Постановление суда № 27617829, 21.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 року м. Київ К-28304/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова (далі -ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2010

у справі № 2а-43302/09/2070

за позовом приватного підприємства «Електромашстан»(далі -Підприємство)

до ДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2010, позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2008 року на 96 666,66 грн.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи, та просить відмовити у задоволенні позову, скасувавши оскаржувані рішення попередніх інстанцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків, що містяться в оскаржуваних судових актах, наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права, дотримання ними норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень попередніх інстанцій.

Судами під час розгляду справи встановлено, що ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку Підприємства з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень, жовтень 2008 року. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 26.08.2009 № 1634/16-004/32235483 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Судами було з'ясовано, що Підприємством (покупець) та приватним підприємством «Будмаркет-РЕВ»(продавець) було укладено договір від 12.09.2008 № 2008/09/12, в рамках виконання якого позивачеві було поставлено товар (сталь оцинковану) на загальну суму 580 000 грн. (у тому числі 96 666,66 грн. ПДВ). Реальність виконання цих господарських операцій підтверджена накладними, податковими накладними, платіжним дорученням, які свідчать про те, що усі зобов'язання за вказаним договором між його учасниками є виконаними. Доказів на спростування цих обставин податковим органом не подано.

Вирішуючи даний спір, суди правильно встановили, що дії Підприємства не спрямовані на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням необґрунтованої податкової вигоди, позаяк Підприємство укладало цей договір з наміром здійснити господарську операцію у межах провадження своєї господарської діяльності. Первинні документи оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства, містять достовірні відомості щодо сутності операції, а обставин, які б свідчили про недобросовісність Підприємства як платника податків, під час перевірки податковою інспекцією не встановлені.

Саме по собі заперечення керівником приватного підприємства «Будмаркет-РЕВ»ОСОБА_1 своєї причетності до діяльності цього підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит. Адже висновок про недостовірність податкових накладних, підписаних іншою особою ніж та, що зазначена керівником в установчих документах постачальника, не може самостійно, за відсутності інших фактів та обставин, розглядатися як підстава для визнання податкової вигоди необґрунтованою.

Таким чином, визнаючи правомірність формування податкового кредиту в оспорюваній сумі, суди дослідили та оцінили фактичні взаємовідносини позивача з контрагентом у розрізі обставин, на яких ґрунтуються висновки податкового органу про отримання позивачем незаконної податкової вигоди, з урахуванням правил формування податкового кредиту, наведених у підпунктах 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оцінивши подані учасниками спору докази, суди дійшли вірного висновку, що представлені документи підтверджують реальність господарських операцій зі спірним контрагентом та оплату їх вартості. Сформований позивачем податковий кредит відповідає умовам, наведеним у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, як з'ясували суди, в подальшому в зв'язку з поверненням поставленого товару постачальникові позивачем було проведено коригування податкового кредиту на відповідну суму у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2007 року в порядку підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

ДПІ, заперечуючи проти такого коригування, послалася на необхідність зменшення у зв'язку з цим і суми бюджетного відшкодування. Однак зазначене коригування було враховано Підприємством під час визначення суми бюджетного відшкодування у жовтні 2007 року, тоді як окремого коригування саме суми бюджетного відшкодування у разі повернення товару чинним податковим законодавством не передбачено.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а висновки попередніх інстанцій відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2010 у справі № 2а-43302/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько