Постановление суда № 27537939, 13.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 року м. Київ К-28060/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року

у справі № 2-а-41507/09/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе»(позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000150840/0 від 07 травня 2009 року, № 0000150840/1 від 05 червня 2009 року, № 0000150840/2 від 07 липня 2009 року, № 0000150840/3 від 09 вересня 2009 року, № 0000140840/0 від 07 травня 2009 року, № 0000140840/1 від 05 червня 2009 року, № 0000140840/2 від 07 липня 2009 року, № 0000140840/3 від 09 вересня 2009 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов залишити без задоволення.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе»з питання достовірності визначення податкових зобов'язань, відшкодування податку на додану вартість за період з 01 червня 2008 року по 30 вересня 2008 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росресурс», за результатами якої складено акт № 1131/40-027/05750295 від 16 квітня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000150840/0 від 07 травня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 327,00 грн., та № 0000140840/0 від 07 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76 992,00 грн. (51 328,00 грн. -основний платіж, 25 664,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000150840/1 від 05 червня 2009 року, № 0000150840/2 від 07 липня 2009 року, № 0000150840/3 від 09 вересня 2009 року, № 0000140840/1 від 05 червня 2009 року, № 0000140840/2 від 07 липня 2009 року, № 0000140840/3 від 09 вересня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «ТД «Росресурс», з огляду на нікчемність договору поставки № 17/06-08 від 17 червня 2008 року, укладеного між вказаним контрагентом та ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе».

Зазначений висновок податковим органом зроблено з підстав непідтвердження господарських операцій між ТОВ «ТД «Росресурс»та його постачальником -Приватним підприємством «Метснаб», оскільки, вказане підприємство за юридичною адресою не знаходиться, основні засоби, трудові та виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності у нього відсутні.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе»включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «ТД «Росресурс»товарно-матеріальних цінностей, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій належним чином оформленими первинними документами, що відповідачем не спростовується.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.