№ 27360617, 10.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2012 р. м. Київ К-17822/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Ціхомського М.П., відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

на постанову Господарського суду Вінницької області від 13.06.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р.

у справі № 11/115-07 (22-а-3473/08 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина»

до Крижопільської міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області

про визнання протиправними дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» (надалі -позивач, ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина») звернулося до суду з позовом до Крижопільської міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області (надалі -відповідач, Крижопільська МДПІ) про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 13.06.2007 р. (суддя -В. Матвійчук), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Я.С. Мамчур, судді: Л.В. Бєлова, Т.І. Горбань) позов задоволено: визнано протиправними дії Ямпільської міжрайонної державної податкової інспекції щодо нарахування пені у розмірі 65 422,56 грн. за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб згідно акта планової комплексної документальної перевірки № 118/2301-32721857 від 20.01.2007 р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті частково з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог, та відмовити у їх задоволенні.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками Ямпільської МДПІ проведено планову комплексну документальну перевірку ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»за період 15.09.2004 р. по 30.09.2006 р., за результатами якої 20.01.2007 р. складено акт № 118/2301-32721857 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(надалі -Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»), підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), що виразилося у несвоєчасній сплаті за 2005 рік та 9 місяців 2006 року податку з доходів фізичних осіб та нараховано пеню у сумі 65 422,56 грн.

З змісту акта вбачається, що підставою нарахування товариству пені стало несвоєчасне перерахування заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, яка перейшла до ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»внаслідок реорганізації підприємств вказаних у таблиці № 3 довідки № 0000/1700/32721857 від 19.01.2007 р.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили, що податкове зобов'язання реорганізованих підприємств мало бути узгодженим у порядку встановленому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до такої реорганізації і погашення податкових зобов'язань або податкового боргу при реорганізації платників податку повинна було бути врегульовано у порядку встановленому статтею 13 даного Закону.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що такі висновки судів попередніх інстанцій є помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої, третьої та четвертої статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Відповідно до підпункту 13.1.1 пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість або податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку, зокрема, якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, такий об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися.

З досліджених судами попередніх інстанцій копій планів припинення (реорганізації) юридичних осіб шляхом їх приєднання до ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», рішень власників підприємств про реорганізацію шляхом приєднання до ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»вбачається, що позивач є правонаступником усіх прав та зобов'язань реорганізованих підприємств, у тому числі зі сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Аналізуючи викладені норми Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та встановлені судами обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що оскільки реорганізовані підприємства були самостійними платниками податку з доходів фізичних осіб, то після їх об'єднання з ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», обов'язок щодо погашення податкових зобов'язань та податкового боргу перейшов до позивача як об'єднаного платника податків.

А відтак, податковий орган правомірно нарахував ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»пеню у сумі 65 422,56 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за 2005 рік та 9 місяців 2006 року, які рахувалися за приєднаними підприємствами.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права та привели до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки податковим органом не надано документального підтвердження понесення ним судових витрат, то підстав вирішення питання щодо розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 229, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити.

2. Постанову Господарського суду Вінницької області від 13.06.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р. у справі № 11/115-07 (22-а-3473/08) скасувати.

У позові відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.