Постановление суда № 27320394, 24.10.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/3844/2012 Номер провадження 22-ц/1690/3844/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Водолага А.В. Суддя-доповідач: Панченко О. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого : Панченка О.О.

Суддів : Бутенко С.Б., Обідіної О.І.

При секретарі : Зеленській О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2012 року в задоволенні заявлених ОСОБА_2 до ОСОБА_3 позовних вимог про поділ майна спільної сумісної власності подружжя відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким поділити майно, виділивши їй Ѕ частину житлового будинку із земельною ділянкою в АДРЕСА_1 за варіантом №2 відповідно до висновку експертизи. Зокрема вказує на те, що суд не взяв до уваги наявність заяви про зміну позовних вимог, де позивач просила виділити в натурі 1/2 частину будинку.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 30 липня 1983 року по 2 вересня 2009 року.

Під час перебування в шлюбі сторони побудували будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду з позовом позивач ОСОБА_2 просила поділити спільне майно подружжя та виділити їй в натурі Ѕ частку спільного майна. Під час розгляду справи в суді першої інстанції вона неодноразово змінювала та збільшувала позовні вимоги. В заяві від 13 травня 2011 року просила виділити їй дачний будинок в с. Васьки та Ѕ частину житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до другого варіанту висновку експертизи.

В заяві від 12 вересня 2012 року представник позивача просив задовольнити збільшені позовні вимоги викладені в заяві від 9 серпня 2012 року, зокрема про стягнення з ОСОБА_3 140105 грн. в рахунок матеріальної компенсації перевищення виділеної йому частки та судові витрати, а інші заявлені вимоги залишити без розгляду.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2012 року залишено без розгляду заявлені позовні вимоги про виділення в натурі Ѕ частки житлового будинку з господарськими будівлями і Ѕ частки земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Отже доводи апелянта про те, що суд не взяв до уваги змінені позовні вимоги від 11 травня 2012 року, є безпідставними, оскільки представник позивача від її імені в своїй заяві відмовився від розгляду вказаних позовних вимог.

Прохання апелянта скасувати рішення суду та ухвалити нове, виділивши їй частину спірного будинковолодіння в натурі є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 просила залишити такі вимоги без розгляду і вона, відповідно до ч.2 ст. 207 ЦПК України, має право звернутися до суду повторно з вказаними вимогами.

Відповідно до норм ст. ст. 70, 71 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України .

За змістом п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Отже враховуючи незгоду ОСОБА_3 щодо виплати грошової компенсації та можливість виділення частки в натурі, відповідно до висновку експертизи, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки при подачі апеляційної скарги апелянтом не в повному розмірі сплачено судовий збір (враховуючи позов майнового характеру), підлягає стягненню на користь держави 593 грн. 20 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 593 грн. 20 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи за банківськими реквізитами: отримувач: УДКСУ у м. Полтаві; код ЄДРПОУ: 38019510; банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код банку отримувача: 831019; розрахунковий рахунок: 31217206780002; код доходів бюджету: 22030001.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий: Панченко О.О.

Судді: Бутенко С.Б.

Обідіна О.І.