607, 31.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 р.Справа № 2а/1570/3870/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Веста сервіс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Веста сервіс»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26.05.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю «Веста сервіс»(надалі -ТОВ «Веста сервіс») звернулося до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (надалі -СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2011 року №0000781610.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2012р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.04.2011р. посадовою особою відповідача на підставі наказу начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 19.04.2011 року №271, згідно із пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп..75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Веста сервіс»щодо наявних розбіжностей по податковому кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.01.2011р., за результатами якої складено акт №167/16-1/30251215/22 від 20.04.2011 року. /т.1 а.с.12-14/

Перевіркою та розглядом заперечень позивача на зазначений акт перевірки встановлено порушення позивачем: пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.198.1 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 223423,56грн. /т.1 а.с.19-20/

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000781610 від 18.05.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 223423,56грн. - за основним платежем, 111711,78грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. /т.1 а.с.9/

Разом з тим, згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Закон України «Про податок на додану вартість»діяв до 01.01.2011 р., тому його положення можна застосовувати лише за період грудень 2010р. З 01.01.2011 р. слід керуватися положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Вивчивши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу відсутності доказів щодо формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ТОВ «Веста сервіс»придбає паливо та супутні товари та послуги в інших суб'єктів підприємницької діяльності, на підставі договорів постачання та купівлі-продажу.

Придбання товарів підтверджуються документами, які свідчать про наявність здійснення угод по придбанню продукції та послуг, а саме: договори постачання, договори купівлі-продажу, накладні та акти прийому -передачі, договори оренди АЗС, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, податкові накладні та договори з ТОВ «Лек Оіл», ТОВ «Оіл Стандарт», ДП «Суднобудівний завод ім. Комунара», ТОВ «Сімбіан», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Рекламне агентство «Арсенал», ПП «Оскар-Т», ТОВ «Прем'єр Фуд», ПАТ «Вінницяобленерго», ОСОБА_3, ТОВ «Олга», Полянська житлово-експлуатаційна контора, ОСОБА_4, ТОВ «Епіцентр-К», ТОВ «Волиньтабак», КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода», ОСОБА_1, ПП «Голден Систем», ТОВ «Пріма ЛТД», Фермерське господарство «Чудова марка», ОСОБА_5, МКП редакція газети «Вінницька газета», ПП «Рекламне агентство «Є», ПП «Маріна», ТОВ «СК Петролеум», ТОВ «Рось-І», ТОВ «Компанія «Партнер-Юг», ПП «Автопровіт», ОСОБА_6, ДП «Кримський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації, ТОВ «Сузір'я-ХХУ», ПВКП «Донбас», ПАТ «Київстар», ТОВ «Радіосистеми», ТОВ «Ювента Трейд», ТОВ «Савсервіс -мова», ПП «Лукойл Україна», ПП «Анк», ПП «Автопровіт», ТОВ «Сімбіан», ТОВ «Олга-торг», ТОВ «Газовик», ПП «Ліком», ПП «Голден Систем», ОСОБА_5, ОСОБА_7, ТОВ «Євроавтогаз», ТОВ «Ашер», ТОВ «Укртехбезпека», ВАТ «ЕК Одесаоблеперго», ТОВ «Агні-Трейд», КП Одескомунтранс», ЗОВУ по меліорації і водному господарству, ТОВ «Навігатор-плюс», ТОВ «Юг-Тел», ПАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз», ОСОБА_8, ТОВ «Поділля кабель-1», УДС при ГУМВС України в АРК.

Крім того, платниками податку -контрагентами ТОВ «Веста сервіс»було сплачено у звітному періоді відповідні суми ПДВ, але даний факт не відображений в електронній базі податкової служби. Контрагентами позивача ТОВ «Лек Оіл», ТОВ «Оіл Стандарт», ПП «Альгіріс»було задекларовано податкові зобов'язання по проданим товарам та послугам ТОВ «Веста сервіс»та відповідні декларації надані до податкової служби, але не прийняті до уваги.

Також, відповідно до п.7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. застосовується у розмірі не більше 1грн. за кожне порушення. Тому, розрахунок штрафних санкцій з податку на додану вартість за оскарженим податковим повідомленням - рішенням в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання є помилковим.

При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обв'язку позивача спростувати доводи відповідача про висновки податкового органу, оскільки податкова не здатна підтвердити суму штрафу, так як база автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту таких даних не містить, а в додатку до акту перевірки змінились суми відхилення ПДВ по контрагентам, в тому числі наявністю новими контрагентами. Також слід зазначити, що застосування відповідачем лише бази автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту як підстави для застосування штрафних санкцій, не відповідає нормам податкового законодавства, оскільки зазначена база призначена для внутрішнього користування, аналізу органами Державної податкової служби.

Отже, податковою не надано доказів з приводу документального з'ясування суми штрафних санкцій та не вказано підстави для її нарахування.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

На підставі викладеного, суд першої інстанції при вирішені справи невірно застосував норми матеріального права, тому в порядку п.4 ч.1 ст. 202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Веста сервіс»задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011 року №0000781610.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: