Решение № 27463590, 12.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.12 Справа№ 5015/1531/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс», м.Київ

До відповідача: Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м.Дрогобич

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельза-Декор», м.Київ

Про стягнення заборгованості за договором факторингу в розмірі 155984,06 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

В судове засідання з'явились:

від позивача: -представник

від відповідача: не з'явився

від третьої особи : не з'явився

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс»(надалі ТзОВ «Факторинг Фінанс») до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( надалі ФОП ОСОБА_1) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельза-Декор»( надалі ТзОВ «Ельза-Декор») про стягнення заборгованості за договором факторингу в розмірі 155984,06 грн. та судових витрат.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

В судовому засіданні 18.06.2012 року оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучено до матеріалів справи.

Позивач свої позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Відповідач проти позову заперечував, однак письмового відзиву на позов не подав.

ТзОВ «Ельза-Декор»письмового пояснення по суті спору суду не надано.

27.06.2012 року на задоволення клопотання відповідача розгляд справи було зупинено до закінчення розгляду господарської справи господарським судом м.Києва за позовом ТзОВ «Факторинг Фінанс» до ТзОВ «Ельза-Декор»за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №00001 від 01.08.2011 року на підставі договору факторингу, згідно якого ФОП ОСОБА_1. відступив своє право вимоги до ТзОВ «Ельза-Декор».

Ухвалою суду від 29.10.2012 року провадження у справі поновлено в зв'язку з набранням законної сили рішенням господарського суду м.Києва у пов'язаній справі № 5011-73/6161-2012 .

Як вбачається з долучених до матеріалів справи судових актів, постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року скасовано рішення господарського судлу м.Києва від 19.07.2012 року у справі № 5011-73/6161-2012 та відмовлено в задоволенні позову ТзОВ «Факторинг Фінанс»до ТзОВ «Ельза-Декор»про стягнення коштів. В основу судових рішень покладено відсутність заборгованості ТзОВ «Ельза-Декор»перед ФОП ОСОБА_1 в зв'язку з поверненням товару.

12.11.2012 року відповідач в судове засідання не з'явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи.

В зв'язку із спливом строку розгляду справи, встановленим ст..69 ГПК України, зазначене клопотання не підлягає до задоволення.

В судовому завданні 12.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

26.09.2011 р. між ТзОВ «Факторинг Фінанс»(Фактор) та ФОП ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір факторингу № 260911, відповідно до якого позивач зобов'язувався за плату та під відступлення відповідачем права вимоги дебіторської заборгованості до третіх осіб, здійснювати факторингове фінансування Клієнта, а останній зобов'язувався сплачувати винагороду, провести зворотній викуп права вимоги та виконувати інші обов'язки визначені договором.

На виконання умов Договору факторингу, , під відступлення Клієнтом права вимоги грошових коштів до ТзОВ «Ельза-Декор» згідно Договору №00001 від 01.08.2011 року та видаткової накладної № ЦК-00016 від 14.12.2011 року , позивачем було перераховано кошти на поточний рахунок відповідача в сумі 110 851,09 грн.

16.01.2012 року ТзОВ «Факторинг Фінанс» в передбаченому Договором порядку повідомив Дебітора про здійснену уступку права вимоги за Договором 00001 від 01.08.2011 року та строк платежу, суму і банківські реквізити, на які потрібно перерахувати кошти за відпущену відповідачем продукцію. Проте, у визначений в повідомленні строк ТзОВ «Ельза-Декор» не перерахувало відступлену відповідачем суму грошової вимоги.

Відповідно до п.3.3.14 Договору факторингу визначено , у разі не надходження від дебіторів грошових коштів в рахунок виконання своїх зобов'язань перед фактором за правом вимоги, що було відступлене Фактору, або відмови дебіторів виконувати свої зобов'язання, Клієнт зобов'язується не пізніше наступного робочого дня від дати отримання від фактора письмового повідомлення про даний факт виконати за дебітора таке грошове повідомлення.

16.02.2012 року позивач довів до відома ФОП ОСОБА_1 про факт не виконання Дебітором зобов'язань за відступленим позивачу правом грошової вимоги, що підтверджується письмовим повідомленням № 122 від 16.02.2012 року. Відповідач зобов'язаний був до 27.02.2012 року перерахувати на користь ТзОВ «Факторинг Фінанс»110851,09 грн., проте свої договірні зобов'язання не виконав.

За неналежне виконання умов договору Факторингу, позивач просить стягнути з відповідача 110851,09 грн. суми основного боргу, 4899,47 грн. -простроченої плати за користування факторинговим фінансуванням , 39906,40 грн. пені, та 327,10 грн. -три відсотки річних від несплаченої Клієнтом суми грошової вимоги, пред'явленої до виконання Фактором.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на укладений 26.09.2011 р. між ТзОВ «Факторинг Фінанс»(Фактор) та ФОП ОСОБА_1 (Клієнт) договір факторингу № 260911, відповідно до якого позивач зобов'язувався за плату та під відступлення відповідачем права вимоги дебіторської заборгованості до третіх осіб, здійснювати факторингове фінансування Клієнта, а останній зобов'язувався сплачувати винагороду, провести зворотній викуп права вимоги та виконувати інші обов'язки визначені договором.

На виконання умов Договору факторингу, під відступлення Клієнтом права вимоги грошових коштів до ТзОВ «Ельза-Декор» згідно Договору №00001 від 01.08.2011 року та видаткової накладної № ЦК-00016 від 14.12.2011 року , позивачем було перераховано кошти на поточний рахунок відповідача в сумі 110 851,09 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.3.1.1 Договору факторингу Фактор зобов'язаний письмово повідомити Дебіторів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору про відступлення права вимоги.

16.01.2012 року ТзОВ «Факторинг Фінанс» в передбаченому Договором порядку повідомив Дебітора про здійснену уступку права вимоги за Договором 00001 від 01.08.2011 року та строк платежу, суму і банківські реквізити, на які потрібно перерахувати кошти за відпущену відповідачем продукцію. Проте, у визначений в повідомленні строк, ТзОВ «Ельза-Декор» не перерахувало відступлену відповідачем суму грошової вимоги.

Положеннями ч.3 ст. 1081 Цивільного кодексу України передбачено, що клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Проте, відповідно до п.3.3.14 Договору факторингу № 260911 визначено, що у разі не надходження від дебіторів грошових коштів в рахунок виконання своїх зобов'язань перед фактором за правом вимоги, що було відступлене Фактору, або відмови дебіторів виконувати свої зобов'язання, Клієнт зобов'язується не пізніше наступного робочого дня від дати отримання від фактора письмового повідомлення про даний факт виконати за дебітора таке грошове повідомлення.

16.02.2012 року позивач довів до відома ФОП ОСОБА_1 про факт не виконання Дебітором зобов'язань за відступленим позивачу правом грошової вимоги, що підтверджується письмовим повідомленням № 122 від 16.02.2012 року. Відповідач зобов'язаний був до 27.02.2012 року перерахувати на користь ТзОВ «Факторинг Фінанс»110851,09 грн., проте свої договірні зобов'язання не виконав.

Станом на день розгляду справи, відповідачем не подано доказів перерахування на користь позивача 110851,09 грн. , що становить еквівалент заборгованості Дебітора.

Відповідно до п.3.3.6 Договору факторингу передбачено, що Клієнт у разі отримання коштів від дебіторів після уступки права вимоги фактору, зобов'язаний перерахувати відповідну суму Фактору, не пізніше наступного дня від дати отримання коштів.

Як встановлено Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року у справі № 5011-73/6161-2012 за позовом ТзОВ «Факторинг Фінанс»до ТзОВ «Ельза-Декор»за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №00001 від 01.08.2011 року в сумі 138563,86 грн. на підставі договору факторингу, згідно якого ФОП ОСОБА_1. відступив своє право вимоги до ТзОВ «Ельза-Декор», товар, отриманий товариством по накладній №ЦК -00016 від 14.12.2011 рокуу на суму 138563,86 грн. був повернутий ОСОБА_1 14.12.2011 року по накладній №12. Встановлений рішенням суду факт повернення товару ОСОБА_1 та відсутність заборгованості перед ним у ТзОВ «Ельза-Декор»не потребує доведення в порядку, передбаченому ст..35 ГПК України.

Згідно частини 1 ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Положеннями п.2.10 Договору факторингу передбачено, що за здійснення факторингу за цим Договором Клієнт сплачує Фактору щомісячно до 5 числа наступного за звітним місяцем, плату в розмірі 24 % річних за користування факторинговим фінансуванням, 1% від номінальної вартості відступленого Фактору права вимоги, що авансується, 45% річних -комісія у разі встановлення Фактором періоду очікування, та 45 % річних -у разі не здійснення Клієнтом зворотнього викупу права вимоги до моменту завершення періоду очікування.

Нарахована позивачем плата за користування факторинговим фінансуванням в розмірі 4899,47 грн. не заперечується відповідачем та не сплачена ним станом на день розгляду справи по суті і підлягає до стягнення з нього в повному розмірі.

Відповідно до п.4.1 Договору передбачено, що у разі прострочення Клієнтом строку виконання за дебітора грошового зобов'язання, а також строків сплати комісій, Клієнт сплачує Фактору пеню в розмірі одного відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Як вбачається із тексту позовної заяви, позивачем нарахована пеня за період з 27.02.2012 року по 02.04.2012 року в розмірі 1 відсотка за кожний день прострочення , що складає 39906,40 грн.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Таким чином, не залежно від визначеного у Договорі розміру пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (аналогічною є позиція ВСУ, викладена в постанові від 07.11.2011 року у справі № 3-121 гс11).

Згідно проведеного судом перерахунку, розмір пені, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за період з 27.02.2012 року по 02.04.2012 року складає та підлягає до стягнення з відповідача в сумі 1673,37 грн.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем за період з 27.02.2012 року по 02.04.2012 року 3% річних в сумі 327,10 грн. підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач письмових обґрунтованих заперечень та доказів належного виконання ним своїх договірних зобов'язань суду не надав.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку , що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.

Судові витрати підлягають до стягнення з відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер в ДРФО НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс »(01032 м.Київ, вул.. Саксаганського,120 , код ЄДРПОУ 36125262) 110851,09 грн. несплаченої суми грошової вимоги, 4899,47 грн. -простроченої плати за користування факторинговим фінансуванням, 1673,37 грн. пені, 327,10 грн. три відсотки річних, 2355,02 грн. судового збору.

3.В решта частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.11.2012 року.

Суддя Березяк Н.Є.