Постановление суда № 27538736, 01.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 року м. Київ К-24001/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010

у справі № 16/140

за позовом Приватного підприємства «Укрвторресурси»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Укрвторресурси»(далі по тексту -позивач, ПП «Укрвторресурси») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Деснянському районі м. Києва) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11.08.2005 №0004092301/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ПП «Укрвторрсурс»за червень 2004 року, за результатами якої складено акт перевірки від 09.08.2004 №202/2303-30634794.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що згідно з абз. «б»та «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»та відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 212669,00 грн. за червень 2004 року.

За висновками податкового органу позивачем було завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в декларації за червень 2004 року, оскільки операція з придбання дефлекторів не може бути визначена як господарська діяльність.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2005 №0004092301/0, згідно якого виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 212669,00 грн. за червень 2004 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

11.05.2004 між ПП «Укрвторресурс»та ПП «Медея»було укладено договір купівлі-продажу №11/05 на виконання умов якого позивачем було придбано у ПП «Медея»дефлекторів в кількості 75 шт. на загальну суму 1561642,50 грн. (20821,90 грн. за штуку). Ціна дефлекторів склала 1873971,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 312328,50 грн.

ПП «Медея»передало позивачу дефлектори у кількості 75 шт. згідно акта прийому-передачі від 27.05.2004, видаткової накладної від 27.05.2004 та податкової накладної від 27.05.2004 на суму 1873971,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 312328,50 грн.

ПП «Укрвторресурс»перерахувало на рахунок ПП «Медея»в оплату вартості отриманих дефлекторів грошові кошти згідно з платіжним дорученням від 29.06.2004.

В ціні придбаних дефлекторів позивачем було нараховано та сплачено податок на додану вартість у сумі 312328,50 грн., який контрагент позивача (ПП «Медея») був зобов'язаний включити до складу податкових зобов'язань по податку на додану вартість та сплатити до Державного бюджету

Податковий орган, мотивуючи свій висновок про безпідставність віднесення позивачем до сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету у розмірі 212669,00 грн., посилається на те, що ціна за якою ПП «Укрвторресурс»придбало дефлектори значно завищена, вона становила 24986,28 грн., в той час як максимальна ринкова вартість цього товару становила 7972,80 грн.

Тому, на думку відповідача, операція з придбання дефлекторів не може бути визначена як господарська діяльність, в результаті чого порушено вимоги пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проте, за змістом вказаних норм, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме станом на червень 2004 року, використання придбаних товарів у господарській діяльності не було передбачено, як необхідна умова включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, висновок податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2004 року є необґрунтованим, оскільки зроблено на підставі норм, що не були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Суди попередніх інстанцій, встановивши реальність операцій щодо придбання позивачем дефлекторів, фактичну сплату ним податку на додану вартість у ціні товару, дійшли вірного висновку про правомірність бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 212669,00 грн. за червень 2004 року.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров