Решение № 27635388, 05.11.2012, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 1523/1939/2012р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2012року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Бошкова І.Д.;

за участю: секретаря - Міхайліченко В.О.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на житловий будинок, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач, ОСОБА_2, у судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, просила суд розглянути справу за її відсутності.

Позивач ОСОБА_1, у судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, в якій вказала, що підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі, просила суд розглянути справу за її відсутності.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були досліджені наступні докази: копія паспорту громадянки України -ОСОБА_1, НОМЕР_1; копія паспорту громадянки України - ОСОБА_2. НОМЕР_2; копія технічного паспорту на житловий будинок № 33, розташований за адресою: АДРЕСА_1, паспорт складений 31.05.2012р.; копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.07.2012р.; копія витягу КП «Ренійське БТІ»про державну реєстрацію прав від 25.07.2012р. №34943546; копія розписки від 05.12.2009р.; копія договору купівлі-продажу від 05.12.2009р.; квитанція про сплату судового збору.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності (по 1/1 частина), належить житловий будинок № 33, з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Позивач звернулась до суду із вищезгаданими вимогами до відповідача, зазначивши, що 05 грудня 2009р. між нею та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж житлового будинку № 33, з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, за 10 000 (десять тисяч) грн. 05 грудня 2009р. сторони уклали між собою відповідний письмовий договір купівлі-продажу. В той же день, позивач передала відповідачу обумовлену суму грошей, отримання якої підтверджується розпискою з підписом відповідача. Відповідно вищезазначеного договору купівлі-продажу, сторони домовились, що згодом посвідчать договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку.

Позивач в позові вказує, що згодом з'ясувалося, що відповідач на момент укладання договору не була власницею нерухомого майна. Надалі відповідач взяла на себе зобов'язання оформити право власності на житловий будинок. Державна реєстрація будинку була здійснена лише 25 липня 2012р., вже після укладання сторонами договору про купівлю-продаж зазначеного вище будинку. Тому, придбане позивачем нерухоме майно було відчужено особою, яка не мала на це право, відповідно до умов договору купівлю-продажу житлового будинку від 05 грудня 2009р. Посвідчити договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку відповідач ухиляється, тому позивач був вимушений звернутися із позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

По-перше, враховуючи вищевикладене, придбане позивачами нерухоме майно було відчужено особами, які не мали на це право. А якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього (ст.330 ЦК України).

Так, ст.388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленого для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Згідно ст.397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Так, позивач, як добросовісний набувач, у відповідності ст.330 ЦК України набув право власності на житловий будинок № 33, з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, придбавши у відповідача це нерухоме майно, яке відповідач фактично не мала права відчужувати. У відповідності ст.388 ЦК України, судом було встановлено, що майно придбане позивачем у відповідача не було загублене власниками, не було вкрадено та не вибувало з володіння власників або особи, якій вони передали майно у володіння, не з їхньої волі, іншим шляхом, а тому воно не може бути у нього витребувано.

По-друге, як вже вище зазначалося, між позивачем та відповідачем, була досягнута домовленість про купівлю-продаж житлового будинку, згідно якої відповідач продала, а позивач купила житловий будинок № 33, з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, за 10 000 (десять тисяч) грн. Всі умови договору сторонами були виконані, окрім однієї, договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, що є обов'язковим і як вимагає того закон. Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом із тим, між сторонами була досягнута взаємо згода за всіх істотних умов договору, покупець передав продавцям обумовлену суму грошей, продавці передали покупцю документи, нерухомість в натурі. Факти укладення угоди, передачі грошей у рахунок вартості нерухомості підтверджуються: договором купівлі продажу житлового будинку від 05 грудня 2009р., розпискою відповідача про отримання грошей.

Згідно ст.220 ЦК України договір, укладений із порушеннями нотаріальної форми є нікчемним. Однак, в ч.2 вищевказаної статті зазначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин.

Таким чином, по даній справі між сторонами при укладанні договору купівлі-продажу житлового будинку була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідачу передані гроші, позивачу -об'єкт нерухомості, яким вона на теперішній час користуються, проте через нотаріальне не посвідчення договору, не може ним розпорядитися, переоформити на себе. В даний час звернення за оформленням договору купівлі-продажу житлового будинку є неможливим, оскільки прохання позивача з цього приводу відповідачем не сприймаються.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, ч.3 ст.334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов'язки відповідача щодо житлового будинку, встановленні права на нерухомість у позивача як добросовісного набувача, тому є правові підстави визнати право власності на житловий будинок № 33, з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, за позивачем, як за добросовісним набувачем, визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 16, 220, 328, 330, 334, 388, 397, 657 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати ОСОБА_1 добросовісним набувачем житлового будинку № 33, з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

3. Укладений із порушенням вимоги про нотаріальне посвідчення договір купівлі-продажу від 05 грудня 2009р., житлового будинку № 33, з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, згідно із яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила житловий будинок № 33, з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, за 10 000 (десять тисяч) грн. - визнати дійсним.

4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок № 33, з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається із: житлового будинку -літ. «А», веранди -літ. «а», літньої кухні -літ. «Б», навіс -літ. «б», сарай -літ. «В», гараж -літ. «Г», погріб - літ. «Д», вбиральні -літ. «Е», огорожа - 1-3, споруди -4-6.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Строк оскарження рішення в апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області - 10 днів з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Д.Бошков