Постановление суда № 27361815, 07.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 року м. Київ К-22367/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі -Красноперекопська ОДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010

у справі № 2-а-3823/08/6/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газіндустрія»(далі -Товариство)

до Красноперекопської ОДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.04.2008 № 0009962301/0, від 16.05.2008 № 0009962301/1, від 16.07.2008 № 0009962301/2 та від 24.09.2008 № 0009962301/3. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що позивачем було дотримано законодавчі умови формування валових витрат в оспорюваній сумі.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Красноперекопська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Красноперекопської ОДПІ з урахуванням такого.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та підтвердженість цих витрат документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Красноперекопською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 31.12.2007. За наслідками цієї перевірки було складено акт від 0.04.2008 № 383/23-0/32777480 та винесено податкове повідомлення-рішення від 18.04.2008 № 0009962301/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 556 грн. (у тому числі 386 грн. за основним платежем та 170 грн. за штрафними санкціями). Підставою для цього нарахування став факт невизнання податковою інспекцією витрат позивача за оренду приміщення за договорами оренди від 01.10.2006 № 01/10/06-01А та від 01.01.2007 № 01/01/07-01А, укладеними з ОСОБА_1 (орендодавець), з огляду на заперечення ОСОБА_1 наявності орендних правовідносин з Товариством, а також витрат позивача на придбання товарів, робіт, послуг у сумі 54,79 грн. як таких, що не підтверджені первинними документами.

Оцінивши доводи оспорюваних Товариством рішень податкової інспекції, подані нею докази на спростування презумпції добросовісності платника, попередні судові інстанції дійшли об'єктивного висновку, що їх сукупність свідчить про відповідність оспорюваних витрат позивача критеріям їх реальності та документальної підтвердженості.

Так, суди зазначили, що питання укладення та виконання названих договорів оренди було предметом дослідження в адміністративній справі за позовом ДПІ до Товариства та ОСОБА_2 про визнання цих правочинів недійсними, під час розгляду якої судами було встановлено факт передачі приміщення в користування Товариству за цими договорами та сплата останнім орендної плати за таке користування.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеним приписом закріплено правову презумпцію в адміністративному судочинстві, що передбачає за вказаних умов звільнення сторони від обов'язку доведення фактів, на які вона посилається на обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Доказів, які б спростували факт реального понесення позивачем витрат за операцією з оренди приміщення та, відповідно, припинили б дію цієї презумпції, Красноперекопською ОДПІ не представлено.

Що ж стосується посилання відповідача на завищення Товариством витрат на придбання товарів, робіт та послуг на суму 54,79 грн., то судами було встановлено наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів на підтвердження цих витрат.

Вищий адміністративний суд України, в свою чергу, не вправі переглядати установлені судами фактичні обставини справи, переоцінювати докази, позаяк це не відповідало б вимогам статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає межі перегляду справи судом касаційної інстанції.

Таким чином, висновки судів, покладені в основу рішення про задоволення цього позову, відповідають приписам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та обставинам справи, встановленим на підставі правильної та об'єктивної оцінки наявних у справі доказі. А відтак процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити, а постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010 у справі № 2-а-3823/08/6/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько