Решение № 27353529, 06.11.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/83/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.12 Справа № 5009/3422/12

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (69096, АДРЕСА_1)

до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 206)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 9" (69015, м. Запоріжжя, вул. Таганська, 8)

про визнання договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності недійсним

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : Хитрик М.В. -довіреність № 3865/01-12 від 15.11.2011 р.

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, м. Запоріжжя звернулася в господарський суд Запорізької області із позовною заявою до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про визнання договору № 34/11 від 16.11.2011 р. купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наступні обставини. 16.11.2011 р. між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та ОСОБА_1 було укладено договір № 34/11 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності, який того ж дня було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 Згідно з п. 1.1. Договору купівлі-продажу предметом цього Договору є передача права власності на комунальне майно м.Запоріжжя шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення Запорізької міської ради від 13.02 2008р. № 17 (із змінами згідно з рішенням міської ради від 23.04.2008р. №16). Відповідно до п. 1.2 Договору купівлі-продажу об'єктом приватизації є нежитлове приміщення VII підвалу та першого поверху літера А-3 площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 Об'єкт приватизації згідно з Договором купівлі-продажу, з 2004 року знаходився в оренді у приватного підприємця ОСОБА_1 на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 1054/9 від 22.10.2004р. Під час укладення договору оренди нежитлового приміщення діяв Цивільний кодекс України, стаття 793 якого передбачала обов'язковість нотаріального посвідчення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного строком на один рік і більше. Однак, ані під час укладення договору оренди нежитлового приміщення, ані в подальшому цей договір не був нотаріально посвідчений. Відтак, за висновками позивача, договір оренди нежитлового приміщення № 1054/9 від 22.10.2004р. між орендодавцем - управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, балансоутримувачем - КП "ВРЕЖО № 9" та ПП ОСОБА_1 є нікчемним. Оскільки недійсність нікчемного правочину встановлена законом, визнання договору оренди недійсним не вимагається. За змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Оскільки приватизація майна була вчинена внаслідок того, що орендар здійснив поліпшення орендованого майна вартістю більше 25% залишкової вартості приміщення, посилаючись на нікчемність договору оренди № 1054/9, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що вона не мала права на приватизацію вказаного нежитлового приміщення способом викупу. За вказаних обставин, на думку позивача, Договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності, предметом якого є передача права власності на комунальне майно м. Запоріжжя шляхом приватизації способом викупу і який є наслідком недійсного договору оренди нежитлового приміщення, не може бути дійсним.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що в договорі купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 покупцем зазначена гр. ОСОБА_1, наведені дані про місце її реєстрації (проживання) та паспортні дані в той час, як покупцем повинна бути фізична особа-підприємець ОСОБА_1, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Відзначає, що нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 позивач орендувала як приватний підприємець і використовувала це приміщення у своїй підприємницькій діяльності для розміщення в цьому приміщенні магазину продовольчих та непродовольчих товарів, кафе. Заяву про включення цього приміщення до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, позивач подавала як приватний підприємець. Пунктом 5.7 договору купівлі-продажу об'єкта комунальної власності № 34/11 передбачений обов'язок покупця зберігати профіль використання об'єкта приватизації (магазин продовольчих та непродовольчих товарів, кафе, склад), тобто використовувати об'єкт приватизації у підприємницькій діяльності. Відповідно до частини другої ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди з усіх його істотних умов. Однак у договорі купівлі-продажу № 34/11 відсутні відомості про реального покупця, оскільки об'єкт комунальної власності фактично купувала не гр. ОСОБА_1, а фізична особа - підприємець ОСОБА_1, тобто у договорі відсутня одна із його істотних умов передбачених законом. За вказаних обставин договір № 34/11 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності, за висновками позивача, є не укладеним.

В додаткових поясненнях (вих. № 215 від 09.10.2012 р.), позивач вважає, що рішення Запорізької міської ради від 13.02.2008 р. № 17, яким було затверджено перелік об'єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації згідно з Додатком, у момент його прийняття було прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки договір оренди нежитлового приміщення № 1054/9 від 22.10.2004р. є недійсним в силу закону (нікчемним), а недійсний правочин не створює юридичних наслідків, Запорізька міська рада не мала права рішенням від 13.02.2008р. № 17 включати до переліку об'єктів приватизації шляхом викупу орендарем нежитлове приміщення розташоване у м. Запоріжжі по АДРЕСА_2. При цьому, позивач вказує, що в даному випадку визнання в судовому порядку недійсним рішення Запорізької міської ради від 13.02.2008р. № 17 не є обов'язковим, оскільки відносно позивача це рішення фактично виконано і в результаті його виконання виникли нові правовідносини на підставі договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11, посвідченого нотаріально 16 листопада 2011 року, яким саме і порушено інтереси позивача.

Згідно письмових пояснень за вих. № 224 від 22.10.2012 р., ФОП ОСОБА_1 вважає себе належним позивачем у справі. Обґрунтовує наступним: Абзацем 5 пункту 5 постанови Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Позивач вважає, що в даному випадку порушено права та законні інтереси саме фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, як суб'єкта підприємницької діяльності. Відповідно до пункту 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000р. № 1723-Ш право на викуп державного майна (будівлі, споруди, приміщення) має орендар цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше як 25 відсотків залишкової вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). В той же час за договором купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 передано у власність ОСОБА_1 як громадянці, а не як суб'єкту підприємницької діяльності. За вказаних обставин, на думку позивача, має місце порушення права ФОП ОСОБА_1, як суб'єкта підприємницької діяльності на приватизацію нежитлового приміщення по АДРЕСА_2.

Посилаючись на вищевикладене та приписи ст.ст. 16, 215, 216, ч.1 ст. 220 Цивільного кодексу України позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/3422/12, розгляд якої призначено на 25.09.2012 р.

На підставі ст. 77 ГПК України ухвалами суду розгляд справи відкладався до 09.10.2012 р., до 23.10.2012 р. та до 06.11.2012 р.

За клопотанням представника відповідача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні 06.11.2012 р. не скористався. Проте, надіслав письмову заяву (вих. № 240 від 06.11.2012 р.), в якій повідомив суд про неможливість його представника з'явитись у судове засідання 06.11.2012 р. через зайнятість в іншому судовому процесі в Дніпропетровському апеляційному господарському суді. При цьому, позивач зазначив, що позов він підтримує у повному обсязі та не заперечує проти розгляду справи за його відсутності.

Відповідач -Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради -проти позову заперечує. Свою правову позицію виклав у письмову відзиві. Зокрема зазначає, що рішенням Запорізької міської ради від 26.06.98 № 26 «Про затвердження програми приватизації об'єктів права комунальної власності міста Запоріжжя»було затверджено відповідну програму, якою передбачено, що право на подачу заяви про включення об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації мають юридичні або фізичні особи, що можуть бути покупцями відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію). Зазначеним Законом встановлено, що покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна". Тобто законодавець чітко визначив коло осіб, які мають право на приватизацію комунального майна та цей перелік є виключним. Набуття спеціального статусу фізичними особами, зокрема статусу суб'єкта підприємницької діяльності, як це передбачено законом України «Про оренду державного та комунального майна»не вимагається. Наказом ФДМУ від 17.04.1998 р. № 772 було затверджено порядок подання та розгляду зави про включення об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, та заяви про приватизацію об'єктів груп А, Д та Ж. Зазначеним наказом також затверджено форму подання заяви та порядок її заповнення. Формою заяви не передбачено серед кола заявників таку категорію заявників -як приватні підприємці. Зокрема, на це вказує в позовній заяві й позивач, однією з основних ідентифікуючих ознак підприємця, яка відрізняє його від фізичної особо є відомості про державну реєстрацію підприємця з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зазначення таких відомостей в Заяві не передбачено. Також не відповідають фактичним обставинам справи твердження позивача, якими він пов'язує право на приватизацію об'єктів права комунальної власності виключно з попередньою орендою такого об'єкту. Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»(статтею 11) визначено, що продаж об'єкта приватизації шляхом викупу застосовується щодо об'єктів малої приватизації включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Рішеннями Запорізької міської ради від 13.02.2008 р. № 17 та від 23.04.2008 р. № 16 «Про затвердження переліків об'єктів права комунальної власності що підлягають приватизації»нежитлове приміщення підвалу та першого поверху площею 258,5 кв.м. розташоване по АДРЕСА_2 було включено до переліку об'єктів права комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу. Представник відповідача підтримав доводи заперечень на позов та додатково зазначив, що заяву на приватизацію об'єкту подавала саме фізична особа, а не суб'єкт підприємницької діяльності; стороною за договором купівлі-продажу № 34/11 також є фізична особа, а тому право суб'єкта підприємницької діяльності при укладенні договору купівлі-продажу не порушено.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа - вимоги суду щодо надання письмового відзиву та витребуваних документів не виконала, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні 06.11.2012 р. не скористалася, про причини неявки не повідомила. Про час та місце слухання даної справи третя особа була повідомлена належним чином. Так, ухвали суду про призначення даної справи до розгляду та про відкладення розгляду справи були направлені за належною адресою третьої особи (повідомленою суду стороною). Згідно долученого до матеріалів справи Повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу суду від 10.09.2012 р. про порушення провадження по справі № 5009/3422/12 та призначення її до розгляду, було отримано уповноваженою особою КП «ВРЕЖО № 9» 17.09.2012 р. До того ж, про обізнаність третьої особи про розгляд даної справи в суді свідчить участь її повноважного представника (ОСОБА_6, довіреність № 1923/08 від 18.06.2012 р.) в судовому засіданні 25.09.2012 р.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи позивач та третя особа були повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі їх представників за наявними у справі матеріалами.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

В судовому засіданні 06.11.2012 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 22.10.2004 року між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавцем) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендарем, позивачем у справі) було підписано договір № 1054/9 оренди нежитлового приміщення, за умовами п.1.1 якого, Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.09.2004 р. за № 362/23 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 191,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі КП «ВРЕЖО № 9»для розміщення магазину продовольчих та непродовольчих товарів, кафе, складу.

Відповідно до п.1.2 договору оренди вартість нежитлового приміщення, згідно проведеної експертної оцінки на 30.09.2004р. складає 86270грн.

За умовою договору, визначеною у п.11.1 договору, останній діє з 22.10.2004р. по 21.10.2007р.

За актом прийому-передачі від 22.10.2004р. орендодавець передав орендареві приміщення у фактичне користування.

Додатковою угодою від 15.11.2007р. строк дії договору оренди продовжено до 21.10.2010р.

Додатковою угодою від 20.03.2008р. було внесено зміни в п.1.1 договору в частині визначення загальної площі приміщення: з 191, 2 кв.м. на 258,5кв.м.

Додатковою угодою від 01.11.2010р. строк дії договору продовжено на 2 роки -до 21.10.2012р.

Додатковою угодою від 22.01.2008р. договір оренди доповнено пунктом 5.16, згідно з яким орендар в термін з 28.12.2007р. по 27.12.2008р. виконує капітальний ремонт орендованого нежитлового приміщення.

ОСОБА_1 заявою від 05.11.2007р. звернулася до міського голови м. Запоріжжя з проханням надати дозвіл на проведення капітального ремонту вказаного приміщення.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.12.2007р. № 548/18 було надано дозвіл на проведення капітального ремонту вказаного приміщення.

Листом від 07.02.2008р. Управління житлового господарства Запорізької міської ради погодило кошторис на проведення капітального ремонту приміщення у сумі 396363,60 грн. Довідкою від 10.04.2008 р. за № 474/05 КП "ВРЕЖО № 9" підтверджені витрати позивача на поліпшення орендованого майна у січні 2008 р., березні 2008р. у сумі 29,8164 тис. грн. (із ПДВ).

Слід зазначити, що листом від 01.02.2008р. саме фізична особа гр.ОСОБА_1 звернулася до Управління приватизації Запорізької міської ради з проханням включити нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації способом викупу, мотивувавши цю заяву договором оренди від 22.10.2004р. № 1054/9 та проведеними невід'ємними поліпшеннями орендованого майна.

Крім того, саме фізична особа гр. ОСОБА_1 (не суб'єкт підприємницької діяльності) подала Заяву про включення об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації - реєстраційний номер 09/23 від 06.02.2008р. (а.с. -61).

Рішенням Запорізької міської ради від 13.02.2008р. № 17 "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації" до переліку таких об'єктів було включено нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 у м. Запоріжжя, площею 191,2 кв. м., вартістю 86,3 тис. грн., магазин продовольчих та непродовольчих товарів, кафе, яке підлягає приватизації способом викупу фізичною особою ОСОБА_1

При цьому, суд проаналізувавши Додаток до рішення міськради № 17 від 13.02.2008р. (Перелік об'єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації), зазначає, що приватизація нежитлового приміщення шляхом викупу дозволена фізичній особі ОСОБА_1 (п. 40 Додатку, а.с. -40).

Приватизація об'єкта права комунальної власності здійснювалась способом викупу фізичною особою гр. ОСОБА_1, про що свідчать також наказ Управління у справах приватизації Запорізької міської ради від 28.09.2010р. № 433 "Про підготовку до продажу об'єкта права комунальної власності - нежитлового приміщення по АДРЕСА_2", договір № 95/п від 18.10.2010р. про проведення незалежної оцінки майна, наказ Управління у справах приватизації Запорізької міської ради від 17.11.2010р. № 515 "Про затвердження ціни продажу та укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації - нежитлового приміщення по АДРЕСА_2".

16 листопада 2011 року здійснено нотаріальне посвідчення договору № 34/11 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності, підписаного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Органом приватизації, відповідачем у справі) та фізичною особою гр. ОСОБА_1 (Покупцем).

За змістом п. 1.1 цього договору, його предметом є передача права власності на комунальне майно м. Запоріжжя, шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення Запорізької міської ради від 13.02.2008 р. № 17 (зі змінами згідно з рішенням міської ради від 23.04,2008 р. № 16) та відповідно до наказу управління у справах приватизації Запорізької міської ради від 28.09.2010 р. № 433, наказу департаменту комунальної власності та приватизації міської ради від 16.11.2011 р. № 272 (об'єкт приватизації). Об'єкт приватизації належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САВ № 646251 від 01.02.2008 р., право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 21975237, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.05.2008 р. за № 18830965 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.11.2011 р. за № 32043481.

Об'єктом приватизації є нежитлове приміщення VII підвалу та першого поверху літера А- загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: 69015, м.Запоріжжя, АДРЕСА_2 (п. 1.2 Договору).

Позовна вимога про визнання договору № 34/11 від 16.11.2011 р. купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності недійсним, стала предметом судового розгляду у даній справі.

Суд зауважує, що за статтею 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для

чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч.1 статті 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не

встановлено законом.

Ч.1 статті 206 ЦК України визначає, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які

підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Стаття 209 ЦК України містить норму права, згідно з якою правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ч.1).

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису (ч.2).

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2).

Стаття 216 ЦК України визначає правові наслідки недійсності правочину. Як свідчить ч.1 вказаної норми, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім

тих, що пов'язані з його недійсністю.

Стаття 220 ЦК України визначає правові наслідки недодержання вимоги закону про

нотаріальне посвідчення договору. Так, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Суд зауважує, що у відповідності до ч.2 ст. 793 Цивільного кодексу України (набрав чинності з 01.01.2004р.) в редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди від 22.10.2004р. № 1054/9, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того, згідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України із змінами, внесеними в редакції

Закону України N 501-V ( 501-16 ) від 20.12.2006р., договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає

нотаріальному посвідченню.

Всупереч ч. 2 ст. 793 ЦК України договір оренди нежитлового приміщення від 22.10.2004р. № 1054/9 (первісно укладений строком на три роки: з 22.10.2004р. по 21.10.2007р.) не містить доказів його нотаріального посвідчення. Представник позивача в судових засіданнях підтвердив цей факт. Представник відповідача проти вказаного факту не заперечив.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. ст. 215, 216, 220 Цивільного кодексу України, суд погоджується з доводами позивача, що договір оренди нежитлового приміщення від 22.10.2004р. № 1054/9, оформлений між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, КП ВРЕЖО № 9, є нікчемним. У відповідності до ст. ст. 204, 215, 220 ЦК України визнання такого нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

В той же час, згідно до ч. 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин, суд констатує, що договір оренди нежитлового приміщення від 22.10.2004р. № 1054/9 не створює для його сторін юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Тому суд вважає, що саме Приватний підприємець ОСОБА_1 не мала права на приватизацію об'єкту шляхом викупу внаслідок реалізації прав та обов'язків, визначених договором оренди від 22.10.2004р. № 1054/9, оскільки для ПП ОСОБА_1 вказаний договір в силу його нікчемності не створив правових наслідків, в тому числі, у вигляді наявності права на приватизацію орендованого майна внаслідок здійснення поліпшеннь об'єкту оренди.

Предметом позову у справі № 5009/3422/12 є вимога Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (позивача у справі) про визнання договору № 34/11 від 16.11.2011 р. купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності недійсним з тих підстав, що договір оренди від 22.10.2004р. № 1054/9 (внаслідок дії якого у відповідності до ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»стороною в договорі купівлі-продажу повинна бути саме ПП ОСОБА_1) є нікчемним, і внаслідок того, що в договорі купівлі-продажу всупереч ст. 180 ЦК України не досягнуто згоди відносно особи реального покупця (якою повинна бути Приватний підприємець ОСОБА_1).

Однак, зважаючи на нікчемність правочину договору оренди (стороною якого є Приватний підприємець ОСОБА_1) та виходячи з фактичних обставин справи, а саме: зі змісту Заяви про включення об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації реєстраційний номер 09/23 від 06.02.2008р. (а.с. -61)., поданої гр. ОСОБА_1, зі змісту та суб'єктного складу сторін договору № 34/11 від 16.11.2011 р. купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності (стороною за яким є гр. ОСОБА_1), Рішення Запорізької міської ради від 13.02.2008р. № 17 "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації", яким до переліку таких об'єктів було включено нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 у м. Запоріжжя, площею 191,2 кв. м., яке підлягає приватизації способом викупу саме фізичною особою -гр. ОСОБА_1, Додатку до рішення міськради № 17 від 13.02.2008р. (Перелік об'єктів комунальної власності м.Запоріжжя, що підлягають приватизації), суд зазначає, що приватизація нежитлового приміщення шляхом викупу дозволена була саме фізичній особі гр. ОСОБА_1, а не суб'єкту підприємницької діяльності.

Вказані обставини у їх сукупності свідчать про відсутність факту порушення договором № 34/11 від 16.11.2011 р. купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності будь-якого права Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (позивача у справі).

Згідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як свідчить стаття 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи

оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Зважаючи, що Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 не є стороною договору купівлі-продажу № 34/11 від 16.11.2011 р. та той, факт, що договір оренди від 22.10.2004р. № 1054/9, стороною за яким була визначена ФОП ОСОБА_1 не породжує правових наслідків, суд констатує відсутність факту порушення права або охоронюваного законом інтересу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 при укладенні договору купівлі-продажу № 34/11 від 16.11.2011 р. громадянкою ОСОБА_1 Позов є необґрунтованим. У задоволенні позову Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 34/11 від 16.11.2011 р. слід відмовити.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 07.11.2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко