Решение № 27694816, 22.11.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2012 Справа № 5008/796/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Індустрія деревообробки", м. Перечин

до Публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Ужгородського району

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція Закарпатської області, м. Ужгород

про стягнення збитків в сумі 34 932 грн.,

СУДДЯ Й.Й. КАДАР

За участю представників:

від позивача -Плахотник О.М., представник по довіреності № 22-12 від 01.10.2012р.,

від відповідача -Тодавчич Г.І., представник по довіреності № 196 від 17.10.2012р.,

від третьої особи -Ліуш Б.Б., представник по довіреності № 1868/10 від 20.07.2012р.

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Індустрія деревообробки", м. Перечин заявлено позов до Публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Ужгородського району за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області, м. Ужгород про стягнення збитків в сумі 34 932 грн.

У судовому засіданні 191.11.2012р. відповідно до ст. 77 ГПК оголошувалась перерва до 22.11.2012р. до 11:30 год.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної податковим органом перевірки 27.04.2012р. складено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 27 946 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції розміром 6986 грн. При цьому вважає, що у зв'язку із бездіяльністю представників ПАТ „Закарпаттяобленерго", а саме, що відповідач не вчасно зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому Товариство з обмеженою відповідальністю „Індустрія деревообробки" недоотримало з бюджету 27 946 грн., які позивач включив до податкового кредиту та застосовано до останнього штрафні санкції у розмірі 6 986 грн. Таким чином, як стверджує позивач на банківський рахунок позивача не надійшла з бюджету сума бюджетного відшкодування у розмірі 27 946 грн. яка також виключена з податкового кредиту позивача. Застосовані штрафні санкції розміром 6 986 грн. за твердженням позивача є також втратами позивача, оскільки штраф був погашений за рахунок наявної переплати з податку на додану вартість, тобто за рахунок коштів позивача, які зберігалися на бюджетному рахунку.

В судовому засіданні 19.11.2012р. представник позивача на виконання вимог суду подав податкові декларації з податку на додану вартість за січень-лютий 2012р. (а.с. 86-111).

Представник відповідача поданим суду 25.09.2012р. відзивом на позов, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі. В підтвердження своїх заперечень зазначає, що ні спеціальними актами в галузі електороенергетики, ні Податковим кодексом України не визначено обов'язок та відповідальність енергопостачальної організації (продавця) в даному випадку відшкодувати суму 27 946,00 грн. виключену з податкового кредиту позивача та суму 6986,00 грн. штрафних санкцій на підставі незареєстрованої податкової накладної за січень 2012р. (а.с. 58-59).

Крім того подав суду додаткові пояснення № 6-56263 від 21.11.2012р. де зокрема зазначає, що за наслідками проведення органом державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки, по відношенню до продавця таке правопорушення, як нереєстрація ним податкової накладної у ЄРПН кваліфікується, як порушення встановленого порядку ведення податкового обліку, за яке застосовується - адміністративна відповідальність, передбачена ст. 163-1 КУпАП, по відношенню ж до покупця, за включення ним до податкового кредиту незареєстрованої податкової накладної - застосовуються адміністративно-господарські санкції, передбачені Податковим кодексом України (п. 201.10. ст. 201) та Господарським кодексом України (ст. 239), а також адміністративна відповідальність, передбачена КУпАП (ст. 163-1). Відтак, вважає, що покупець, не мав права на включення до податкового кредиту суми 27 946, 00 грн. не впевнившись у реєстрації податкової накладної у ЄРПН, згідно вимог абз. 12 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (а.с. 113-115).

Крім того, відповідач вважає, що збитки позивача виникли не в результаті бездіяльності (вини) відповідача, а внаслідок неправильного ведення позивачем податкового обліку, що призвело до зменшення суми податкового кредиту на 27 946 грн. та застосування податковим органом фінансової санкції в розмірі 6 986 грн.

Третя особа - Ужгородська МДПІ поданим письмовим поясненням по суті заявлених позивачем позовних вимог №2808 від 24.09.2012р., зазначає, що позивачу за січень 2012р. зменшено податковий кредит на суму 27 946 грн. та зменшено заявлену суму до відшкодування на розрахунковий рахунок за лютий 2012р. на суму 27 946 грн. по причині включення до податкового кредиту за січень 2012р. податкову накладну незареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Щодо фактичної сплати позивачем штрафної санкції у розмірі 6 986 грн. визначеної у відповідності до податкового повідомлення - рішення від 27.04.2012р. № 0000161502/41, то згідно облікової картки платника остання була сплачена таким за рахунок наявної переплати (а.с. 51-52).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Перечинським районом електромереж ВАТ „ЕК „Закарпаттяобленерго" (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Індустрія деревообробки", м. Перечин (Споживачем) укладено Договір про постачання електричної енергії № Р06/09-0127 від 28.09.2010р. року (далі Договір). Відповідно до умов Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 1010 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору Споживач оплачує Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку 7 „Порядок розрахунків" та Додатку 8 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок № 803 від 20.01.2012р. на оплату електричної енергії згідно договору №Р06/09-0127 від 28.09.2010р.20.01.2012р. на суму 167 675,08 грн. в. т.ч. 27 945,85 грн. ПДВ.

На виконання умов Договору на підставі виставленого рахунку позивач 07.02.2012р. згідно платіжного доручення № 1987 перерахував відповідачу 167 675,08 грн. за електроенергію в т.ч. ПДВ.

ПАТ „Закарпаттяобленерго"/Перечинським РЕМ виписано податкову накладну № 542/529 ТзОВ „Індустрія деревообробки", м. Перечин на загальну суму 167 675,08 грн., у тому числі 27 945,85 грн. ПДВ.

Податкова накладна № 542/529 від 20.01.2012р. у встановлений законодавством строк не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв"язку з чим позивач втратив можливість на віднесення суми у розмірі 27 945,85 до податкового кредиту, хоча сплатив її відповідачу.

У період з 19.04.2012р. по 19.04.2012р. Ужгородською МДПІ Закарпатської області ДПС проведена камеральна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Індустрія деревообробки", м. Перечин, за результатами якої складений акт від 19.04.2012 року №53/15-02/33142018 "про результати камеральної перевірки ТОВ «Індустрія Деревообробки» (код ЄДРПОУ 33142018) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2012 року" (а.с. 25-26).

За результатами прийнятого акту від 19.04.2012 року №53/15-02/33142018 винесено податкове повідомлення - рішення від 27.04.2012 року №0000161502/41, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 27946 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 6986 грн. (а.с. 28)

Висновком проведеної перевірки стало зменшення податкового кредиту за січень 2012 року на суму 27 тис. 946 гривень та відповідне зменшення заявленої суми до відшкодування на розрахунковий рахунок за лютий 2012 року на 27 тис. 946 гривень. Підставою для такого висновку став виявлений проведеною перевіркою факт включення позивачем до податкового кредиту за січень 2012 року суми податку на додану вартість у розмірі 27 тис. 946 гривень, зазначеної в отриманій від ПАТ «Закарпаттяобленерго»/Перечинський РЕМ податковій накладній №542/529 від 20.01.2012 року. На підставі пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України позивач суму 27 тис. 946 гривень до складу бюджетного відшкодування за лютий 2012 року. Вказана податкова накладна не була зареєстрована відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, як це передбачено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, хоча в самій накладній було зазначено про її включення до ЄРПН.

При аналізі даних Єдиного реєстру податкових накладних, щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі згідно вимог п. 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України за січень 2012 року встановлено, що податкова накладна №542/529 від 20.01.2012 року не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 121).

Позивач, посилаючись на бездіяльність представників ПАТ „Закарпаттяобленерго", а саме невчасну реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вважає, що ТОВ „Індустрія деревообробки" недоотримав з бюджету 27 946 грн., які позивач включив до податкового кредиту, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний відшкодувати цю шкоду на підставі ст. 224 Господарського кодексу України, ст. 210.10 Податкового кодексу України.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суду України від 01.04.1994р. № 02-5/215 "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.97, N 02-5/223 від 12.05.99, Роз'ясненням Президії Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002, Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/1429 від 18.11.2003) (В редакції Рекомендацій Президії Вищого господарського суду N 04-5/239 від 29.12.2007), крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 ст.224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224, ч.1 ст.225 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Із змісту цих норм, а також ст. 610, 611 ЦК України слідує, що відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов'язання, мірою відповідальності. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України, із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.

На кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника -відсутність вини (ст. 614, 623 ЦК України).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Приписами ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не надав належних доказів на підтвердження реальності існування збитків, виходячи з наступного.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлений обов'язок платника податку надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1246 затверджений Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, згідно п. 2 якого визначено, що внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 20151519 від 21.11.2012р., податкова накладна №542/529 від 20.01.2012 року продавцем до Єдиного реєстру не внесена (а.с. 121).

Згідно із ч. 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Пунктом 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України визначено, що звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Відповідно до частин 10, 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З правового аналізу наведених норм права вбачається, що діючим податковим законодавством України передбачений механізм формування у платника податку податкового кредиту у звітному податковому періоді: включення грошової суми вказаної в позові до податкової декларації за звітний податковий період і додання разом із декларацією скарги на такого постачальника робіт та/або послуг, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Отже, позивач мав право включити суму ПДВ 27 946 грн. за податковою накладною №542/529 від 20.01.2012 року до податкового кредиту за умови подання разом з декларацією скарги (додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних»), яка в матеріалах справи відсутня.

В судовому порядку акт Перечинського відділення Ужгородської МДПІ від 19.04.2012 року №53/15-02/33142018 позивачем оскаржено не було.

При цьому позивачем не враховано, що порядок нарахування, сплати і повернення сум податків регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування, в тому числі щодо правильності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства, а тому відсутні підстави стягнення збитків з відповідача в порядку господарського судочинства, виходячи з приписів ст. 3 Податкового кодексу України, ст. 1 Цивільного кодексу України, ст. 4 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, відсутність складу цивільного чи господарського правопорушення, а також недоведеність позивачем наявності підстав для відшкодування відповідачем шкоди в порядку ст.ст. 22, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224-226 Господарського кодексу України, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог (Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України у Постанові № 18/669/12-5009/1515/12 від 23.10.2012р.)

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1 609, 50 грн. підлягає віднесенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26.11.2012р.

Суддя Кадар Й.Й.