Постановление суда № 2706464, 24.01.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

К-29672/06                    УХВАЛА

                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2008 року                                                                                                              м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого                                        Фадєєвої Н.М.

суддів                                                    Васильченко Н.В.

                                                             Кравченко О.О.

Гончар Л.Я.

Леонтович К.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ДПІ у Ленінському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 11 травня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року у справі за позовом ТОВ «Донецька Пивна Група» до ДПІ у Ленінському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень,-

 Встановила:

У березні 2006 рокуТОВ «Донецька Пивна Група» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2006 р. № 0001642340/2 (№ 267/0001642340/2), № 0001652340/2 (№ 265/000165240/2-71198472) та № 00001823410/2 (№ 266/00001852340/2-31198472).

            В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на безпідставность висновків податкового органу про порушення підприємством вимог п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні господарських операцій з придбання товарно – матеріальних цінностей за договором поставки від 04.02.2002 р. № 9/2.

Постановою господарського суду Донецької області від 11 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року, позов задоволено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга ДПІ Ленінського району м. Донецька, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скаргаДПІ Ленінського району м. Донецька задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

При оцінці спірних правовідносин  суди попередніх інстанцій вірно взяли до уваги ту обставину, що придбання позивачем та подальше повернення товару відбулось в різних податкових періодах, а чинне законодавство не містить жодних обмежень стосовно можливості пове­рнення одержаних в межах господарської операції товарно-матеріальних цінностей.

Згідно п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чин­ній до 31.03.3005 р.) у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а та­кож у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодав­ством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відпо­відно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобо­в'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю.

Відповідно до п. 4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редак­ції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет Укра­їни на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів" від 25.03.2005 р. №2505-1У) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту поста­чальника та одержувача підлягають відповідному коригуванню.

Коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та одержувача відбуваються в порядку, встановленому п.п.4,5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальни­ка, то:

а)    постачальник   відповідно   зменшує   суму   податкових    зобов'язань   за   нас­лідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та над­силає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б)    отримувач   відповідно   зменшує   суму   податкового   кредиту   за   наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням та­ких товарів (послуг). Позивачем в податковому обліку повернення товару, а також коригування сум пода­ткового кредиту оформлено розрахунками коригування кількісних і вартісних показників (див.69-77арк.ІІт.справи). Господарським судом першої інстанції при з'ясуванні фактичних обставин щодо спірних правовідносин зазначено, що жодних зауважень стосовно правильності коригу­вання позивачем податкових зобов'язань щодо повернення товару органом державної по­даткової служби не надано.

З огляду на положення п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок пога­шення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фон­дами» від 21.12.2000р. №2181-111 місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов ви­сновку, що за спірним податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2005р. №0001642340/2 (№267/0001642340/2) розмір застосованих штрафних (фінансових) санк­цій склав 926792грн., що на 531118грн. більше встановленого п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Зако­ну України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-111 максимального розміру штрафних (фінансових) санкцій, які можуть застосовуватись до платників податку.

Погоджуючись з висновками судів  обох судових інстанцій, судова колегія не знайшла порушень норм матеріального чи процесуального права, які б слугували підставою для скасування судових рішень.

Відповідно  до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтями 220,220-1,230Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Ух в а л и л а:

Касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька відхилити, а постанову господарського суду Донецької області від 11 травня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року залишити  без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошенняі оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                  

З оригіналом згідно: