Решение № 27152143, 09.10.2012, Приазовський районний суд Запорізької області

справа № 2-300/2012р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Пантилус О.П.,

при секретарі Орманджи Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до приватного підприємства ТФКАктив про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що в липні 2012 року йому знадобилися грошові кошти в позику для купівлі нерухомості. У засобах масової інформації він знайшов оголошення ПП ТФК Актив, в якому йшлося про швидке отримання грошей під низький відсоток з мінімальним пакетом документів. Після телефонної розмови з регіональним відділенням даної компанії в м. Запоріжжя, позивача запросили до офісу та попередили про необхідність мати при собі паспорт та ідентифікаційний код для оформлення документів та отримання необхідної суми грошей в розмірі 150 000 гривень. Під час розмови з консультантом компанії позивачу було роз'яснено, що він може отримати від них грошову позику від 10 до 500 тис. гривень і приблизно від 0 до 10% річних, а розмір кредиту буде встановлено керівництвом компанії після перевірки його даних службою безпеки. Позивач повинен був внести перший внесок, який є гарантією його платоспроможності перед фірмою, і чим більше буде перший внесок позивача, тим меншою буде його річна ставка по кредиту. Консультант ПП ТФКАктив до оплати першого внеску з договором ознайомлюватися не давав, при цьому пояснив, що робота з договором буде проводитися під час його підписання, тобто в тому випадку, якщо керівництво надасть йому право на отримання кредиту, а також після оплати їм першого внеску.

17 липня 2012 року між позивачем ОСОБА_1 та ПП ТФКАктив було укладено угоду № 203058 від 17 липня 2012 року. В цей же день позивач сплатив перший внесок в сумі 7500 гривень. Після цього платежу він повинен був отримати основну суму по договору в розмірі 150 000 гривень. Але, як виявилося сума яку він сплатив у розмірі 7500 гривень, не є першим внеском згідно договору, а була так званим платежем, який сплачується під час підписання договору для покриття витрат відповідача у зв'язку з укладанням договору, але під час укладання договору відповідач не повідомляв про необхідність сплати таких витрат і що ними є.

В обумовлений термін гроші на рахунок позивача не були перераховані, при його зверненні до офісу ПП ТФК Актив в м. Запоріжжя, йому повідомили, щоб він чекав перерахунку грошей. Причини виникнення такої ситуації консультант назвати не зміг, також пояснив, що працівники регіональних відділень відповідальності за своєчасну видачу грошових коштів не несуть, а лише надають консультації, загальну інформацію та формулюють угоди у чіткій відповідності до вказівок їх керівництва. У разі виникнення будь-яких запитань після укладення договору, треба телефонувати до головного офісу в м. Ужгород Закарпатської області, так як це є основний консультаційний пункт, і тільки вони вирішують всі питання з клієнтами, які уклали угоди на отримання позики. Коли позивач зателефонував до головного офісу йому повідомили, що підписаний ним договір передбачає, що він зобов'язаний сплачувати щомісячні платежі незалежно від того, коли йому видадуть позику, а також чітко вказали на те, що необхідно було уважно читати договір, який він підписав.

Позивач сплатив щомісячний платіж у розмірі 625 гривень 00 копійок, але знову не отримав позику. ОСОБА_1 знову прийшов до працівника ППТФАктив з вимогою видачі йому позики, або повернення сплаченим ним грошей, на що йому повідомили, що згідно договору, позику отримає той клієнт, який здійснить найбільшу кількість щомісячних платежів, так як це роблять інші клієнти, які сплачують одноразово на рахунки клієнтів великі суми грошей внаслідок чого отримують позику. У зв'язку з викладеним, гроші в поточному місяці він не отримав, так як для отримання позики йому необхідно було оплатити 15 місячних платежів, і тільки тоді він гарантовано отримав би позику. Також працівники ПП ТФКАктив відмовляли його від розірвання договору, переконуючи в невиграшності для нього такої дії, а також повідомили, що в такому випадку, сплачені ним внески повернуті не будуть, та позики він не отримає.

Вважає, що вищевказана угода була укладена під впливом обману та застосуванням нечесної підприємницької практики і є нікчемною. Позивач довірився професіоналізму консультантів, під час укладання угоди він повністю покладався на роз'яснення працівника ПП ТФКАктив, як фахівця з даного виду правовідносин, який не роз'яснив усіх положень угоди, не повідомив його щодо обставин настання права отримання грошей, порядку надання кредиту та інших обставин, що виходять з умов договору, чим сприяв неправильному сприйняттю ним угоди № 2030508 з ПП ТФК Актив. Якби позивачу було роз'яснено усі умови та наслідки здійснення даного правочину, він би не погодився на підписання подібної угоди та оплати грошей відповідачу. У зв'язку з викладеним, просить стягнути з відповідача ПП ТФКАктив грошові кошти, сплачені на його рахунок відповідно до угоди № 203058 від 17 липня 2012 року в розмірі 8125 гривень 00 копійок, а також просить покласти на відповідача судові витрати.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, надав заяву, у якій просить справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача ПП ТФКАктив, в судове засідання не зявився по невідомій суду причині, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки в судове засідання не повідомив, заяву про розгляд справи без його участі суду не надав.

Згідно ст.ст. 157, 169, 224 ЦПК України та зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Частинами 1, 2, 3, ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

У судовому засіданні встановлено, що 17 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ПП ТФКАктив укладено угоду (договір) № 203058, предметом якої є надання Компанією, яка діє від свого імені в інтересах і за рахунок Клієнта, системи послуг, спрямованих на придбання Клієнтом товару, зазначеного в додатку № 1 до цього договору на умовах, визначених у додатку №2 до договору. ( а.с.8-9, 13-14).

Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору № 203058 від 17 липня 2012 року, укладеним між ПП ТФКАктив та ОСОБА_1, товаром є нерухомість вартістю 150000 грн. (а.с.9);

17.07.2012 року ОСОБА_1 сплатив гарантійний платіж згідно угоди № 203058 у розмірі 7500,00 гривень, що підтверджується копією квитанції № 8140242 від 17 липня 2012 року (а.с. 10);

27 липня 2012 року ОСОБА_1 сплатив щомісячний платіж (оплата частини вартості товару) у розмірі 625,00 гривень, що підтверджується копією квитанції № ПН140 від 27.07.2012 року (а.с. 12).

Згідно із ст. 2 Угоди № 203058, зобов'язання відповідача зводяться до організації та створення умов для придбання товарів учасниками системи, здійснення адміністративних процедур.

Разом з тим, статтею 3 цієї Угоди клієнт зобов'язується дотримуватись умов діяльності умов, одноразово сплатити внесок на оформлення всіх необхідних документів за проведення заходів, пов'язаних з виконанням умов договору, проведенням видачі коштів, придбання товару клієнтом та оформлення відповідної документації, регулярно сплачувати загальний щомісячний платіж згідно умов, зазначених в додатку № 1 до даного договору, виконувати інші зобов'язання.

З аналізу цих статей вбачається, що позивачу встановлені жорсткі обов'язки як споживача, в той час надання послуги ПП «ТФК «Актив»обумовлене лише його власним розсудом.

Відповідно до п. 8.2 додатку №2 до угоди, при розірванні договору компанія не відшкодовує клієнту сплачені ним гарантійний платіж, внесок, три чистих внески та адміністративні витрати ні за яких умов.

Таким чином, суд вважає, що ПП «ТФК «Актив»отримало можливість не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Відповідно до ч.ч. 5, 6, 8 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг. Забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Як вбачається із статті 4 додатку № 2 до угоди № 203058 від 17 липня 2012 року видача коштів проводиться один раз на місяць, але не пізніше 25 числа, процес отримання позики проводиться на підставі поданих заяв, яка надсилається не пізніше трьох днів до проведення видачі. Клієнт, який не надіслав заяву, або надіслав, але із запізненням, або не вірно оформлені заяви не розглядатимуться. В процесі отримання позики перевага надається клієнту, який оформив заяву з найбільшою сумою внеску.

Відповідач ПП ТФК Актив створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання кредитних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів, зазначена підприємницька практика є такою, що вводить в оману, оскільки під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Таким чином, відповідач, керуючись додатком № 2 до угоди, формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи. Право на купівлю товару отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків. Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи.

У звязку з чим, відповідно до ч. 6 ст. 19 вищезазначеного закону угода, вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсною.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 214 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства ТФКАктив про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином, задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства ТФКАктив, ідентифікаційний номер 37692496, юридична адреса: пл. Кирила та Мефодія, 1, кв. 74, м. Ужгород, Закарпатська область, індекс 88000, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошові кошти сплачені відповідно до угоди № 203058 від 17.07.2012 року у розмірі 8 125 (вісім тисяч сто двадцять п'ять) гривень 00 копійок.

Стягнути із приватного підприємства ТФКАктив, ідентифікаційний номер 37692496 юридична адреса: пл. Кирила та Мефодія, 1, кв. 74, м. Ужгород, Закарпатська область, індекс 88000, судовий збір у сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок, одержувач: державний бюджет Приазовського району, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38042754, банк отримувача: ГУДКСУ у Запорізькій області МФО 813015, рахунок: 31216206700250, код класифікації доходів бюджету (КЕКД): 22030001, призначення платежу: судовий збір, Приазовський районний суд Запорізької області, код ЄДРПОУ 37370676.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.П. Пантилус