№ 27612521, 21.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа № 5017/1480/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачаДобренко Д.Б.,від відповідачаОСОБА_5,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2012р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р.у справі№ 5017/1480/2012 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"доФізичної особи -підприємця ОСОБА_6прозобов'язання повернути нерухоме майно та стягнення 5040,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 р. Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" (надалі -ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт", позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 (надалі -ФОП ОСОБА_6, відповідач) про зобов'язання відповідача повернути орендоване нерухоме майно: домобудівництво з надвірними спорудами, загальною площею 183,8 кв.м., (будівля -139,7 кв.м., сарай -19,1 кв.м., літня бесідка -25,0 кв.м.), яке розташоване по АДРЕСА_1 з обов'язковим підписанням акту приймання -передачі майна у зв'язку із закінченням терміну дії договору № 59/17КО-Поз оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.12.2003 р. та стягнення неустойки за незаконне користування майном в сумі 5 040,80 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2012р. (суддя Гут С.Ф.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Головей В.М., судді -Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.), позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з правомірності позовних вимог щодо обов'язку відповідача повернути орендоване приміщення позивачу, у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди, та обґрунтованості нарахування неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2012р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р., та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права і не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 12.12.2003р. між ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_6 (орендар) було укладено договір № 59/17КО-Поз оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі -договір оренди), згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно: домобудівництво з надвірними спорудами (майно), загальною площею 183,8кв.м,(будівля - 139,7 кв.м, сарай - 19,1 кв.м, літня бесідка - 25,0 кв.м), яке розташовано по АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Ізмаїльського морського торговельного порту, вартість якого визначена згідно з Актом оцінки і актуалізацією оцінки за 31.08.2003р.

12.12.2003 р. на підставі акту приймання - передачі орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування будівлю, яка розташована по АДРЕСА_1, загальною площею 183,8 кв.м.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди укладено строком на один рік, він діє з дати підписання до 31.12.2004 р. включно.

Згідно з п. 10.6 договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або заміну умов цього договору до закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з обов'язковим погодженням з органом уповноваженим управляти цим майном.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (надалі - ЦК України) цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини з приводу оренди нерухомого майна за договором оренди є триваючими і продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, то до спірних правовідносин, що стосується прав і обов'язків сторін за договором оренди, та правових наслідків спливу строку договору оренди, слід застосовувати правила цього Кодексу.

Статтею 763 ЦК України передбачено, що договір припиняється після спливу строку його дії.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, листом № 03/2/72/790 від 24.11.2011р. ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" повідомив ФОП ОСОБА_6 про те, що у відповідності до п. 10.6. договору не має наміру продовжувати дію договору оренди №59/17КО-Поз від 12.12.2003р. на наступний рік.

Статтею 785 ЦК України передбачені обов'язки наймача у разі припинення договору найму, зокрема, зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такий же обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна закріплений у частині першій статті 27 Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

З огляду на те, що ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" вчасно попередило відповідача про припинення договору оренди (лист №03/2/72/790 від 24.11.2011р.), а відповідач після закінчення строку договору оренди не звільнив спірне приміщення та не передав його в установленому законодавством і зазначеним договором порядку позивачу, колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій щодо зобов'язання відповідача повернути орендоване нерухоме майно: домобудівництво з надвірними спорудами, загальною площею 183,8 кв.м., (будівля -139,7 кв.м., сарай -19,1 кв.м., літня бесідка -25,0 кв.м.), яке розташоване по АДРЕСА_1 з обов'язковим підписанням акту приймання -передачі майна у зв'язку із закінченням терміну дії договору № 59/17КО-Поз оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.12.2003 р.

У випадку невиконання орендарем зобов'язання щодо повернення орендованого майна після припинення дії договору оренди, положеннями частини другої статті 785 ЦК України визначено право позивача вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

З огляду на зазначені обставини, суд касаційної інстанції вважає також правильними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в сумі розмірі 5040,80 грн. за прострочення обов'язку щодо повернення орендованого майна після припинення дії договору оренди (за період з січня по квітень 2012 р.).

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, ґрунтуються на неправильному тлумаченні та розумінні норм матеріального права, зводяться до помилкового ототожнення відповідачем понять "одностороння відмова від договору оренди" та "припинення договору у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, та відмови орендодавця продовжувати договір оренди на такий самий строк, на який цей договір укладався" та повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом ретельного дослідження в суді апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2012р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р. у справі № 5017/1480/2012 -без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.